WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

університетської бібліотеки.
Шостого вересня, відповідаючи на листа, І. Білинкевич розкриває М. Морозові деякі штрихи свого знайомства з дочкою Климентини Попович Повідомивши колезі про те, що свою роботу ("Дорогами Великого Каменяра по Івано-Франківщині" - В К) вислав вже у "Карпати", Білинкевич пише, що продовжує збирати матеріали до словника.
Далі ж висловлюється про нарис Романа Горака про Ольгу Рошкевич (Жовтень- 1979- № 8) як про вдалий літературний повід Але, якщо дивитися на публікацію як на нарис документальний, то, на думку І. Білинкевича, він "грішить неточностями, перекрученнями і деякими несправедливими характеристиками" Беручи до уваги загальну оцінку М. Мороза, що річ написана загалом "досить добре і зі знанням, є, правда дрібні помилки, але другорядні", і Білинкевич заперечує таку позицію, бо, на його переконання, слід насамперед визначити, де "кінчається дрібна і другорядна помилка, а де починається помилка. Думаю, що незалежно від того, до якої категорії зачислимо дану помилку, все одно вона залишиться тим, з чим треба боротись".
З листа М. Мороза від 15 лютого 1980р. виходить, що він зовсім ігнорував як історичне джерело багатотомну історію міст і сіл, за яку дехто вискочив у академіки. Тут же наполягає на пошвидшому доопрацюванні після рецензії рукопису для видавництва "Карпати" і просить І. Білинкевича підготувати для чергового збірника "Українське літературознавство" Сміливо розмірковує над деякими недолугими публікаціями у ювілейному збірнику, а також над загальним станом франкознавства ("зовсім нема прізвищ відомих дослідників, зараз якийсь перехідний період - одні зійшли зі сцени, постарілись, а нового поповнення нема").
Франкознавством заповнені й наступні листи. Четвертого січня 1981р. М. Мороз, наприклад, повідомляє, що останні два роки переглядав підшивки газети "Kurjer Lwowsкi", де виявив 13 статей, підписаних І. Франком, а також 235 дописів, що, за всіма ознаками розробки тем і стилістики, певно, теж належали Франкові.
Тут же поглиблює свої попередні судження щодо публікації Р. Горака "Є цікаві думки й образи, а дещо спірне. Взагалі в авторі я бачу доброго трудівника на полі франкознавства, хоча підходить він і має на цілі одне художнє осмислення, а не наукове дослідження".
Перечитавши путівник "Шляхами Івана Франка на Утраті / Упоряд. М.О. Мороз" (Львів Каменяр, 1982 - 27 а, Іл.), І. Білинкевич постпішає надіслати до Львова (лист-рецензія на 11 с рукопису від 20 листопада 1982 р) посторіночні зауваження і пропозиції спростовує твердження В. Боня (і розділ. "У долині село лежить"), не сприймає категоризму Р. Горака, який наче б намагався "понизити рівень освіти Ольги Рошкевич". Критик вносить чимало досить невідомого до взаємин І. Франка з Ольгою Рошкевич, заперечуючи документально чисті вигадки чи здогади літераторів, краєзнавців, як от Петра Арсенича.
Двадцять п'ятого січня 1983 р М. Мороз вже вкотре наполягає, аби І. Білинкевич рятував ситуацію з виданням власної книжки, - шукав "підтримки когось впливового". Далі ж радиться автор листа про структуру майбутнього збірника "Вшанування Івана Франка", запрошував до участі Сердечне дякував за посутні зауваження, висловлені на путівник ("Я їх всі використаю у праці над "Літописом життя і творчості І. Франка").
Листом від 15 жовтня 1984 р М. Мороз запрошує І. Білинкевича подати йому пропозиції, які в перспективні терміни він хотів би опрацювати до "Словника Франка".
З наступних листів маємо інформацію про те, що І. Білинкевич загалом високо оцінює праці Р. Горака, особливо ж ті, що привносять у франкознавство елемент новизни, повідомляє про нагромадження матеріалів до словника, їх осмислення.
Значну інформацію несуть листи багатьох інших істориків літератури, пресо- і краєзнавців, як Федора Погребенника, Володимира Полєка, Богдана Якимовича, Романа Головина, Валерія Гадебури та ін. Так, наприклад, листи Ф. Погребенника від 14 жовтня 1981 р, 28 листопада 1981 р, 4 грудня 1983 р, 26 березня 1988 р, 31 липня 1995 р то цікава амплітуда думок, оцінок того, що робив на той час на ниві франкознавства Іван Білинкевич. То вчений підтримує публікацію у журналі "Жовтень" (цікава, змістовна, з новими штрихами й деталями" (14.10.1981), то бідкається над затримкою чергових томів Франка ("- цього року теж не вийдуть 35-37. Буду готувати листа до вищих інстанцій. А з боку Вашого була б дуже бажана відповідна "акція" лист до Комітету у справах преси... - запит, чому порушуються строки виходу томів. Зрештою, можна бую б надіслати відповідного листа й до "Літературної України" Прикро, що у франківський рік вийшло так мало томів" (28.11.1981), то просить в І. Білинкевича допомоги - подати йому адресу родини Петра Побігущого, який свого часу "Інсценізував твір О. Кобилянської "В неділю рано зілля копала" (04.12.1983), або ж підкласти плече у пошуках фактів до життєпису В. Павлусевича, бо "на дещо натрапив в архівах", та цього замало "Трохи невпевнено визначив проблематику й характер п'єс В. Павлусевича, але тут їх ж свічкою не знайти". А ще інформує Ф. Погребенник про здану до видавництва "Каменяр" антологію творів І. Франка мовами народів світу - "ЗО перекладів ЗО мовами" (26.03.1988 р) Він висловлюється про І. Білинкевича як про "скромного за своїм характером, багатого знаннями в галузі української культури, зокрема Покутськогорегіону, краєзнавця-патріота". Саме з цього своєрідного листа-рецензії можемо зрозуміти, чому, по суп, ні одна з серйозних франкознавчих статей І. Білинкевича так і не появилася в тодішні часи. Очевидно, тому, і на цьому акцентує професор, що його дослідження були позбавлені казенно-офіційного духу, не "прославляли "великі соціалістичні перетворення" на Прикарпатті". Тому друкування його головної праці життя - історико-літературної та краєзнавчої книги "Стежками великого Каменяра по Івано-Франківщині" (варіант книги-рукопису "Дорогами Великого Каменяра по Прикарпаттю" - В К ) так довго відкладали, а "згодом загалом він випав із планів видавництва" (31.07.1995 р).
Цікаві за змістом листи Григорія Салевича. З повідомлення М Ю Бі-линкевич зрозуміємо, що це - "шкільний товариш покійного (І. Білинкевича. - ВК), допомагав українській діаспорі у Польщі, доставляючи українські газети і книжки. Його вже немає в живих. Білинкевич допомагав укомплектовувати такі посилки" (лист від 14 січня 1990 р - особистий архів) Ось, наприклад, Г. Салевич бідкається, що не встиг придбати "Історію України" Аркаса, повідомляє І. Білинкевича, що побував у Польщі і "привіз собі трохи книжок, виданих в Америці". Далі йдуть оцінки суспільно-культурного журналу "Зустрічі", що виходив чотири-шість разів на рік як орган українського студентства та молодої інтелігенції зпоміж інших повідомлень звертає на себе увагу ось це "При церквах УКЦ почали організовуватися "Братства св Володимира". Є немалий прошарок міщанства, якого до УСКТ не затягнеш, передусім жінок трохи старших. Ні забави, ні якісь лекції їх не цікавлять, а до церкви ходять. Якщо ці братства зуміють відіграти ту роль, що колишні в 16-17 ст, - то це буде цінний союзник проти полонізації. Як з пам'ятником Шевченкові? Чи вже усе узгіднено з начальством, чи вибрали вже місце, як поступає особистий збір
Loading...

 
 

Цікаве