WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Письменники рідного краю (Дмитро Павличко) - Реферат

Письменники рідного краю (Дмитро Павличко) - Реферат

сотнями своїх блискучих літературознавчих і критичних студій одержав би вищий.
Від 1957 по 1959 pp. Д. Павличко керує відділом поезії журналу "Жовтень", наступних п'ять років - на "творчих хлібах". Переїхавши до Києва 1964 р., поет якийсь час працює в сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка (за його роботами поставлені фільми "Сон" - у співавторстві з В. Денисенком, та "Захар Беркут"). 1966-1968 роки віддані роботі в секретаріаті правління СПУ, а потім знову "творчі хліби" і велика, може, не так за часом, (1971 -1978), як за покладеними зусиллями робота на посаді редактора журналу "Всесвіт". І тепер Д. Павличко вважає його своїм дорогим дітищем (цілий ряд всесвітньовідомих письменників уперше прийшли до українського читача саме зі сторінок цього журналу). Секретар СП СРСР від 1986 p., з 1988p.- секретар правління СПУ. І протягом усього часу - численні відрядження, поїздки за кордон, участь у роботі багатьох делегацій та комісій, товариств, редколегій тощо.
Творчий шлях
1 січня 1У31 p. в газеті ЛДУ "3а Радянську науку" був опублікований перший, як вважається, вірш Д. Павличка "Дві ялинки". Звісно, першим "з-під пера" він не був: "Писати вірші почав я в дитячому віці,- згадує поет.- Декламуючи зі сцени вірші Тараса Шевченка, я сприймав його твори як своє власне імпровізоване слово. З того вогнистого переживання я не міг вийти до того часу, доки не почав складативласні вірші. Одначе думати про себе як про майбутнього письменника я почав тільки в студентські роки, і то не одразу, а десь уже на третьому курсі філологічного факультету".
Перша книжка Д. Павличка "Любов і ненависть" (1953) тому й стала першорядним явищем молодої музи, що принесла поезію громадянськи стривожену і гострокутну. Звеличення радянського сьогодення виростало зі свідомості учорашньої нужденності, a тому не мало казенної заданості.
В усіх ліричних темах Д. Павличка пульсував пафос всеможності, невичерпної сили молодечого духу, бриніла висока оптимістична нота руху через "терни до зірок". В голосі молодого поета було щось неструджене, неперемерхле, щось від святого неофітського захвату. Все те, що згодом вигартується в усвідомлене і невідступне служіння Правді, в оце освячене її підбадьорливим горішнім доторком "Людино - ти можеш!". А ще художня достеменність, шорстка відчутність образу.
Визнання прийшло до поета з першою збіркою. 1954 р. за пропозицією М. Бажана. Д. Павличка (заочно!) прийняли до Спілки письменників. Того ж року його творчість була високо оцінена на III з'їзді письменників України.
Наступні збірки ("Моя земля", 1955; "Чорна нитка", 1958р. разом із розвитком мотивів, які вже прозвучали, приносять і нові, дещо несподівані для суворо інтонованої музи Д. Павличка, а водночас такі природні. Коли в "Любові й ненависті подих інтимних почувань ледь зазначився, перейшовши окремими віршами тихо, як вечірня казка, то вже в "Моїй землі" стужавів смерековим духом і почав витворювати свою власну поетичну плоть.
На зламі десятиліть провідною для Д. Павличка стає громадянсько-публіцистична лірика, звернена до головних політичних явищ доби, проблем миру, інших народів і країн.
Подібні інтонації переважають у книгах "Бистрина" (1959). "Днина" (1960, відзначена у 1961 р. Республіканською премією імені Миколи Островського), "На чатах" (1961). Шукаючи в буттєвих піднебесся, поетичне слово Д.Павличка насправді тяжіє до реальності, соціальної конкретності.
Творчою радістю роботи з живим матеріалом забарвлені картини з життя революційної Куби, зібрані в книзі "Пальмова віть" (1960).
Особливий смак до відточеної думки відчувається в циклі "Салям алейкум" (1961). В поетиці Д. Павличка закріплюються інтонації та форми, притаманні поетичній східній традиції, зовнішня врівноваженість яких таїть вибухову афористичну суть (Кров одмиває вимушену зраду,// Невимушена зрада - пляма вічна"; "Щасливий той, хто бачив мрію// Але не доторкнувсь її"). Сувора зосередженість злютовує вірші, присвячені боротьбі за мир, настроєні на тривожні звуки, що перекочуються меридіанами планети, "Жест Нерона" (1962). Задана самою назвою, а далі й віршем, історична ремінісценція говорить про серйозність і трудність проблеми, що й виділяє лірику Д.Павличка з-поміж багатьох полегшених і бадьористих творів на тему миру: На світі більше куль, аніж сердець!// На світі більше міч, ніж томиків поезій!!// На світі більше бомб, аніж будинків! -. Вихоплений з руху буднів, зловісний, не обірваний історією жест Нерона рішуче повертав поезію Д.Павличка зі звіданих висот декларацій (в ряді випадків художньо вдалих) до реальності.
Поет ніби перейшов за три моря, оком гуманіста окинув небокраї XX століття, висловив своє розуміння соціально-етичних ідеалів і заразом відчув потребу поглиблення багатьох істин, їх нового параметрування дійсністю. Багато що відходило в сферу ілюзій, соціальної романтики, натомість вигромаджувалися брили проблем, які вимагали осмислення. Тут коріння "Грано-слова" (1968), книги виняткової художньо-філософської сили, з багатьох точок зору етапної.
Для самого Д. Павличка "Граноглов" - вияв цілісної естетики, ґрунтованої на реалістичному образі, діалектичному розвитку думки від конкретного до загального.
Боротьба з ентропією духу, розгубленістю й безсиллям, епічний прорив до нового розуміння і парадоксів, розвінчання міфів і напівправд задля гуманізації наступу - ось що значить ця невичерпна тема, яка в одній фразі звучить так: "Людино - ти можеш!". Близько сорока років творчого життя віддав їй Дмитро Павличко - поет, філософ, майстер.
Loading...

 
 

Цікаве