WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Предмет і завдання історії літературної критики, значення її вивчення у вузі - Реферат

Предмет і завдання історії літературної критики, значення її вивчення у вузі - Реферат

суспільства.
Суспільно-політичні умови, культурологічний контекст, соціально-психологічна атмосфера в державі, в регіонах, колективах, сім'ях, морально-духовна розкутість людей - все це формує індивідуальну свідомість і письменників, і читачів, і критиків, визначаючи зрештою потребу в літературній критиці, її суспільний авторитет, необхідність вивчення в загальноосвітніх і вищій школах, особливості літературно-критичного дискурсу.
3. Взаємозв'язок історії літератури і літературної критики
Такий широкий компонентний склад джерел історії літературної критики при належному і повному його опрацюванні таїть у собі небезпеку втрати меж і специфіки літературної критики, розчинення її в історії суспільної думки. Це - реальна і досі актуальна проблема. Праці з історії філософії, з історії естетики, з історії літератури, з історії літературної критики в Україні мають здебільшого спільні джерела, перегукуються за змістом, мають синкретичний характер. У них дуже мало місця відведено дослідженню власне наукознавчих аспектів, специфіки знання в кожній галузі, особливостей форми праць, їх жанрів, композиції, стилю. Твердять, що це - специфіка духовного життя неповної нації, яка надовго втрачала свою державність, мала асиметричну структуру культури і т.д. Така позиція до певної міри слушна. І все ж вона вимагає критичного до себе ставлення і не може вважатися єдиною в організації освіти, культурного життя взагалі - тим більше в науці.
Якщо філософія, естетика, теорія літератури, історія літератури та історія літературної критики складають теоретичний рівень суспільної свідомості і в межах наукової картини світу розрізняються за своїми предметами, за ступенем узагальнення явищ художньої культури, за мірою абстрактного та конкретного, об'єктивного та суб'єктивного у змісті категорій і понять цих наук 5, то вже за цими параметрами можемо виділяти, вибирати (навіть цитувати з тексту) думки, ідеї, поняття, що мають філософський, естетичний, теоретико-літературний, історико-літературний, літературно-критичний характер. Для історії літературної критики домінантою й критерієм відбору виступатиме насамперед оціненість висновків, понять; уявлень, спрямованих на явища поточного літературного процесу. Очевидно, історик літературної критики не зобов'язаний докладно і вичерпно відтворювати систему філософсько-естетичних поглядів письменників і критиків, але зрозуміти і враховувати їх він мусить, бо вони є основою оцінних суджень; так же він не має потреби вичерпно реконструювати діахронну фактологічну базу літературного процесу, без чого не обійдеться історик літератури, однак без знання (відчуття) історико-літературного контексту він не матиме шкали для поцінування нових творів як художніх, ориґінальних чи, навпаки, нехудожніх, банальних, вторинних і т.д.
Загальновідомо і безперечно, що шкільний (у старших класах) і вузівський курси історії літератури містять значний оцінний компонент, меншою чи більшою мірою торкаються літературної критики (критичні праці відповідного періоду), але в жодному з них немає цілісної картини, логіки руху літературної критики в усіх її формах побутування - від шпальт газет і журналів до листів і тематичних збірників, монографій. Критика там наявна як ідеологія, естетична концепція, полеміка, але не як творча діяльність зі своїми атрибутами. Чи треба їх знати? Безперечно. Адже цінність виявляється в усьому, аж до місця статті в газеті (на першій чи останній полосі і т.д.). Органи преси ведуть не тільки відкритий (текстуальне виражений) діалог, а й "полемізують" своїм паралелізмом, відштовхуванням, взаємодоповненням, вдаючись до т.зв. мінус-прийомів. Звісно, цей аспект періодики входить у предмет історії журналістики, однак без його врахування історія літературної критики не може бути повною, втрачає відчуття пульсування літературного критицизму, його стимулів, його імпульсів.
Історія літератури вивчається у вузах із першого курсу в хронологічному порядку (хоч стисла пропедевтика, присвячена сучасному літературному процесові, подається на першому курсі і відразу випереджує діахронію), служить базою для історії літературної критики, яка може задовільно розкриватися не скоріше четвертого року навчання у вищій школі. Однак якщо історію літератури подавати традиційно як історію обставин, що зумовили виникнення творів, як їх сюжети і композицію, як їх місце і роль у літературній спадкоємності; діалектиці традицій і новаторства без історії впливу творів та їх прийняття, то це буде неповна історія. О.І.Білецький ще 1922 року ставив цю проблему як методологічно важливу. Він тоді твердив: "Доводити зараз, що історія літератури не тільки історія письменників, а й історія читачів, що без маси, яка сприймає художній твір, немислима сама творча продуктивність, означає вламуватися у відчинені двері"6. Для історика літератури, отже, літературно-критичні оцінки критиків - сучасників письменника і наступних за ними поколінь критиків - чи не єдине джерело, яке фіксує в текстах читацькі рефлексії, результати інтерпретації давно написаних і опублікованих творів. Тому сьогоднішній викладач історії літератури не може обмежуватись тільки власним сприйняттям текстів давніх творів чи інтерпретацією сучасних літературознавців - авторів нових монографій і підручників: опосередкованою ланкою між ними і давнім текстом має виступати історія літературної критики в усіх гранях її власного предмета. Оскільки часу для поєднання двох історій - художньої літератури та літературної критики - не вистачає, а кожна з цих історій має свою логіку й специфіку, то й виникає необхідність окремо їх розробляти, наслідки фіксувати в окремих посібниках, на основі яких привчати студентів усвідомлювати логіку розвитку літературної критики як специфічної творчості й діяльності і в такий спосіб готувати кадри критиків, чи бодай формувати позитивне наставляння на літературно-критичну діяльність.
4.Завдання і значення курсу історії літературної критики
Завдання курсу історії літературної критики двоспрямоване. По-перше, вона відтворює цілісну картину становлення, формування і розвитку критики як органічної частини літературного процесу; виявляє внутрішню логіку розвитку літературної критики, роль критики вхудожній культурі суспільства. По-друге, історія літературної критики, увиразнюючи здобутки і втрати літературної критики на всіх етапах розвитку національної духовної культури, сприяє підготовці кваліфікованих кадрів критиків. Саме цим зумовлюється значення вивчення історії літературної критики, особливо на факультетах журналістики і філологічних.
Глибоке і всебічне вивчення історії літературної критики в усій її повноті озброює випускників гуманітарних вузів знаннями умов і факторів, які забезпечували багатьом відомим людям успішну діяльність у царині критики; формує у студентів навички аналізу мистецьких явищ, виробляє практичні вміння здійснювати критичну діяльність; застерігає від повторення помилок попередників; дає масштаб для врахування літературно-мистецьких цінностей, сприяє формуванню історизму мислення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Історія української літературної критики / М.Д.Бернштейн, Н.Л.Калениченко, П.М.Федченко та ін.- К.: Наукова думка, 1988.- С.3-8.
2. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики (спроба літературно-наукової методології). -Т.1. -Прага,1925. -С.5-7.
3. Федченко П.М. Літературна критика на Україні першої половини XIX ст. -К; Наукова думка, 1982. -С.3-11.
4. Наєнко М.К. Українське літературознавство: школи, напрями, тенденції. - К.: ВЦ "Академія", 1997.
5. Літературознавчий словник-довідник. - К.: ВЦ "Академія", 1997 (гасла "Літературознавча методологія", "Інтеграція наук і літературознавство", "Теорія літератури", "Історія літератури", "Літературна критика", "Літературознавча історіографія",
Loading...

 
 

Цікаве