WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат


Реферат на тему:
ІДЕЙНО-ЕТИЧНИЙ ЕСТЕТИЗМ МИКОЛИ ГНАТИШАКА
Микола Гнатишак належить до тих критиків та істориків літератури, творчість яких визначала атмосферу мистецько-інтелектуального життя в Західній Україні та еміграції 30-х рр. нашого століття з її політичними пристрастями, ідеологічною боротьбою, дискусіями на літературні та мистецькі теми. Ми сьогодні відкрили для себе, і то далеко не повною мірою, художні здобутки того часу: поезію Б.-І. Антонича, Б.Кравціва, С.Гординського, В.Гаврилюка, прозу У.Самчука, Ю.Липи, Ю.Косача, М.Матіїва-Мельника та ін. Критика поки що лежить облогом, лише у статтях про творчість когось із поетів та прозаїків зринають імена критиків Михайла Рудницького, Євгена-Юлія Пеленського, Степана Тудора, Михайла Мухина, Павла Зайцева, Івана Дубицького, Миколи Гнатишака...
Критика в літературному процесі Західної України міжвоєнного двадцятиліття пов'язана з основними світоглядними орієнтаціями тогочасних угруповань. Основними з них були: марксистський, націоналістичний, католицький та ліберальний напрями. Хоча між цими таборами велася безперервна полеміка, оскільки кожна група зосереджувалася навколо друкованого органу, який виражав її ідеологію, між цими групами все ж важко було б провести якусь чітку демаркаційну лінію, бо художнє слово завжди багатше від його ідеологічної інтерпретації. Навіть більше, в творчості не тільки поета чи прозаїка, а навіть критика відчувається певна суперечність між естетичним чуттям, з одного боку, і прагненням підпорядкувати художнє слово певній доктрині, програмі, виразником якої він виступав. Помітно це, як побачимо далі, і в літературно-критичній спадщині Миколи Гнатишака - представника католицької критики, який справжній розвиток літератури вбачав у поєднанні християнської етики з національними ідеями, вираженими у високомистецькій формі. Названі пріоритети не були чужими і групам інших орієнтацій, усе залежало від того, що клалося в основу.
Микола Гнатишак як критик безперечно розглядав художні твори під кутом зору християнсько-католицької ідеї, але його загальні методологічні засади та історико-літературні підходи й характеристики мають дуже мало не те, що якогось конфесійного, а й взагалі релігійного елементу, хоча в принципі християнським ідеям не суперечать.
Хто ж такий Микола Гнатишак і які його заслуги перед українською критикою? Таке питання сьогодні виникне в багатьох, бо ім'я цього талановитого дослідника української класичної та сучасної йому літератури поки що, на жаль, не тільки не вписане в історію української літератури, а навіть не введене в науковий обіг. Отже, й не дивно, що ми досі не маємо праці про життя та наукову й літературно-критичну діяльність М.Гнатишака. Скупі біографічні дані можемо почерпнути з "Річного справоздання Українського історично-філологічного товариства в Празі" за 1940-1941 рр. (Прага, 1941), невеликої післямови О.Горбача до книги його передруку фотоспособом "Чотири нариси з історії української літератури: М.Гнатишака, Д.Чижсвського, М.Глобенка-Оглоблина й нарису критики А.Ковалівського (Мюнхен, 1994) та "Енциклопедії українознавства" (Париж; Нью-Йорк, 1955.-Т.І.-С.389).
Народився Микола Леонтійович Гнатишак 5 грудня 1902 р. в м. Перемишлі в сім'ї вчителя гімназії, але рід його походив із Самбора, галицького міста, яке мало культурні традиції. Середню освіту здобував у Бродах та Станіславі. Як багато юнаків Галичини, брав участь у визвольних змаганнях українського народу, і з Українською Галицькою Армією перейшов Збруч, а потім деякий час працював на Наддніпрянській Україні. В 1921 р. повернувся в рідні краї, а батько залишився в Україні, де був репресований. Вирвався він звідти важко хворим і помер у 1933 р. Микола ж після повернення в Галичину вирішив для продовження навчання поїхати до Праги, закінчив Карлів університет і в 1927 р. здобув науковий ступінь доктора філософії і літературознавства. Деякий час жив у Берліні, де поглиблював свої знання і працював на посаді асистента Українського наукового інституту. Про його наукові заняття того часу свідчить, зокрема, стаття німецькою мовою "Історія літератури в Україні", вміщена у славістичному щорічнику "Jahrbucher fur Kultur und Geistegeschiehte der Slaven , (Брeслау, 1929, N3).
З поверненням у 1931 р. до Львова розгортається особливо плідна наукова та літературно-критична діяльність М.Гнатишака. Він викладає у Львівській греко-католицькій духовній семінарії, стає одним із чільних співробітників католицького журналу "Дзвони" та тижневика "Мета". Десятки його статей та рецензій з'являються на сторінках "Дзвонів" і "Мети", часописів "Рідна мова" та "Наша культура", що виходили у Варшаві під редакцією І.Огієнка. Але цю плідну роботу перервала війна. Після вступу радянських військ у Галичину М.Гнатишак у грудні 1939 р. разом з дітьми, дружиною і матір'ю перебрався до Чехословаччини й оселився в Празі. Є відомості, що на початку 1940 р. йому запропонували посаду лектора Віденського університету. Як член Українського історично-філологічного товариства, до якого був прийнятий ще в 1930 р., перед поверненням до Львова, тепер він розгортає нові плани наукових досліджень, вносить дух ініціативи в його роботу. Але до Гнатишака вже підкралася невиліковна хвороба - рак. І свій нарис з історії української літератури він, уже важко хворий, диктував матері. Встиг закінчити вступ, в якому виклав методологічні засади своєї "Історії...", обґрунтував принципи періодизації та написав розділи, в яких охоплено розвиток літератури періоду Київської держави...
Помер учений 8 листопада 1940 р. в лікарні м. Ліберштадт недалеко від Дрездена, де й похований.
Коло творчих інтересів М.Гнатишака було широке, в його особі органічно поєднувалися теоретик, історик літератури та літературний критик. Всі ці гілки літературознавства в його працях випливають зі спільного методологічного підходу до літератури - буде це "Слово о полку Ігоревім", поема С.Руданського "Цар Соловей" чи повість К.Гриневичевої "Шестикрилець".
В чому ж полягали методологічні засади історико-літературних та критичних праць М.Гнатишака?
На це питання різні автори дають різну відповідь. Так, відомий мовознавець Олекса Горбач у біографічній нотатці про вченого у передруку його "Історії української літератури", здійсненого в Мюнхені в 1994 р., називає його підхід до літератури "структуралістичним", що було "нав'язанням до концепцій "празької школи", а Дмитро Чижевський, який взявся за написання дальших випусків історії у зв'язку зі смертю автора першої книги, відносив її автора до послідовників школи Олександра Потебні, а себе "не стільки до теорії
Loading...

 
 

Цікаве