WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

знайшли.
У листопаді 1924 року у Львові з'являється нове видання - "Наука і письменство" під редакцією Ярослава Цурковського. Якщо "Мамай" ставив за мету об'єднання всіх мистецьких силусіх поколінь, то "Наука і письменство" в редакційній статті недвозначно наголошувала: "Приступаючи до видавання великого в розмірах журналу молодої української ґенерації "Наука і письменство", маємо за собою певні рації. З одного боку - неприявність періодичного журналу, що подавав би стислу науку о вселюдському характері, недостача журналу, що об'єднував би письменницькі сили даної частини, а не групи нації, та цілковита пасивність старшого громадянства в цьому лихові. З другої сторони - проблескуюча життєздатністю й творчою розпряжністю спроможність молодої ‡енерації викоренити позитивно це лихо й закиди від ветеранів, які добачують у них виключно безвихідну неміч". Редакція нового часопису бачила його "широкою дискусійною ареною", на якій могли б зустрічатися різні погляди, що "не нарушують яскраво наміченої тут ідеоло‡ії молодих. Стисла, зрівноважена дискусія розбудить серед науково опалої нашої нації живіше заінтересування своєрідною духовою творчістю". Але журнал так і не став "в о г н и щ е м, з г у р т о в у ю ч и м б і л я с е б е в с і н а ш і м о л о д і п и с ь м е н н и ц ь к і с и л и", бо через відсутність коштів припинив своє існування. Відзначаючи брак коштів на регулярне видання часописів, вважаємо разом з тим, що пояснювати невдачі нових журналів тільки матеріальними труднощами не варто. Не останню роль відіграв у цьому вже згаданий "Літературно-науковий вісник". У вступній статті "Наші ціли" редакція повідомляла, що "відновлюючи видання "Літературно-наукового вісника", ... вона "свідома величезної трудности зачатої справи...". Очолювана Д.Донцовим редакція оголосила: "Вирвати нашу національну ідею з хаосу, в якім вона грозить згинути, очистити від сміття і болота, дати їй яскравий виразний зміст, зробити з неї стяг, коло якого гуртуватиметься ціла нація - ось завдання, для розв'язання котрого, разом з іншими, хоче причинитися і відновлений "Літературно-науковий вісник". Повернувшись до Львова, часопис оголосив себе спадкоємцем свого попередника під цією ж назвою і, декларуючи вірність його традиціям, все ж виявив цілком інше спрямування. Протест редакції ЛНВ попередніх років на чолі з проф. М.Грушевським проти вживання старої назви не мав жодних наслідків. Аналіз ситуації, що склалася, дав М.Ільницькому всі підстави твердити, що "поява нового "Літературно-наукового вістника" стала мовби тим каталізатором, що прискорив розмежування літературних сил".
Отже, маємо яскравий і переконливий приклад того, як мовчазно "полемізують" тексти (видання), витісняючи з обігу один одного. "ЛНВ" став каталізатором диференційних процесів у літературному житті Галичини з кількох причин: відштовхувався від традицій авторського попередника, редагувався вже відомою людиною, заманіфестував себе як соборницьке національне видання, спирався на нову ідеологію, критикував тих попередників, які спричинилися до національної катастрофи, у такий спосіб відповів на очікування громадянства.
З другої половини 20-х років у Галичині все чіткіше простежується формування чотирьох основних угруповань, що визначали напрямки розвитку української літератури і творили атмосферу ідейно-естетичного критицизму. Три з них були свідомо ідеологічно заангажованими - католицький, націоналістичний, комуністичний (прорадянський, радянофільський - Н.К.). І лише четвертий - естетичний - відкидав будь-який ідеологічний тиск на літературу. Саме тому, аналізуючи українську галицьку пресу того періоду, згрупуємо її за ідейними (ідеологічними) критеріями.
2. Львівська католицька періодика: етично-естетичні критерії
До видань, які репрезентували католицький напрям в українській літературі, належить, насамперед, журнал "Поступ", що розпочав свій шлях у 1921 році як студентське видання Марійського товариства, а у першому числі за 1927 рік редакційна колегія зазначила, що "вважає за необхідне" зробити "Поступ" журналом галицької інтеліґенції, який "стоїть на становищі державницької української ідеольоґії, редаґований у християн-ськім дусі, видаваний тепер для Українців-інтеліґентів" [1927. - Ч. 1. - С. 1]. Так була чітко сформульована ідеологічна платформа часопису - релігійно-націоналістична, державницька. Це й зумовило наповнення редакційного портфеля. Перевагу було надано матеріалам з історичної тематики. Домінували в них гетьманська доба Богдана Хмельницького, Запорожжя, гетьманат 1918 року, визвольні змагання 1918-1920 рр. Зустрічаються також статті з тодішнього суспільно-політичного життя, як, наприклад, стаття Осипа Назарука "Український націоналізм". У ній автор гостро полемізував з Д.Донцовим з приводу суті націоналізму взагалі та українського зокрема. За жанрами усі художні тексти, що друкувалися у "Поступі", належать до "малої" прози з яскраво вираженим релігійним спрямуванням. Поезії, якими традиційно для галицьких видань відкривався журнал, були риторично-декларативними і мали на меті, перш за все, виховання свідомих українців-християн. У "Поступі" друкувалися також і твори про визвольні змагання українців 1917-1920 рр., про підпільну діяльність ОУН, які мали досить виразно виражену патріотичну спрямованість. Провідним автором журналу був Григір Лужницький, що публікував свої поетичні твори під псевдонімом "Меріям", а критичні матеріали підписував "Л.Нигрицький". "Поступ" знайомив своїх читачів з католицькою літературою Європи, з кращими письменниками цього напрямку, як, наприклад, Поль Бурже. Крім Г.Лужницького, у журналі активно працювали Н.Павлосюк, Теофіл Коструба, Араміс (Микола Олександр Мох). В останньому річнику "Поступу" все відчутнішим стає суспільне спрямування, все більше творів на релігійні теми і, на жаль, все нижчої мистецької якості. Зрештою, розпад літературного угруповання "Лоґос", яке опікувалося журналом, призвів до закриття часопису. У 1930 році "Поступ" припинив своє існування.
На зміну "Поступові" у 1931 році у Львові вийшов літературно-науковий місячник "Дзвони". Часопис створювався за матеріальною підтримкою митрополита А.Шептицького "для розбудови української літератури й науки в християнськім дусі, для заінтересування ними ширших кругів українського громадянства, а врешті для обнови і скріплення духа й піддержання та розбудження патріотичних і релігійних почувань серед наших читачів" [1932. - Ч. 2. - С. 795]. Редакційну колегію журналу очолював о.Йосип Сліпий, до неї входили о.М.Конрад, о.Г.Костельник і М.Чубатий. Відповідальним редактором був П.Ісаїв. Серед активних авторів журналу письменники Б.-І.Антонич, Наталена Королева, У.Самчук, Ю.Липа, Уляна Кравченко, а також літературознавці К.Чехович, М.Гнатишак, С.Смаль-Стоцький, В.Миропільський,
Loading...

 
 

Цікаве