WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат

Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики - Реферат


Реферат на тему:
Літературно-мистецькі часописи: програми, структура, стосунок до літературної критики
Кількість періодичних українськомовних видань, які виходили у Львові з 1922 по 1939 рік і різною мірою висвітлювали проблеми культури, в тім числі і літератури, коливається в межах 20-25 одиниць. Такий (відносно високий для регіону) показник включає в себе і часописи, що торкалися літературних явищ дуже рідко, принагідно і поверхово, і видання, які висвітлювали переважно або виключно літературний процес у Галичині. Згадані цифрові коливання пояснюються нестійкістю літературних угруповань, що їх випускали, матеріальними нестатками, політичною нестабільністю в краї.
"Старожилами і довгожителями" у цій ситуації можна вважати газети "Діло" та "Новий час", журнал "Літературно-науковий вісник" і "Записки Наукового товариства ім.Шевченка". Від 5-ти до 9-ти років "прожили" "Ми", "Світ", "Дзвони", по 2-4 роки існували "Вікна", "Нові шляхи", "Поступ", "Назустріч", "Напередодні", "Дажбог", "Наш світ", "Наша хата", "Обрії". Решта ж, з'явившись публіці кількома числами, зникали, не проіснувавши й року. Деякі галицькі газети випускали спеціальні додатки, як, наприклад, "Літературно-мистецький додаток "Нового часу" або "Література-мистецтво-наука. - Додаток до "Мети". Вони виходили окремими випусками, а додаток до "Діла" з'являвся щосуботи разом з основним виданням.
Ми розглядаємо в першу чергу видання, що спеціально висвітлювали проблеми художньої літератури і літературної критики, тому зосередимо увагу лише на 17-ти.
1. Перші спроби: традиції та пошуки
Хронологічно першим літературно-мистецьким часописом Галичини повоєнних років був журнал "Митуса", що побачив світ у Львові у січні 1922 року. Його видавцем і відповідальним редактором був Володимир Щуровський, до редакційної колегії входили колишні січові стрільці, молоді письменники Василь Бобинський і Роман Купчинський, ілюстрував журнал Павло Ковжун. "Митуса" складався з розділів: "Поезія", "Поетична проза", "Мистецька трибуна", у якому автори знайомили читачів з модерними явищами у літературі, музиці, малярстві, скульптурі; "Хроніка" - літературно-мистецькі події у світі, і неперіодичної рубрики "Книжки до оцінки", в якій подавалися короткі анотації книжок, що виходили друком у Львові. Саме у "Митусі" було вперше зроблено спробу задекларувати напрям літературного угруповання. В.Бобинський у статті "Від символізму - на нові шляхи" проаналізував процес формування символізму в українській літературі. З цієї статті галичани дізналися про існування на Наддніпрянщині груп "Музаґет", "Мистецький шлях", "Київська професійна спілка митців слова", "Фламінго", "Боротьба", "Гречкосій". Називаючи першими українськими символістами Ольгу Кобилянську, В.Стефаника, М.Яцкова, В.Бобинський простежував вплив символізму (а сюди він включав і футуризм, і динамізм) на сучасних йому авторів. Оцінюючи "Сонячні кларнети" П.Тичини, твори Д.Загула, Я.Савченка, згадуючи О.Слісаренка, В.Ярошенка, В.Кобилянського, Галину Журбу, М.Івченка, Г.Михайличенка, автор відзначав, що всі вони "не залишились вірними символізму", бо виросли з нього. Тут же, в оглядово-аналітичній статті Д.Загула "Сучасна українська лірика", підписаній псевдонімом "Б.Тиверець", розглядається поезія П.Тичини і М.Семенка. Тон і стиль статті свідчать про прагнення автора не стільки аналізувати, скільки репрезентувати і пропагувати творчість П.Тичини. "Так близько до царства вічної краси, - писав автор, - не підходив ще ні один з українських поетів. Мотиви його віршів багаті і взяті з ріжних обсягів нашого життя. Всесвіт, природа, душа, народ, кохання - все в Тичини зливається в одну гармонійну цілість. Навіть жах війни і вихор революції є необхідними згуками для всесвітньої мелодії. Крім цього, поет орудує своїми новими символами, які хоч і такі прості, та все ж таки не перестають бути символами. Тичина єдиний з молодих, який досконало знає мову, відчуває її дух і користується найніжнішими її, схованими для загалу, нюансами. І тому він найбільший український поет, і тим більш стає він національним, тим більше відбігає він від українського трафарету і чужомовного впливу...". Підбір матеріалів та склад авторів журналу дають право твердити, що "Митуса" був загальноукраїнським часописом, бо представляв і Наддніпрянщину, і Галичину. Має слушність М.Ільницький, наголошуючи, що двадцяті роки позначені тісними контактами літературних і мистецьких сил по обидва боки Збруча. Несхожість світоглядних та естетичних позицій авторів журналу поступово спричинилася до їх розмежування, і після виходу четвертого номера часопис припинив своє існування. Не останню роль у розпаді групи "Митуса" і закритті її друкованого органу відіграла поява у травні 1922 року "Літературно-наукового вісника" під редакцією Д.Донцова. На це вказує і В.Бобинський, який, з властивою йому "лівою" риторикою, писав у 1923 році: "З хвилиною появи на галицькому ‡рунті політичного конкістадора псевдобуржуазної реакції, що для своєї мети зручно використовує фірму старого "Літературно-наукового вісника", - "митусівці" попадають на звичайну для "молодих" хворобу - ностальгію за патентом на "справжнього", визнаного поета. За тим пішло роз'єднання"* .
Спробою видати позапартійний літературно-мистецький часопис cоборницького спрямування у Львові був вихід у 1923 році першого і, на жаль, єдиного числа журналу "Мамай" - "літературно-критичного місячника під начальною редакцією Клима Поліщука". Зміст видання був традиційним: поезія, мистецька проза, літературна критика, зразки сучасної народної творчості, "Block Notes" і бібліографія. Вмотивовуючи необхідність нового видання, редакційна колегія вказувала: "...Творячи нове, мусимо використати все, що є вартісного в минулому. Ідучи до нового "завтра", пам'ятаємо старе "вчора", твердо знаючи, що "лише те нове є трівале, що міцно коріниться в старім". Для майбутнього мусить бути використана багата спадщина минулого, а звідси нашим завданням є - з'єднання казки минулого з дійсністю сучасного і знайдення того ґрунту, на якому могли б зійтися в творчій праці всі культурні сили нації, як "старі", так і "молоді", як "червоні", так і "блакитні", бо справжня творчість, що повстає від ґрунту, не може ділитись кордонами, як то ділиться нами самими ґрунт...". Окрім цікавих літературних творів, журнал видрукував вдалий огляд Є.Маланюка "У сусіда (Декілько профілів сучасних польських поетів)", у якому автор аналізував твори Юліана Тувіма, Антонія Слонімського, Яна Лєхоні, Леонарда Подгурського-Околува. На жаль, через матеріальні труднощі "Мамай" так і не втілив свою мрію у життя: "... в нас нема ні видавця, ні гонорару, а є тільки один "Мамай", появу якого на світ Божий можна було б назвати чудом, якби так сталося, щоб хто-небудь заплатив за його друк". Але коштів так і не
Loading...

 
 

Цікаве