WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дискурс Миколи Євшана та “Української хати” - Реферат

Дискурс Миколи Євшана та “Української хати” - Реферат

"модернізм" залишався лайливим словом, а все, що робила "Хата" в культурі, - своєрідним збоченням. Погляди Єфремова за роки від статті "В поисках новой красотьі" особливо не змінилися. Але вперше відбувався постійний, тяглий у часі діалог. З боку "хатян" головним полемістом виступав М.Сріблянський, хоч інші автори так само часто включалися в дискусію з "Радою".
Журнал, окрім культурної, мав і політичну орієнтацію та платформу. Власне, його культурна орієнтація була продовженням політичної. Політичну філософію журналу становив націоналізм. Модернізація й радикалізація політичної думки служила тлом і необхідною умовою модернізації естетичної думки й самого дискурсу. Для Павла Богацького (видавця й прозаїка), М. Сріблянського (Микита Шаповал), Миколи Євшана, нарешті для Андрія Товкачевського - головного соціолога, політолога та філософа журналу, деяких інших авторів "Української хати" націоналізм означав розбудову нації з метою її майбутньої автономізації, а також розбудову того, що тепер називається національною ідентичністю, національної свідомості одиниць, які складали загал, українську громаду. В основі націоналізму, як і в основі культурології журналу, передовсім Євшана й Сріблянського, лежав індивідуалізм. Не народ, а вища одиниця, яка своєю діяльністю або мистецтвом може повести загал, змінити його, поставлена у фокус усієї критичної діяльності М.Євшана. (Ця засада сприйнята ним із філософії Ніцше.)
У цьому сенсі старий націоналізм, точніше селяно-любне народництво, віджив свій вік. М.Сріблянський писав: "...українство жило й живе тепер зодного імпульсу - націоналізму, який і мусить охопити життя всієї
нації', а не тільки окремої верстви - селянської... наша література, будучи... подачкою селянській клясі, йшла шляхом мертвого націоналізму, бо він був тільки в уяві, а не складав суті в світогляді носителів нашого національного відродження"7. І він же в іншій статті писав: "Національність - це і є та нова сфера, якої ми шукаємо й боремося за неї, як за форму і зміст"8.
Нація, як і культура, на думку теоретиків журналу, потребувала сильних особистостей, вождів, які могли би сконсолідувати її, повести в боротьбі, виробити для неї політичну теорію. Націоналізм такого роду парадоксальним чином поєднувався з певним культурним космополітизмом (ніцшеанство, як відомо, за своєю природою було антинаціоналістичним), а також обстоював відкритість творчої особистості до нових ідей, головним чином західних. Водночас журнал постійно висловлював свою незгоду з марксистським космополітизмом (пролетарським інтернаціоналізмом).
Антимарксистський дискурс журналу, однак, ширший за критику ідей інтернаціоналізму пролетарів і викриття суті пропаганди російських марксистів. (Вимога російських марксистів, щоб пролетаріат перейнявся загальнолюдською культурою, означала на ділі русифікацію, а "космополітична пропаганда являється лише асиміляторською"9.)
Антимарксистська настанова журналу пов'язана з політичним націоналізмом. Інтересам нації (а не пролетаріату, або буржуазії, або села, або інтелігенції) надавалося першочергове значення. А відтак на головне місце висувалася розбудова нації й національної культури, що потребувало від українського суспільства волі, оптимізму, сили.
Антимарксистський дискурс у критиці полягав у тому, що "хатяни" послідовно не погоджувалися з концепцією літератури як партійної справи. М.Сріблянський намагався всю можливу зневагу вкласти до характеристики місцевих "двохвершкових Марксів і Міхайловських", вважав, що Ґорький "скінчився", взявшись за пролетарську літературу", а "зводити талант до того, щоб він давав ілюстрації до "Капіталу" чи "Комуністичного маніфесту" - зовсім не літературна річ"10. За аналогічне Євшан критикував Вороного11. В такому ж руслі розглядалося народницьке, соціалістичне, марксистське літературознавство а la Луначарський. Останній імпонував як автор статей про Метерлінка, Гауптмана, Короленка, однак не подобався як автор праці про Шевченка, в якій Шевченко поставав як предтеча соціалістичної літератури12.
Три найцікавіші постаті "Української хати", її ключові теоретики - це Микола Євшан, М.Сріблянський ( Микита Шаповал) та Андрій Товкачевський. У центрі нашої уваги перебуває Євшан як най красномовніший виразник критичного дискурсу "Української хати".
1.О.Луцький "Молода Муза"// діло. - 1907. - 17 листопада.
2.Франко І. Маніфест "Молодої Музи"// Твори : В 50т. - К.,1982. - Т.37. - С.110-111.
3. Українська хата . - 1909. - Кн.1. - С.2.
4.І назва, і ці корови могли бути не стільки виявом популізму. Скільки маскуванням від цензури.
5.Сріблянський М. "Нове слово" в українській критиці // Українська хата. - 1910. - К. 7-8.
6.Сріблянський М. Українська преса і громадянство // Там само. - Кн.6. - с.407.
7.Сріблянський М. Pro domo sua. 1. Наша література // Там само. - 1909. - С.421.
8.Сріблянський М. Національність і мистецтво // Там само. - 1910. - Кн.12 - С.733
9.Гришинський В. Космополітизм і космополіти // Там само. - 1910. - Кн.10 - С.632
10.Сріблянський М. На сучасні теми ( Національність і мистецтво) // Там само. - 1910. - Кн.11 - С.687, 685,685.
11.Євшан М. Літературні записки ( З приводу книжки М.Вороного. - На долах нашого культурного життя) // ЛНВ. - 1913. - Т.61. - Кн.3.
12. Євшан М. А.Луначарський. Великий народний поет // Українська хата. - 1912. - Липень-серпень. - С.479.
Loading...

 
 

Цікаве