WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

й, особливо, становленню нового тоді мистецтва - "фільми". Красне письменство було представлене двома розділами: поезія і літературо-знавство. Тут знаходимо й статті про проблеми української критики, спроби аналізу здобутків і втрат української літератури за Збручем, цікаві розвідки з історії української літератури, матеріали про взаємини українських письменників. Навіть ювілейні статті чи літературні портрети (частіше про померлих на той час літераторів) мали більш дослідницький (оглядово-аналітичний) характер. "Дажбог", підтримуючи традицію тогочаснихгалицьких часописів, також прагнув показати українську літературу у контексті європейських, знайомити своїх читачів з проблемами літератур, що розвивалися в умовах тоталітарних режимів. Він одним з перших почав проводити анкетування "Сучасна українська література в очах читачів". Традиційну рубрику "Хроніка" редакція подавала двояко: у звичній стислій формі інформації і у вигляді веселих жартів під назвою "Мішок веселого божка". Значно меншим за обсягом, ніж у інших виданнях, був у журналі відділ "Нові книжки", проте вміщені у ньому рецензії і відгуки відзначалися більшим професіоналізмом.
З приходом до керівництва Б.Кравціва журнал різко змінив свою орієнтацію з літературної на політичну, і вже в першому числі 1935 року проголосив: "Нашим завданням буде згуртувати коло журналу людей близьких нам думкою і змаганням, допомогти виявитися молодим і свіжим силам, що наростають у трудний, проте великий час нашої суворої дійсности і стати трибуною націоналістичного слова і думки... Шлях до нас знайдуть усі, що своє життя і творчість поставили на службу націоналістичній ідеї, що молоді духом, поривом і змаганням" [1935. - № 1. - С. 3] . Якщо у перших номерах року ще знаходимо різножанрові матеріали про українську літературу, про твори окремих авторів, ориґінальну на той час рубрику "Із творчости розстріляних" (українських письменників наддніпрянців, розстріляних НКВС. - Н.К.), то в останніх числах видання для художньої літератури місця вже не вистачало. Упродовж 1932-1934 років у журналі активно співпрацювали Є.-Ю.Пеленський, Ірина Пеленська, Б.-І.Антонич, Ф.Савченко, Й.Шемлей, Б.Романенчук, який частіше підписував свої виступи "б.ром-ук" або "б.р.", Василь Пачовський, якого читачі знали під іменем "В.Дальновидець", Є.Маланюк, Я.Дригинич, Р.Завадович та ін. Але слід зауважити, що переважна більшість публікацій "Дажбога" грішить надмірною емоційністю, подекуди голими, необґрунтованими звинуваченнями, поверховими судженнями. Та й вплив ідеологічних переконань окремих авторів надто сильно тяжів над ними. Зрештою, конфлікт з офіційною владою спричинив до конфіскації ряду матеріалів і врешті призвів до закриття журналу.
Однак войовничий редактор і його однодумці вже в лютому 1936 року, представляючи "Обрії" - "часопис, присвячений справам літератури, мистецтва й науки", заявили, що суспільно-політична і культурна ситуація в Галичині "ставить перед нами вимогу створення тижневика", що держав би руку на живчику українського культурного руху, літературної, мистецької й наукової творчости, реєстрував усі прояви цього руху й допомагав якнайширшим кругам нашої суспільности зазнайомлюватися з ними й орієнтуватися в них, тижневика, що, гуртуючи коло себе творчі одиниці, пособляв би водночас проявлятися свіжому і здоровому починові й думці" [1936. - Ч. 1. - С. 1]. Структура новоутвореного видання була традиційною: художні твори, літературно-критичні матеріали, хроніка і бібліографія. У журналі газетного типу друкувалися Є.-Ю.Пеленський, Ірина Пеленська, М.Гурко, Варро, О.Грицай, Ю.Липа, Б.Кравців, Д.Гуцул та ін. І хоча часопис мав виразне націонал-патріотичне спрямування, його матеріали все ж не були нав'язливими: очевидно, давався взнаки досвід "Дажбога". Переважна більшість публікацій були за жанрами оглядово-аналітичними статтями чи рецензіями. "Обрії" відзначалися оперативністю відгуків на нові твори українських письменників, наприклад, виступи Варро: "Поет глибини" - рецензія на збірку О.Ольжича "Рінь" чи "Міцногруді діти прийдучого. З приводу "Волині" Уласа Самчука". Знаходимо чимало публікацій і про письменників радянської України. Редактор, зазвичай, вміщував поряд літературні портрети і уривки з художніх творів портретованих (наприклад, Є.-Ю.Пеленський "Юрій Яновський" і тут же уривок з роману "Чотири шаблі" (Ю.Яновського). Привертають увагу й оглядові матеріали про стан літератур у Європі (Д.Гуцул "Кров і земля в німецькій літературі" чи М.Гурко "Критика на фронт" (репортаж з Риму), про історію літератури окремих народів (Младен Бошнак "Хорватська література (від початку до XVIII в.)". Зустрічаємо в "Обріях" і полеміки, як, наприклад, виступ Варро "Мистецтво чи агітка?" - спроба з'ясувати, чому літературну премію за 1935 рік було присуджено Ірині Вільде, а не О.Ольжичу.
Таким чином, літературно-мистецькі журнали націоналістично-державницької орієнтації свідчили, що таку позицію посідають представники старшої і молодшої ґенерації (є, отже, тяглість традиції), які вміють за умов цензурного тиску змінювати видавничу тактику, не поступаючись принципами, водночас прагнучи, на відміну від марксистської критики в УРСР, поєднувати ідеологічні та естетичні критерії оцінки мистецьких явищ. Суголосними їм польськомовними виданнями були, зокрема, часописи "Lwow literacki" та "Prosto z mostu", які в чомусь підтримували українську літературу, а в чомусь їй протистояли (про це йтиме мова далі), але вели однотипну культурологічну політику. Зміна назви часописів, які зі змодифікованою програмою з'являлися замість заборонених або збанкрутованих, була за тих умов виявом здорового, вирозумілого суспільного критицизму і самокритики. Водночас такі практичні дії видозмінювали форми власне літературної критики, забезпечуючи безперервність її функціонування, активну роль у літературно-мистецькому житті.
4. Журнали прокомуністичної орієнтації: звуження завдань критики
Ще одним напрямком розвитку української літератури в Галичині був комуністичний чи радянофільський, репрезентований журналами "Вікна" та "Нові шляхи". Громадсько-політичний, літературно-художній та мистецький місячний журнал "Вікна" виходив у Львові з листопада 1927 по травень 1932 року (з травня 1930 року був офіційним органом літературної організації пролетарських письменників "Горно"). Першим редактором "Вікон" був В.Бобинський, з липня 1930 року - С.Тудор. Традиційні розділи у "Вікнах" представляли поезію, прозу, публіцистику, огляди і рецензії. Оскільки визначальним принципом добору художніх творів були комуністична ідея і соціалістичний ідеал, то відповідно й добиралися твори та автори. Найчастіше на сторінках "Вікон" публікувалися В.Бобинський, С.Тудор, О.Гаврилюк, Ніна Матулівна, Мирослав Ірчан (А.Бабюк), П.Козланюк, Мирослава Сопілка, Я.Галан,
Loading...

 
 

Цікаве