WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат

Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною. - Реферат


Реферат на тему:
Франкознавство Івана Білинкевича за його рукописною спадщиною.
1. На берегах біографічного манускрипту
Коли наближаємося подумки до порога, з якого хочемо осягнути цей життєпис, а чи іншої історичної постаті, то одразу ж приходить думка: а яка ж генеалогія, який же це родовід, де його прапочатки.
Маємо розуміти, що вивчення історії поколінь то надто важлива як джерело-фактологічна база для об'єктивного з'ясування та пояснення минулих часів або й епох, так і складова того, аби вірно збагнути й потрактувати ментальні особливості, основоположні чинники життєдіяльності не одної верстви в українському родоводі. Генеалогію варто розуміти і як історичну дисципліну, що досліджує й упорядковано укладає в хронологічній послідовності найрізноманітніші матеріали про зародження, походження родинних зв'язків. Знання генеології, скажімо, одного родоводу часто-густо привносить немало нового у пізнання історичного минулого інших родів, їх взаємозв'язків.
Рід Білинкевичів (Бєліковичів) належить до одного з найстаріших українських родів. Прапочатки його сягають десь аж у XIV ст., на землі Новогрудського воєводства над Німаном, що входили до Литовського князівства (тепер це територія республіки Бєларусь). У фрагменті спогаду І. Білинкевича "Історія поколінь Білинкевичів (Бєліковичів) з 1528 року і досі" (зошит у клітинку, формату традиційних канцелярських книг на 46 с. У вступі є підзаголовки: "Лінія Новогрудська", "Волинська лініях, "Лінія Ошнанська", "Смоленська лінія", "Київська лінія", "Гродненська лінія", "Браплавська лінія", "Полоцька лінія", "Брест-Литовська лінія", "Оршівська лінія", "Коліно Тисменичанське", "Потемки ІУІ покоління Білинкевичів, починаючи з XVI ст. від Семеона-Степана Білинкевича", "Продовження родоводу Тисменичанських Білинкевичів, починаючи від Макса, п'ятого покоління". Описового, текстово-розповідного матеріалу практично немає, а весь фактаж рознесено в умовних розділах по "гніздах") читаємо: "Іван
Семенович Білинкевич подає в листі до мого батька ви 24.11.1938 р., що "щодо нашої генеалогії, то я виводжу й від 1424 р., коли то Хводько Бєлікович, властитель Барова над Німаном коло Новогрудки записав на монастир Пречистої Діви Марії у Лавришеві 6 кіп жита щороку. Це записано у рукописному Євангелію, що зберігається у Кракові, і яке описав д-р І. Свєнціцький..." (окремий листок із зошита лінійованого, формату канцелярської книги. - С. 5).
Поглиблює не інформаційне посилання й інше друковане джерело: так, 1. Свєнціцький у статті "Лаврошовское евангелие начала XIV века" пише, що "у бібліотеках князів Чорторийських у Кракові під № 2097 зберігається рукописне "апракосне" євангеліє руської редакції (тобто, українською народною мовою. В. К.) на 183 листах пергаменту..." (Известия Отделения русского язнка й словесности Императорской Акаде-м.ии наук. - С.-Петербург, 1913. Т. 18. С. 206-228). Далі автор стверджує, що в євангелію є дев'ять записів з 1484 р. й аж до XVI ст. усі вони ** на користь монастиря. Решта допоміжних, а може, й випадкових записів дають підставу здогадуватись, що євангеліє могло використовуватися при потребі як спеціальний юридичний документ.
Сам же Іван Білинкевич у своїй "Історії поколінь..." розкриває довгу творчо-пошукову дорогу до збирання і укладання матеріалів до генеалогії родоводу. А почав цю нелегку роботу його батько Омелян Михайлович, у минулому управитель народної школи у с. Стрільче на Городенківщині. Розпочав далекого 1923 р. і провадив її до смерті. Звичайно, самому з такою працею не впоратися, а тому послугувався інформаційними матеріалами родини, близьких та знайомих. Як свідчать записи Івана Омеляновича Білинкевича, його батько скористався задокументованими фактами Івана Семеновича Білинкевича, стриєчного брата, пароха у с. Грабовичі нинішнього Нестерівського району на Львівщині (у зошиті - з "Київської лінії"), який надсилав основні повідомлення у листах. Поповнювали папки інформаційними джерелами Олена Йосипівна Білинкевич, парох з Рукомиша поблизу Бучача на Тернопільщині. Йосафат Сильвестрович Білинкевич, що уклав родинний "Пам'ятник" (у зошиті з "Гродненської лінії"), що його згодом продовжувала дочка Діонізія Білинкевич (у зошиті - з Брацлавської лінії"), інші.
І. О. Білинкевич, пішовши за церковними шематизмами, зробив деякі уточнення, вніс виправлення у напрацювання батька, що довів родовідну до сьомого покоління, і пішов значно далі, довівши літопис до десятого покоління...
Білинкевич Іван Омелянович народився 28 грудня 1905р. у с. Стрільче нинішнього Городенківського району в учительській сім'ї (див. про це документальні свідчення, першопублікації: Testimoniut ortus et baptismi (свідоцтво уродки і хрещення), видане 23 квітня 1918 р. в с. Стрільче, "Анкету, написану власноручно І. О. Білинкевичем (без дати); Васильчук Микола. Він зробив те, чого не зробив весь інститут // Вісник Коломиї. - 1996.- Ч. 99 (27 груд); його ж : Дорогою з непам'яті у вічність // Васильчук Микола. П'ять імен: Діячі української культури на Коломийщині.- Коломия: Плин, 1995. - С23 -30; Полєк Володимир. Ратай на полі української культури // Новий час. - 1996. - 7 груд.; Різун Т. Життя, присвячене Франкові //Дзвін. -1998. -№ 10. - С. 130-131.
Початкову освіту здобув у високоосвітній сім'ї, адже і мати Олександра із широкознаного в Галичині роду Радзикевичів теж була вчителькою. Як пише джлідник, спираючись на живі спогади самого Івана Омеляновича, саме від татька і бере початок та залюбленість у книжку , що згодом переросла у серйозне наукове заняття, потребу життя. "... Тато вечорами підбирав за каталогом книжки, які треба було придбати для школи. Хлопчик всідався біля тата дуже дивувався, коли він олівцем помічав лише окремі в списку, пропускаючи повз увагу всі інші".
Осінні роки перед першою великою війною чоловік згадує з теплотою. Може тому, що то був час безтурботного дитинства, ще не потьмареного канонадою і запахом смерті. Багато подій стерлися з пам'яті, але ті перші дитячі враження сяють барвами і тепер. Ще й нині, як колись... відгукується серце на згадку про подаровані батьками до свята ласощі і книжки; про "гендель" з сестрою Орисею, після якого її книжка перекочовувала до допитливою хлопчик: а йому за це довелося поплатитися цукерками... З того часу і беруть початок свої книжки у Івана Білинкевича. В один із дощових травневих днів 1994 року чоловік при мені поклав на полицю своєї книгозбірні том за номером 10773.." (Васильчук М. Дорогою з непам'яті у вічність. - С. 25 - 26).
Протягом 1917-1920 pp. Іван Білинкевич навчався в Городенківській українській гімназії, яку очолював відомий письменник та громадсько-культурний діяч Антін Крушельницький. Після того, як польські власті закрили гімназію, І. Білинкевич бере приватні уроки у свого колишнього гімназійського професора Попенюка, опанував відповідну програму І вступає до п'ятою класу Станіславської гімназії, яку закінчив 1925 р Після невдалої спроби стати студентом Львівськоїполітехніки, він вступає до Львівської вищої торговельної школи із закордонної торгівлі, а 1928 р. переводиться до Кракова, де 1931 р. завершує свої студії на педагогічному відділі Вищої торговельної школи. Із жовтня 1932 р. у
Loading...

 
 

Цікаве