WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

Д.Чижевський, К.Чехович, П.Коструба, Т.Коструба та ін. Упродовж дев'яти років існування журнал зумів згуртувати навколо себе чимале гроно письменників і науковців. На сторінках "Дзвонів" друкувалися поетичні і прозові твори релігійної тематики, літературно-критичні статті, біобібліографічні матеріали, наукові розвідки з питань історії та літературно-мистецька хроніка. Автори таредакція знайомили читачів з проблемами розвитку католицької думки у світовій літературі, намагалися вирізняти й характеризувати українське письменство на тлі європейського. Привертає увагу і розділ "Рецензії", в якому журнал прагнув познайомити читачів з усіма новинками, що з'являлися друком у Галичині. Тон цих відгуків, незалежно від того ,чи згодні критики з позицією авторів рецензованих творів, чи ні, завжди відзначався поміркованістю і тактом. При журналі виходила "Бібліотека "Дзвонів", яка представляла на суд читачів зразки галицької літератури, наукові дослідження та переклади зарубіжних творів українською мовою. Мав рацію А.Животко твердячи, що "в цілому виявили себе "Дзвони", як виразно культурний і цікавий, живий своїм змістом орган, що міг привабити увагу читача, не залежно від його того чи іншого світогляду чи політичного переконання".
3. "Літературно-науковий вісник" і його традиції у львівській пресі 30-х рр. ХХ ст.
Поряд із виданнями, які репрезентували католицьку літературу і естетичну думку, у Львові активно функціонували журнали і газети, які ставили першозавданням утвердження націоналістичної ідеології як єдино правильної. До таких видань належали згаданий уже "Літературно-науковий вісник" (з 1933 року просто "Вісник"), "Дажбог", "Обрії", "Напередодні".
Відновлення "Літературно-наукового вісника" у травні 1922 року було своєрідним символом відродження української літератури і критики після глобальних суспільних потрясінь початку ХХ ст. Журнал обіцяв уміщувати "ориґінальну й перекладну белетристику - повісти, оповідання, драми, поезії, статті з української історії, літератури, національної економії, мистецтва, науки й суспільно-політичного життя, критику й бібліографію". На його сторінках друкувалися й автори, яких важко назвати послідовниками організованого націоналізму - Василь Біднов - історик церкви, М.Возняк і С.Смаль-Стоцький - професори університету, М.Ко-вальський - публіцист, М.Рудницький - критик-ліберал, колишній січовий стрілець О.Бабій, І.Федоренко, письмен-ниця Дарія Віконська (справжнє ім'я - Іванна Кароліна Федорович-Малицька) та ін. Всі вони, безумовно, патріоти, але їхні світоглядно-естетичні позиції далекі від "донцовського" націоналізму.
Прокламовані обіцянки редакція "Літературно-наукового вісника" виконувала, подаючи дуже широке коло публікацій: від проблем української літератури, як-от стаття Д.Донцова "Криза української літератури" чи огляд М.Ковальського "Memento vivere" (кілька слів про сучасну українську поезію)", до рецензій на твори сучасників - М.Рильського, П.Филиповича, С.Черкасенка, В.Атаманюка, переклади українською мовою творів М.Гоголя, Г.Мопасана, А.де Мюссе та ін. Журнал публікував, зокрема, матеріали про Т.Шевченка, О.Кониського, Б.Грінченка, Наталю Кобрин-ську, Ольгу Кобилянську, М.Хвильового, М.Євшана й багатьох ін. Він також знайомив читачів з творчим доробком І.Буніна, Г.Флобера, Р.Кіплінга, В.Скотта, О.Уайльда, Л.Бертрана, Є.-П.Якобсена, С.Люїса, Дж.Голсуорсі, С.Георге, філософією Ф.Ніцше, основами естетики декадансу. Часопис інформував про найновіші видання у рубриці "Бібліографія", реагував на відгуки інших періодичних видань на свої виступи. Особливу увагу редакори й автори журналу приділяли історії України, розвиткові її філософської думки, про що свідчать публікації М.Андрусяка та Б.Романенчука про І.Мазепу, виступи М.Мухина та А.Ленчика про М.Драгоманова. Теоретичні проблеми літературознавства (вплив художної літератури на людину, психологія сприйняття мистецького твору, відтворення почуттів у красному письменстві) розглядав Юрій Липа. ЛНВ вміщував також переклади україською мовою статей європейських дослідників, напр., Марселя Бріона "Редьяр Кіплінг", Льюїса Мемфорда "Сінклер Люїс", Габріеля Брюне "Про критику" і т. ін. Активна і дещо аґресивна орієнтація Д.Донцова виключно на націоналізм як на основу оцінки мистецьких явищ, його авторитарність у відборі матеріалів для публікації поступово призвели до розколу колективу ЛНВ і відмови "Української Видавничої Спілки" від фінансування журналу. У 1932 році з цих причин "Літературно-науковий вісник" перестав виходити. Але з січня 1933 року за матеріальної підтримки родини й групи прихильників Д.Донцов створив власний журнал "Вісник". Маніфестуючи свою програму, редакція проголосила: "Особливо під час ідейного хаосу, під час систематичного відгороджування від великих літературно-громадських течій Заходу, коли гасло "популярність (читай: примітивізм!) понад все!" чинить спустошення серед нашої інтеліґенції, який старався би не знижувати культурний рівень інтелі‡енції, лише створити з неї правдиву, вищу від загалу освітою провідну верству нації. Розпочинаємо наш журнал з тими самими співробітниками, з тим самим напрямком і під тою самою редакцією, що й припинений ЛНВ. Всіх, хто співчуває нашій десятилітній праці, кличемо активно підтримати наші заходи" (1933. - Кн. 1. - Т. 1. - С. 5). Але реальність виявилася іншою. Редакція дещо трансформувалася, але терпимість до поглядів інших не з'явилася. Четверта сторінка обкладинки "Вісника" вперше в історії галицьких часописів була оформлена як рекламно-агітаційний плакат:
"ВІСНИК
місячник літератури, мистецтва,
науки й громадського життя.
ВИХОДИТЬ точно при кінці кожного місяця.
БОРЕТЬСЯ з інтернаціоналізмом і колтунством усіх форм.
ОБСТОЮЄ духову єдність з культурою Заходу.
ПРОПАҐУЄ національно-громадські кличі новітньої
Європи і потребу психічного переродження народу.
МІСТИТЬ праці найвидатніших літературних, наукових
і публіцистичних сил Галичини, Волині і вигнанщини".
Від 1933 року з подачі "Вісника" в західноукраїнській періодиці з'являються українські переклади виступів ідеологів італійського та німецького фашизму, напр., стаття Геббельса "Мораль чи мораліна?" (Кн. 3. - Т. 1. - С. 183-186). Журнал продовжує інформувати читачів про стан літературного процесу як в Україні, так і за її межами, але підходи до оцінок мистецьких явищ поступово перевели його з розряду літературно-мистецьких до суспільно-громадських.
Найбільш поміркованим серед націоналістичних видань був журнал молодих письменників "Дажбог", що видавався протягом 1932-1935 років, спочатку під редакцією Є.Ю.Пеленського, потім Б.-І.Антонича, а з 1935 року - Богдана Кравціва. У підзаголовку видання читаємо: "Література - Театр - Кіно". Справді, журнал приділяв чимало уваги проблемам українського театру
Loading...

 
 

Цікаве