WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Риси творчого портрету Івана Манжури - Реферат

Риси творчого портрету Івана Манжури - Реферат

років.
В основі поеми - популярний сюжет народної казки про сміливого і кмітливого лицаря-богатиря Івана Голика, хоча використано і мотиви інших казок (про лютих зміїв, про чудодійну джерельну воду тощо). Головний герой поеми - Іван Голик - лицар-богатир з незвичайною силою, він чесний, сміливий, відвертий. Люди люблять і шанують його за лицарську вдачу. Йому протиставлений його брат і їхній батько - деспотичний князь, а також лютий цар - батько зміївен, триголовий Змій. Малюючи Івана Голика казковим богатирем, І.Манжура наділяє його і цілком реальними силами - козака-характерника.
Закінчується поема цілковитою перемогою І.Голика над усіма ворогами - княгинею, злим батьком-царем, зміївнами. Вдалося врятуватися лише "маленьким змієнятам", що, як пише І.Манжура, "зосталися на плід, нам, хрещеним, на клопіт".
Як підсумовує М.Д.Бернштейн, "напоєна соками народної мудрості, традиціями уснопоетичної творчості, поема відзначається літературною довершеністю, прозорістю, легкістю форми".
Порівняно недавно, а з огляду на час написання - 1886-1887 рр., - дуже пізно, з'явилася друком 3 поема-казка І.Манжури "Казка про хитрого Лисовина і про других звірів та про те, що він їм, а вони йому коїли". Це переробка перших шести пісень казки Гете "Рейнеке-Лис".
У 1890 р. в журналі "Дзвінок" надрукована була поема І.Франка "Лис Микита" (переробка з нім. джерела), а казка І.Манжури, як вважають дослідники, веде безпосередньо до російського перекладу М.Достоєвського. Манжура надав творові виразного українського колориту. Події відбуваються на Україні, у творі діють герої з колоритними українськими назвами людей, тварин, птахів: Кирка Семен, Іван Махнидрала, Кулемза Микита і тітка Секлета, піп з патерицею і дяк Хвилимон з макогоном, Осел Капловухий, Вовк Сіроманець, Цап Мекеке тощо.
У казці Манжури рельєфно виведений мерзенний і підступний тип грабіжника і розбійника Лиса, що користується підтримкою царя і його кодла.
Твір закінчується тим, що брехнею і хитрощами рятується Лисовин, звільнено з "підвалля" Вовка Сіроманця і вони знову гарно зажили. А постраждали… вівці. Фінал промовистий і особливих коментарів не потребує. Саме тому цензор і вважав її такою, що "пройнята політичною тенденцією", "для друкування непридатною".
"Казки та приказки і таке інше. З народних уст зібрав і у вірші склав І.Манжура 1888 р." У збірку ввійшло 3 віршовані казки і 28 віршованих приказок.
Висновки
Діяльність І.Манжури припала на час важкий, "післяемський". Хоча, зрештою, чим була щасливішою доля шістдесятників, які потрапили у "мертвый антракт" після Валуєвського циркуляру 1863 р. Це була взагалі важка смуга, черговий важкий період у розвитку української культури, українського письменства, поезії зокрема. Навіть недовготривала діяльність Юго-Западного Отдела Русского Императорского Географического общества сприяла праці І.Манжури - етнографа і фольклориста, а потреба душі і серця покликала до життя поетичні і ліро-епічні твори, які І.Манжура писав, незважаючи на жодні обставини.
Писав і заслужив собі ними своє, власне місце в історії розвою української поезії. Він мав власну творчу манеру - його поезії збагачені авторськими інтонаціями;
- - пейзажний малюнок у І.Манжури органічно поєднує етнографічно-географічну точність з сильним струменем ліризму;
- - метафоричність його поезії проста і гранично точна;
- - ритмічна організація вірша поєднує ознаки суто літературні з фольклорними;
- - багата гама ритмічних розмірів (коломийковий вірш; від хорея до анапеста - усіма формами силабо-тонічного вірша володів І.Манжура).
Все це забезпечило йому авторитет у рідному письменстві. Бо лише такі поети, лише їхні вірші входять до антологій.
У 1903 р. Іван Франко видав до 100-річчя виходу "Енеїди" І.П.Котляревського "Акорди" - "антологію української лірики від смерті Шевченка". Ця антологія охоплює півстоліття розвитку української поезії, складний і драматичний її період, коли не могло бути й мови ні про нормальний самовияв талантів, ні тим більше про те, щоб поезія доходила до широкого кола читачів.
У антологію І.Франка "Акорди" включено твори 88 поетів, серед яких не загубилося ім'я І.Манжури.
Франко, який не присвятив спеціальних праць аналізові поетичного доробку І.Манжури, визнав його цінність тим, що умістив у своїй антології 8 поезій І.Манжури: "Степ", "Лелії", "По весні", "Первий сніг", "Нечесна", "Бурлака", "Не згасла любов", "Буря на озері".
ТЕМА: ЯКІВ Щоголів: До проблеми літературознавчого осмислення
Література:
1. 1. Горленко В. "Ворскло", лірна поезія Я.Щоголева // Матеріали до вивчення історії української літератури: У 5 т. - Т.3. - К.: Рад. школа, 1960.
2. 2. Єфремов С.О. Історія українського письменства. - К.: Femina, 1995.
3. 3. Зеров М. "Непривітаний співець" (Я.Щоголів) // Зеров М.К. Твори: В 2 т. - Т.2. - К.: Дніпро, 1990.
4. 4. Ільницький М. Між думкою і світом // Слово і Час. - 1999. - № 10.
5. 5. Куліш П.О. Первоцвіт Щоголева і Кузьменка (Слово од іздателя) // Куліш П.О. Твори: У 2 т. - Т.2. - К.: Дніпро, 1989.
6. 6. Погребенник В.Ф. Видатний майстер поетичного відображення старожитностей України // Народна творчість та етнографія. - 1993. - № 5-6.
7. 7. Соловей Е. Українська філософська лірика. - К.: Юніверс, 1998.
8. 8. Стус В. До проблеми творчої індивідуальності письменника // Стус В. Твори: У 4 т. 6 кн. - Т.4. - Львів: Просвіта, 1994.
9. 9. Ткачук М.П. Українська поезія останньої третини ХІХ століття: основні тенденції розвитку й естетична стратегія. - Тернопіль, 1998.
10. 10. Франко І.Я. Zarysy rychy literackiego Rusin?v // Франко І.Я. Зібр. творів: У 50 т. - Т.26. - К.: Наук. думка, 1980.
11. 11. Франко І.Я. Українська література за 1898 р. // Франко І.Я. Зібр. творів: У 50 т. - Т.32. - К.: Наук. думка, 1981.
12. 12. Франко І.Я. Южнорусская литература // Франко І.Я. Зібр. творів: У 50 т. - Т.41. - К.: Наук. думка, 1984.
13. 13. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). - Тернопіль, 1994.
14. 14. Щоголів Я.І. Лист до Петрова М.І. від 14.05.1993 р. // Щоголів Я. Твори. - К.: ДВХЛ, 1961.
Творчість Якова Івановича Щоголева традиційно розглядається у контексті поезії 70-90-х років ХІХ ст. Між тим свій літературний шлях, початий ще у 40-х роках, він закінчував майже через 60 років дуже складної, нерівнозначної і нерівномірної діяльності, з перервами, якірозтягались на цілі роки, а то й десятиліття. Причини цьому простежуються три основні. З них першу визначив І.Франко: "Своеобразие и ненормальное развитие украинской литературы имело последствием, между прочим, обилие так называемых закрытых талантов - людей, которые втихомолку, для удовлетворения своей душевной потребности, трудились над разработкой украинской речи, но при жизни не публиковали ничего или очень мало и пропустили момент, когда их работа могла принести наибольшую пользу их родине" [12, 155]. Саме до таких белетристів відносить він Якова

 
 

Цікаве

Загрузка...