WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

світська хроніка, інформації, анекдоти. За характером матеріалів журнал залишався рівним впродовж усіх років свого існування, і завдання своє - популяризувати високе мистецтво, і літературу зокрема, виконував, не вдаючись до жодних популістських спроб завоювання читача.
У 1927 році у Львові з'являється перший на західноукраїнських землях власне літературно-критичний часопис "Літературні вісти" - як "місячник літературно-мистецької критики, інформації й полеміки". Семен Харамбура у статті "Літературні вісти" чітко сформулював мету і завдання газети: "Метою нашого журналу є освободити творчі сили з-під грубого леду застарілих догм і форм, що плаксивим наспівом колискової пісні заколисували наш народ тоді, коли треба було пірвати його до світла й соборного зриву" [1927. - Ч. 1-2. - С. 1]. А основне завдання редакційна колегія на чолі з Ярославом Цурковським бачила у тому, щоб "допомогти сконсолідуванню нових творчих сил, зроджених і змужнілих у вогні революції, як теж спрямуванню цих сил в одну могутню течію, свідому своїх цілей і завдань - в течію, що має в собі обновити життєві сили народу, заіржавілі з браку руху йімпульсивности" [1927. - Ч. 1. - С. 1]. Навколо "Літературних вістей" гуртувалися і представники старшого письменницького покоління, і молоді таланти, що об'єдналися на той час в "Інтелєктуальний бльок молодої всеукраїнської ґенерації". Автори видання підкреслювали "всеукраїнський" характер газети, наголошуючи: "Будемо старатися нав'язати постійний контакт зі всеукраїнським літературно-мистецьким рухом в краю і за кордоном, передовсім із рухом молодої ґенерації" [1927. - Ч. 1-2. - С. 1]. Вміщені у "Літературних вістях" матеріали цілком виправдовували підзаголовок, бо були полемічно загостреними і торкалися різних проблем літературознавства і літератури. Тут знаходимо і рецензії окремих поетичних збірок, і різку критику критеріїв та способів оцінки художніх творів у виступах М.Рудницького, і аналіз доволі однобічних матеріалів "Поступу". На жаль, з різних причин у червні 1928 року багатообіцяючий місячник припинив своє існування.
Започатковані вищезгаданими виданнями традиції гідно продовжив двотижневик "Назустріч" "журнал безпартійний, [...] якомога загально доступний, ілюстрований", що виходив у Львові протягом 1934-1938 років. Його видавцем був О.Боднарович, літературним редактором - М.Рудницький. У першому числі журналу за 1934 рік М.Рудницький обґрунтував мету і завдання часопису, проголошуючи естетичний підхід до творення й оцінки творів мистецтва, прагнення уникати будь-яких ідеологічних впливів. Будучи звинуваченою у безідейності та непатріотичності, редакційна колегія "Назустрічі" все ж вперто продовжувала йти обраним шляхом, бо "в той час, коли інші народи мають десятки літературних і мистецьких часописів, ми мусимо здобутися бодай на один двотижневик. І віримо, що як навіть стріне нас у початому ділі невдача, то ті, що робитимуть те саме діло після нас, напевно матимуть успіх" [ 1934. - Ч. 1. - С. 1].
Коло зацікавлень "Назустрічі" надзвичайно широке. Видання знайомило галицьких читачів з умовами конкурсу і премії Академії ·онкурів у Франції, творчістю німецьких, французьких, англійських, італійських, американських, скандинавських, бельгійських, болгарських, грецьких письменників. Двотижневик розповідав читачам про японську поезію, розмаїття білоруської літератури, про проблеми жінки у норвезькій літературі, про кращих представників російського красного письменства. Чимало місця відводив часопис різноманітним дискусіям з проблем літератури - про формалістичні шукання у поезії, про своєрідність критики, про розвиток епічних жанрів в українській літературі. Тут популяризувалися твори й українських майстрів слова. Увагу приділяли не тільки галичанам (Тимотей Бордуляк, Наталена Королева, Василь Стефаник, Осип Маковей, Андрій Чайковський, Юліан Опільський, Ірина Вільде та ін.), а й закарпатцям (дві великі оглядові статті) і буковинцям (у першу чергу Ользі Кобилянській). Журнал публікував чимало матеріалів з історії української літератури, з проблем українських перекладів. Часопис завжди знаходив місце для публікацій про українсько-польські літературні зв'язки. Оскільки на той час у Галичині не було жодного видання, яке б висвітлювало теоретичні проблеми українського літературознавства, то редакційна колегія "Назустрічі" надавала свої сторінки для публікацій і таких статей, наприклад, Ст.Спендер "Про сучасну поезію й індивідуалізм" (переклад з французької), "Панування нез'ясованого" Михайла Рудницького, "Чи письменник мусить мати світогляд?" Романа Купчинського тощо. Журнал відзначався гостротою та швидкістю реакції на події і явища літературного процесу не тільки в Західній Україні, а й у Європі, Америці. "Назустріч" - єдине на той час видання, яке систематично публікувало "Чужинну літературну хроніку", вміщуючи під цією рубрикою рецензії та експрес-аналізи непересічних творів європейських літератур. Специфічною була також рубрика "Літературний бім-бам" з відгуками на шпильки та нападки видань-суперників та опонентів. Тональність цих матеріалів завжди була іронічною, часто в'їдливою. Найбільше "перепадало" "Дзвонам", "Віснику", "Новій зорі".
Значне місце у журналі відводилося матеріалам про літературу радянської України. Автори "Назустрічі" пильно стежили за розвитком подій за Збручем, за молодими талантами, що входили в літературу, за тамтешніми часописами. Статті про проблеми "радянської літератури", про трагедії окремих творців, про нестерпний ідеологічний тиск на літературу, про фізичне знищення "непокірних", про наслідки літературної дискусії 1925-1928 років переходили з номера в номер. Практикувалися передруки матеріалів з радянських періодичних видань, як, наприклад, "Коби літературу так легко робити... Ідеольогічні жалі Івана Микитенка" (передрук статті з "Нового Мира", Москва, 1934). Хвилювала авторів "Назустрічі" також і дитяча література, про що свідчить розмова з редактором "Світу дитини" М.Тараньком "Недооцінювана ділянка в нашій літературі" (Ч. 20. - 1935). Активно розроблялася тема спадщини Т.Шевченка, його впливу на розвиток української літератури. Про це свідчать не лише традиційний березневий номер видання, цілком присвячений Кобзареві, а й матеріали М.Возняка, С.Смаль-Стоцького, С.Гординського, П.Зайцева, В.Сімовича, Д.Лукіяновича, Марії Деркач, О.Боднаровича. Редакція намагалася окреслити читачам місце і роль літератури в суспільному житті (стаття Р.Домбачевського "Адвокатура, мистецтво й література"). Загалом, журнал "Назустріч" намагався максимально дотримуватися своїх програмових засад, наблизитися до кращих зразків літературно-мистецьких часописів Заходу.
Одним із дуже цікавих журналів того часу був літературний квартальник "Ми", який, виходячи у Варшаві, повністю присвячувався українській літературі. Його
Loading...

 
 

Цікаве