WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

трудовій книзі життя Івана Білинкевича - різні посади в Окружному Союзі Кооператив (ОСК): Інструктор, ревізор (до 1939 p.). З 1939 до 1951 р. працював головним бухгалтером у Коломийській райспоживспілці, а з 1951 до 1962 р - начальником планового відділу щіткової фабрики, з 1962 і до 1967 p., коли й вийшов на пенсію, - праця на паперовій фабриці (див. "Анкету") (Лист М. Ю. Білинкєвич від 14.01.1998 р. - Власний архів автора).
Посуті, у Коломиї пройшло і з Коломиєю пов'язане все найдорожче, найвідоміше з довгої ниви життя Івана Білинкевича. Тут він жив просвітницькою справою: організовував концерти, вистави, гуртував молодь.
До 1979 року Іван Білинкевич - активіст товариств "Просвіта" "Відродження", клубу "Родина.", був одним із засновників музею історії міста Коломиї, до фондів якого передав старовинні карти Коломиї, давні книжкам видання, значну колекцію монет. Не можна забути, що Іван Біленкевич як людина, що стояла біля колиски коломийського "Пласта", збирав у своєму помешканні ініціативний комітет, де обговорювалися засадничі принципи розбудови цього національно-патріотичного товариства. Завдячуючи національно свідомому ядру "Пласта" порушувалися принципові питання духовною відродження міста: відновлення пам'ятника Тарасові Шевченку, що його зруйнували царські війська 1914 р.
Згодом з ініціативи І. О. Білинкевича було встановлено пам'ятники Лесю Гринюку у с. Воскресінні, професору Недільському одному з перших директори Коломийської гімназії.
У Коломиї І. Білинкевич пустив коріння своєї змістовної життєдіяльності ще 1929р., тут не одне десятиліття пройшов із своєю вірною дружиною Михайлиною Юріївною, його славною порадницею і помічницею. Тут коломийська земля, якій він віддав свій піт щоденних буднів, і прийняла його прах. 27 листопада на 91-му році життя відійшов від нас цей ратай культурно-просвітницької ниви. Сумувала й сумує за цим трударем уся свідома Україна. Ось згусток словесного болю, що його вустами письменства та культурних діячів краю висловило щемке серце талановитої поетеси Неоніли Стефурак: "Днями Коломия проводжала в останню дорогу одного з найвідоміших своїх патріотів, краєзнавця Івана Білинкевича".
Здається, зовсім недавно ходили ми удвох цим старим цвинтарем - саме Іван Смелянович відкрив для мене унікальний коломийський некрополь, де поховано стільки видатних особистостей, де кожен гробівець, наче плат епохи, позначений двома скромними датами: народився - помер...
Відтепер на цьому цвинтарі спочиватимуть і його тлінні останки. Руки, що так довго (майже сімдесять літ) не випускали перо; мозок, що нагадував енциклопедичний комп'ютер, з якого і досвід, і знання міг почерпнути кожен; серу біля якого зігрівалися люди, бо воно вміло співчувати і любити.
Я обїздила півсвіту, але шляхетнішого і галантнішого чоловіка не зу-стрічала. Його унікальна книгозбірня була невичерпною скарбницею для багатьох. Двері його помешкання були гостинного відчинені для кожного, і сам старенький господар зустрічав кожного біля цих дверей незмінне привітним старосвітським "розплащуйтеся", запрошував до кабінету, де на відвідувача чекали знайомство з якимось унікальним виданням і склянка запашної гербати...
Майже 91 рік прожив Іван Білинкевич скромно і тихо. Бог дав йому достатньо часу для реалізації всіх його задумів. На жаль, основні праці його життя рукопис монографії "Дорогами Каменяра по Івано-Франківщині" та франконавчий словник (обсяг і зміст якого могли бути під силу хіба що цілій науковій інституції) так і залишилися невиданими, хоч франкознавчих публікацій. Білинкевича в періодиці було чимало. Окрім цього, він опублікував ряд статейна літературно-мистецькі теми, був неперевершеним знавцем історії Коломиї, патріархом місцевого краєзнавства.
Не менш активним залишався Іван Білинкевич і в громадському житті Просвітянин, Ініціатор спорудження в Коломиї пам'ятника Тарасові Шевченку та створення музею Історії міста, засновник першого на Коломийщині науково-культурного товариства "Поступ", незважаючи на свою доброзичливу і миролюбну вдачу, він не зміг уникнути підозр і переслідувань з боку кожної окупаційної влади польської, німецької, радянської Мабуть, тому, що любив Україну - негучно, але зболено-затято І намагався хоч щось зробити для й добра" (3 печаттю його духа на чолі // Галичина - 1996. 4 груд.)
Відлетів віщий птах Івана Омеляновича за земні обрії, зняв крила до високості. Та на радість людям позоставив тут, у мирському земному житті, сиди - запам'ятні сліди такої духовно-творчої праці, яка, з Божої ласки, була підвладна саме великій І цілісній особистості, якою І був серед нас Іван Білинкевич.
І один з перших слідів у його незатерту часом пам'ять - це і є відкриття 24 грудня 1997р у Коломийській гімназії наукової бібліотеки "Просвіти" саме з колекції власної книгозбірні І. Білинкевича. Тут 5 тисяч 249 назв українською, російською мовами, 650 - польською, німецькою, англійською (лист вдови від 140198р - особистий архів, Крохмалюк О. У місті відкрито бібліотеку "Просвіти"// Коломийський вісник- 1997- 31 груд)...
2. Гортаючи сторінки пожовклих зошитів:
сліди на франкознавчому полі
Франкознавство І. Білинкевича різнобічне й багато аспектне. Річ у тому, що він, по суп, до останнього подиху, читав-перечитував тексти творів письменника, зіставляв їх, аналізував різні редакції, осмислював значний кількісно масив дотичних джерел, літератури, публікацій періодики. Словом, залишив дослідникам неоціненний архівний доробок, який чекає сумлінного й неупередженого історика літератури.
Ось перед нами зошит на 190 с., у якому вмістилася дослівно переписана книга-епістолярій М. Драгоманова "Листи до Ів. Франка і інших (1881-1886) (Львів, 1906). Інше джерело - загальний зошит в клітинку на 194 с., у який І. Білинкевич скрупульозно позаписував синім чорнилом численні листи з найрізноманітніших видань і які несуть в собі факти до теми "Громадськість про міжнародний ювілей (1956 р) Івана Франка - класика світової літератури". Ще більше інформації приховують два лінійовані зошити, за якими легко простежити, як том за томом перечитував І. Білинкевич перші ЗО томів академічного зібрання творів І. Франка, роблячи різного характеру помітки як до текстів, так і до коментарів та приміток, редакційних супровідних передмов до кожної книжки.
Про неабияке знання І. Білинкевичем творчості Каменяра промовляють чорнові помітки статей, своєрідні резюме, помітки, зібрані у лінійованому учнівському зошиті ( "Зауваження до Франкової примітки у поезії "Схід сонця", "Коли написав Іван Франко "Гімн" або "Вічний революціонер"'?", "Хто скривається за криптонімом "Ользі С.", "Хто ж автор поезії "Гроші"?".
Прочитання у Львівській обласній газеті "Ленінська молодь" (1984. '-N№ 102-107, 109-112за 25 серпня-18 вересня) повісті-дослідження Романа Горака "Я є мужик..." спонукає І. Білинкевича зробити дев'ять посутніх уточнень, спростувань, помилково чи довільно трактованих фактів, дат чи то перекручень.
Величезний фактологічний капітал сконцентровано у зошитах "До біографи Івана Франка", "Доповнення до бібліографи критичної літератури про Івана Франка" (у зошиті N9 1-137 позицій, у зошиті № 2 - 150 позицій, які охоплюють
Loading...

 
 

Цікаве