WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Риси творчого портрету Івана Манжури - Реферат

Риси творчого портрету Івана Манжури - Реферат

хвалить лексику збірки. Трактуючи Я.Щоголева як "чистісінького лірика", Горленко критикує п'єси з відтінком сарказму і дидактизму; а також не схвалює надуживання технічними словами - "ними зовсім задавлений поетичний задум твору" [1, 456].
Дуже характеристичним є заключний висновок рецензента: "В цих семи десятках віршів видно природженого поета. Якщо він не настільки сильний, щоб примусити наслідувати себе, то сам безперечно не наслідує нікого, і в українській поезії його ім'я не забудеться" [1, 456] (підкресл. наше - Л.В.).
Автором рецензії, уміщеної в № 47 за 1883 р. галицької газети "Діло", був М.Комаров - людина, яка активно листувалася з поетом, була його щирим другом і порадником, зрештою, чи не найбільше спричинилася до самого виходу "Ворскла". Це в листі до М.Ф.Комарова від 9.10.1882 р. зазначено, що друку ще й не починали, "а время уходило и доводило до того, что мне столь же приятно стало отправляться в печать, как волу на бойню; ибо написанная мною ничтожность писана не для публики, а для моего семейного очага. Но как и возвращаться назад стыдно, то завязываю глаза и выпущу 600 экземпляров. Очень будет приятно, если они составят в моем доме особое недвижимое имение" [14, 273].
Вслід за названими критиками оцінював творчість поета професор М.І.Петров, погоджуючись з В.Горленком у визначенні Я.Щоголіва як чистого лірика, а М.Комарову визнаючи слушність у підміченому в окремих творах дидактизмі і резонерстві. Наступними дослідниками творчості Я.Щоголіва були І.Я.Франко, М.Ф.Сумцов та М.Зеров.
І.Я.Франко не писав спеціальних розвідок про поезію Я.Щоголіва, однак залишив у працях недвозначний вираз оцінки літературного спадку останнього. Так, саме завдяки Франкові довідуємося, що у 1885 р. Олександр Кониський умістив у варшавському місячнику "Ateneum" працю "Zarysy rychy literackiego Rusin?v". Рецензуючи її у "Зорі" (1885, № 19), Франко зазначає, цілковито погоджуючись у даному пункті з О.Кониським, таке: "Розділ ХVІ коротенько говорить про другий антракт в українській літературі 1876-1881 рр., а взглядно триваючий і досі з малими "lucida intervalla" (світлими прогалинами - Л.В.). До таких lucida intervalla серед сучасної тьми літературної автор зачисляє "Ворскло" Щоголева, котрому посвячує осібний розділ [10, 355]. Про Я.Щоголіва стисло, але виразно і недвозначно схвально висловлюється Каменяр і у працях, призначених для неукраїнського читача. Так, у статті "Українська література за 1898 р.", адресованій чеському читачеві журналу "Slovansky P?ehlend", він зазначає: "З провідних українських письменників у 1898 р. номер один - Щоголів" [11, 12]. А у статті "Южнорусская литература", написаній для Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (Спб., 1904 р.), критик трактує обидві збірки Щоголіва як такі, що засвідчують "о недюжинном таланте, но вместе с тем носящие на себе несомненные следы отчужденности автора от более живых литературных течений" [12, 156]. Схвальні відгуки про лірику Щоголіва містить і монументальна Франкова праця "Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.".
Наступним етапом в осмисленні творчого феномену Я.Щоголіва були праці професора Ф.Сумцова (який у 1919 р. в Харкові упорядковував видання творів поета у видавництві "Рух"), М.Зерова, Б.Лепкого, Г.Хоткевича, О.Дорошкевича ("Нотатки про Я.Щоголева" // Життя і революція. - 1926. - Ч.4. - С.70-78), П.Филиповича ("Шевченко і Щоголів" // Глобус. - 1928. - Ч.12), І.Айзенштока ("Література і громадські погляди Щоголева" // Червоний шлях. - 1925. - І-ІІ).
У 40-х роках і далі творчий доробок Я.Щоголіва привертав до себе увагу І.Пільгука (кілька статей у періодиці та передмова до видання 1972 р.), А.Каспрука (монографія 1958 р.), М.Рильського (кілька статей мовознавчого та літературознавчого характеру); О.Білецького ("До розуміння творчості Я.Щоголева", 1960), П.Волинського ("Життя і творчість Я.І.Щоголіва", 1961).
У 1986 р. у серії "Літературний портрет" вийшов нарис життя і творчості Я.Щоголіва, написаний А.Погрібним. Автор монографічного висліду аналізує поетичні збірки Я.Щоголіва, з'ясовуючи коло мотивів і жанровий спектр; на основі архівних матеріалів простежує життєвий шлях, визначає місце і роль поета у літературному процесі.
Постать Я.Щоголіва безперечно фігурує (хоча й у порівняно відмінних інтерпретаціях) у нових працях історико-літературного змісту. Так, автором статті про поезію (в т.ч. й Я.Щоголіва) у "Історії української літератури ХІХ ст." (К., 1997) є М.Бондар; про поезію Щоголіва говорить М.Ткачук у контексті з'ясування естетичної стратегії суб'єктної сфери та характерних тенденцій розвитку української поезії 70-90-х років ХІХ ст. [див.: 9].
На жаль, поточна періодична преса, в т.ч. фахова, давно уже не поміщала нових розвідок про поета, за винятком хіба статті В.Погребенника [6, 13-19]. Однак порадував читачів редакційно-видавничий центр "Горудень", видавши у 1998 р. вибір творів Якова Щоголіва з портретом автора, вступною статтею Б.Лепкого (Берлін, 1924), спогадами і листами доньки поета та післямовою В.Погребенника. Справжньою прикрасою виданя стали і 12 сторінок візуалій художника Волхва Слововежі. Здавалося, поява монографії Е.Соловей [7] спричинить пожвавлення уваги до постаті Я.Щоголіва, спонукає до нової хвилі осмислення його творчості. Однак М.Ільницький в рецензії на згадувану працю змушений був прикро констатувати, що, "розглядаючи українську поетично-філософську традицію як інваріант світової, дослідниця дещо пригасила її власне національний елемент. Приміром, іде мова про натурфілософську лірику - і з'являється паралель Лукрецій - Ломоносов, в іншому місці Ф.Тютчев, а ось такий поет натурфілософського плану, як Яків Щоголів, цілком обійдений увагою" [4, 90].
Таким чином, є підстави стверджувати, що не обійдена увагою критиків за життя поета і не позбавлена пильності дослідників після його смерті творчість Якова Щоголіва вимагає нового її перепрочитання з урахуванням досягнень як сучасної літературознавчої науки, так і незаангажованої суспільно-політичної думки.
Література
1. Бернштейн Михайло Давидович. Іван Манжура. Життя і творчість. - К.: Дніпро, 1977.
2. Бернштейн М. Іван Іванович Манжура // Іван Манжура. Твори. - К.: ДВХЛ, 1961. - С.3-46 (тираж 4000).
3. Бернштейн М. Іван Іванович Манжура // І.Манжура.Вибрані твори. - К., 1955.
4. Айзеншток Ієремія Якович. Поетична творчість І.Манжури // І.Манжура. Поезії. - Харків, 1930.
5. Історія української літератури: У 8 т. - Т.
6. Історія української літератури: У 2 т. - Т.1. - К., 1987. - С.389-390.
7. Історія української літератури 2-ої половини 19 ст. / Під ред. проф. Поважної В.М. - К., 1979. - С.259-270.
8. Єфремов С.О. Історія українського письменства. - К.: Femina, 1995. - С.495-496.
9. Лукич Василь (Вол. Левицький). До життєпису Ів.Манжури // Зоря. - 1893. - Ч.23.
10. Сумцов М. И.И.Манжура как поэт и этнограф // Сумцов Н. Из украинской старины. - Харків, 1905.
11. Быков Н. Ив.Манжура - украинский этнограф и поэт. - Катеринослав, 1910.
Loading...

 
 

Цікаве