WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

коштів?" (особистий архів Білинкевичів) 14 лютого Г. Салевич висловлює втіху, що ось-ось побачить світ "Богдан Хмельницький" Івана Крип'якевича, повідомляє, що "чудо з ним станеться" - виділили путівку на санаторне лікування На ті події, які переживав український народ на той час, Г. Салевич подивився як на "весну народів 1848-го", не кажучи вже про ті "несподівані, глибокі і симпатичні зміни", які відбувалися тоді у Польщі Чехословаччині" (Там само).
Оптимістичні слова рясніють у листі від 4 квітня "Зняли з роботи ректора.У назві університету вилучили слова "ордена В. І. Леніна", закріпили настало синьо-жовтий прапор. А вчора замайорів наш прапор на Львівській ратуші. Чи ми сподівалися такої Ніагари? Дуже боюся, щоби у нас не наступило "головокружение от успехов", бо це може відкинути нас знову далеко назад" (Там само).
Вересневий лист (без числа) за 1991 р прояснює перебіг подій, пов'язаних з життям Г. Салевича він далі збирає книжки і пакунками передає для української громади у Польщі ("в цьому році я вже вислав їм 213 поштових посилок"), тішиться, що утворюються поза межами України суспьльно-культурні товариству земляцтва, що "йде недільне навчання дітей рідної мови" (Там само). А лист від 26 квітня 1992 р - останній у сімейному архіві Білинке-вичів - зафіксував львів'яни відроджують пластовий рух, Г. Салевич усі зібрані кошти повертає на придбання книг для українців у Польщі.
І. Білинкевич не раз звертався з листами до видавництв, редакцій, наукових бібліотек, музеїв, товариств, установ, тощо. У кожному листі вчений нічого не просив для себе, для власної вигоди чи користі. На першому місці були суспільні, громадські Інтереси не знаходячи ніяких відомостей про Леоніда Красовського в тодішніх ніби енциклопедіях, І. Білинкевич 02.10.77р. пише до дирекції ЛНБ їм В. Стефаника дозволити йому "зробити фотокопію автобіографи", або ж виписати "деякі суттєві біографічні дані" конче потрібні для розкриття теми "Іван Франко і його сучасники".
Звертаються працівники державного літературного меморіального музею Івана Франка (лист за № 58 від 07.06.77 р) до І. Білинкевича і просять допомогти. Зокрема, читаємо "Шановний Іване Омеляновичу! Вибачте, що дещо запізнилися з надісланням Вам фотокопії картини з кабінету І. Франка "Дівчина з маком у волоссі" Фотограф зробив нам фотокопію і ми надсилаємо її Вам.
Ми пам'ятаємо і шануємо Вас, щиро вдячні за ті матеріали, пов'язані з Франком, які Ви нам надсилали Маємо ми і Вашу рецензію на путівник по музею в Криво рівні. Ваші слушні зауваження будуть використані при перевиданні путівника. Ми постійно збираємо старі франкознавчі видання, збираємо все, що пов'язане з іменем великого Каменяра сьогодні Музей має можливість оплатити по закупівельній комісії за книги, речі, документи, що стосуються чи Франка чи його епохи. У нас буде до Вас велике прохання Можливо, Ви знаєте людей, села, де б ми могли закупити старі речі побуту гуцульського, або книги. Напишіть нам. Ми плануємо у будинку Івана Франка зняти літературну експозицію і повністю відтворити меморіальний комплекс. Донька письменника, Ганна залишила нам опис того, що було у кімнатах. Вона згадує, що в кімнаті було багато гуцульських речей обруси, ліжники, писанки, різьба, килимки тощо. Зрозумію, що меморіальних речей цього плану ми маємо дуже мало. Але придбати старі речі (одяг, речі побуту, і навіть хатнього вжитку) у селах і містах, де Франко бував, ми вважаємо доцільним. Нехай такі речі зберігаються у фондах нашого музею, можливо ми ними підсилимо етнографічну рису теми "Перебування і Франка на Гуцульщині".
Літературну частину нашого музею плануємо розмістити у другому будинку. Отже, звертаємося до Ваших великих знань теми "І. Франко на Гуцульщині" і просимо допомогти нам у придбанні експонатів".
І. Білинкевич 21 червня того ж року відповідає на цитований лист, підтвер-джує свою готовність допомагати музеєві.
Від редколегії Української літературної енциклопедії пишуть, дякуючи за пропозиції, зауваження, просять конкретизації пропозицій "щодо польських, німецьких та ін іншомовних видань", запевняють, що "замовлення на окремі статті будуть надіслані у найближчий час" (N 123 від 20.03 1987 р).
Ще, певно, не один лист десь спокійно лежить у чиїхсь теках, а чи у стосах на стелажних полицях. Ще, напевно, сотні і тисячі сторінок, та ще більше рядків листів Івана Білинкевича будуть довго примовчувати малознані факти його великої незбагненної досі біографії. Ще, на жаль, через це не одна історико-літературознавча тема або й проблема трактуватиметься приблизно чи не уточнено. Та вірю, що невдовзі прийде та нова хвиля дослідників, які перш за все розберуть рукописний архів Білинкевичів - і то явиться українознавству нова сторінка його історії і майбутнього.
Про визначного українського поета з когорти літераторів "народного спротиву" (Валентин Боковський) Богдана Бору (справжнє ім'я та прізвище: Борис Шкандрій) 11.04.1920, с. Павелче Станіславівського повіту - 20.08.1997, м. Лідс, Великобританія) мені пощастило підготувати кілька студій, які сприйняла з прихильністю громадськість та спеціальна критика як вУкраїні, так і в еміграції, а також суспільні діячі, літератори та родина письменника у приватних листах до автора цих рядків (див.: "Мерехтить у очах рідна країна..." (Богдан Бора: поезія високої офіри) // Галичина.- 1997.- № 1.- С. 133-143); Шкандрій Борис Олексійович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника /За ред. М. М. Романюка.- Львів, 1998- Вип. V- С. 5; Качкан В. А. Хай святиться ім'я твоє: Українознавство та пре-солопя (ХІХ-перша полов. XX ст.).- Львів: Фенікс, 199S.- Кн. 3. - С. 294-317).
Надбані численні матеріали з домашнього архіву Богдана Бори, завдячуючи його дружині пані Ользі Шкандрій, а також різні документи, у тому числі фотоматеріали, люб'язно достарчувані з Англії краянином, суспільно-громадським діячем Василем Попадинцем, стали для мене приємною спонукою ще раз взятися за перо, аби розкрити бодай окремі ціхи до су суспільно-культурної і, зокрема, проблемно-філоофської публіцистичної діяльності цієї визначної та, на жаль, маловідомої, а ще більше - малознаноі постаті, що залишила на сторінках культурологічної книги поза материковою Батьківщиною вагомі змістом сліди.
Богдан Бора, що долею-недолею опинився на землі Великобританії, одразу ж своєю щоденною копіткою працею як на літературному полі (найповніші збірки поезій. "Твердь і ніжність" (1972), "Буремні дні" (1982), так і на царині суспільно-громадської, педагогічної, редакційно-видавничої діяльності залишає досить помітні сліди. І це не тільки від випадку до випадку, а системно й систематично: він - багатолітній голова Спілки Українських Учителів і Виховників (СУУВ) у Великобританії, активіст Братства дивізійників. Першої Української дивізії УНА та ОбВУ з Англії, член Товариства українських літераторів у Великобританії (голова - д-р Святомир М. Фостун). Богдан Бора як член редколегій та постійний автор газети "Українська Думка", журналу "Визвольний шлях", військовознавчого журналу "Сурмач" (орган президії Головної управи об'єднання бувших вояків українців.
Loading...

 
 

Цікаве