WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Риси творчого портрету Івана Манжури - Реферат

Риси творчого портрету Івана Манжури - Реферат

його погляди. І листи, можливо, яскравіше, ніж будь-які інші джерела, фіксують ціну такого вибору. Рідко хто з митців широко "розводився" на подібні малоприємні теми. У листах це, як правило, річ принагідна. Але, висловлена образно, вона вражає більше, ніж найоб'єктивніша статистика. Як-от у листах О.Кобилянської до В.Гнатюка від 2 грудня 1901 р. та 4 грудня 1903 р. Прикро вражена тим, що редакція "Видавничої спілки" не погодилася з її ціною (25 ринських від друкованого аркуша), О.Кобилянська погоджується на 15 ринських, аби лише повість "Земля" вийшла книжкою, а не частинами в "ЛНВ", що, безумовно, знизило б цілісність сприйняття твору. Як бачимо, письменницьке бажання бачити твір у формі книжки взяло верх над матеріальними перевагами. Однак письменниця не втрималася від репліки: "Перекажіть там високоповажним панам комітету ("Спілки" і "Наукового вісника"), що ніяк не годиться з руськими літератками торгуватися, бо хоть вони і поетеси, та, проте, по рожах не ходять; навіть коли хотять конфітюри з рож варити, на те самі рожі не вистачають".
У листах І.Манжури також є багато скарг і нарікань на умови життя, наукової та літературної праці, на безсоромних видавців, що безжалісно експлуатують поета, оплачуючи йому мізерні гонорари: "Не везет мне этот, материальный так называемый заработок. Отданное мне издание моих стихотворений взято в долг; газеты за корреспонденции не платят, малорусские творы не пропускаются, а за писание мужикам прошений земский начальник призывает к ответу" (1891 р.). Так писав І.Манжура за 2 роки до смерті. Тому недивно, що, отримавши повідомлення про обрання його дійсним членом "Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии", Манжура в листі до згадуваного вже Бикова з гіркотою писав: "Поздравьте меня и, если можно, пришлите грудочек 5 сахару и на заварку чаю - вспрыснуть новое свое почетное звание…"
У цей же час з Манжурою трапилося нещастя - він зламав ногу. Наприкінці грудня 1890 р. з Мануйлівки І.Манжура знову переїжджає в Катеринослав, де жив до 1893 р., коли 2 травня, "скалічений життям", знесилений хворобою, він упав на одній з вулиць Катеринослава. Прохожі підібрали його і одвезли до лікарні, де він і помер наступного дня - 3 травня 1893 р. Похований у Катеринославі. Так закінчилось життя ще одного мученика і страстотерпця української літератури; поета, який навіть не сягнув шевченківського віку, померши 42-літнім.
2. Етнографічно-фольклористична діяльність
Сам Манжура початок своєї етнографічно-фольклористичної діяльності означував 1871 роком. А вже в червні 1874 р. на засіданні Південно-Західного відділу Російського імператорського географічного товариства розглядалося питання про його роботу, яка дістала цілковите схвалення. Відтоді майже 20 років І.Манжура збирає фольклорний матеріал. Така його діяльність поцінована у праці І.П.Березовського "І.Манжура" (К.: В-во АН УРСР, 1962).
Манжура пройшов вздовж і впоперек майже всю південну степову Україну, зібрав і записав кілька тисяч зразків усної словесності. Це був цінний скарб з огляду на кілька причин: 1) точність запису; 2) урахування вже раніше фіксованого; 3) предметом уваги І.Манжури були саме ті місцевості України, де порівняно рідко бував фольклорист-збирач. Зібраний Манжурою матеріал відзначався багатством змісту, жанровим розмаїттям. Увагу І.Манжури привертали:
- - казки,
- - перекази,
- - легенди,
- - народні пісні у всьому багатстві їх жанрових і стильових ознак,
- - приказки,
- - прислів'я,
- - замовляння,
- - народні анекдоти тощо.
До численних збірників, в яких уміщував фольклорно-етнографічні матеріали І.Манжура, слід додати такі:
- - "Легенда и три песни о Семене Палие" та "Панщина в песнях и молитве", уміщені в журналі "Киевская старина" за 1882 рік.
- - У другому випуску другого тому "Сборника Харьковского историко-филологического общества" за 1890 р. вийшли друком окремим збірником "Сказки, пословицы и т.п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И.И.Манжурою" уміщено понад 200 народних казок, легенд, 400 прислів'їв і приказок, загадки, замовляння тощо; в кінці збірника І.Манжура подав словник малозрозумілих слів.
Водночас І.Манжура друкує ряд статей і заміток на етнографічні теми, мета яких висвітлити окремі факти з історії народного побуту, звичаїв, традицій:
"К вопросу о происхождении слова "половица" (1887);
"Невенчанная балка" (1887);
"О богатырях" (1890);
"Предание "О борцах" (1893);
"Местные легенды об урожае и эпидемии" (1891);
"К народной медицине малоруссов" (1891) та ін.
Всі ці та інші праці Манжури-етнографа високо поціновані сучасною наукою, зокрема в дослідженнях І.Березовського.
У 1974 р. у видавництві "Музична Україна" побачив світ збірник під назвою "Народні пісні в записах І.Манжури", який упорядкувала і написала до нього вступну статтю Л.Каширіна. У ньому є понад 500 пісень, записаних Манжурою на півдні України:
- обрядові:
веснянки;
русальні;
купальські;
жниварські;
весільні;
колядки і щедрівки;
- - родинно-побутові (про кохання, сирітство);
- - соціально-побутові:
козацькі;
кріпацькі;
чумацькі;
рекрутські;
солдатські;
матроські;
ремісницькі;
вівчарські;
бурлацькі;
наймитські;
заробітчанські;
робітничі;
а також:
- - думи;
- - балади;
- - історичні пісні;
- - жартівливі пісні;
- - дитячі пісні.
До багатьох записів І.Манжура дає свої пояснення, примітки, які становлять значний науковий і практичний інтерес, грунтовно доповнюють характеристику історичної і життєвої основи зібраних зразків уснопоетичної творчості народу.
Висновок: У фольклорно-етнографічній діяльності І.Манжури поєдналися сумліний науковий підхід до збирання і вивчення народної творчості з тонким художнім чуттям і розумінням тексту. Сам І.Манжура добре знав і високо цінував фольклорну працю Драгоманова, Рудченка, Номиса, Андрієвського, Якушкіна, Шейна, О.Потебні та М.Сумцова.
Відповідно ж і його фольклорно-етнографічна діяльність сприймалася і належно поціновувалась у наукових колах. Так, Ф.Колесса писав 1895 р. у ЗНТШ: "Всі матеріали, зібрані Манжурою, мають чималу вартість для науки, тим більш, що записані совісно, зі збереженням всяких деталів і подробиць, характеристичних для даної місцевості". Високо цінував фольклористику І.Манжури Микола Сумцов, що вважав його одним із видатних фольклористів 19 ст. У 20 ст. фольклорно-етнографічну спадщину, зібрану І.Манжурою, досліджували І.Березовський, Г.Сухобрус, П.Павлій, Л.Каширіна.
3. Лірика І.Манжури
Характеризуючи І.Манжуру як поета, С.Єфремов назвав його "співцем степу, тихоїгосподарської праці та хліборобського, хоч дрібного, але насущного клопоту". А про мотиви поезії сказано ним так: "Скрізь у Манжури виступає його гуманне почуття, сум по знівеченому життю, широка любов до людини… Але нема слова протесту у Манжури, тільки сум розлягається з його
Loading...

 
 

Цікаве