WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського “Цю жінку я люблю…” - Реферат

Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського “Цю жінку я люблю…” - Реферат

обліта.1
Поет прагне показувати світ інтимних пристрастей ліричного героя в реальних, а не надуманих зв язках із життям, відповідно до високоморальних принципів. Саме тому "його лірика не має нічого спільного ані з надокучливим моралізуванням, ані з натренованим дидактизмом". Чи не в кожному вірші збірки відчувається повна самотність ліричного героя:
Не руш мене. Я сам сумую
Собі у руки сам дивлюся2
Або:
Я тій сльозі сказав: не йди.
Я тій сльозі сказав : сиди.
А ти заплакала й пішла,
І чорним цвітом підійшла .3
Ця самотність просочується у тканину вірша; часто в тексті нема безпосередньої вказівки на такий стан героя, але читач відчує його, пройметься ним ,бо кожен вірш насичений таким сумом, що мимоволі починаєш співчувати героєві.
З багатьох віршів можна судити про те, що ліричному героєвідуже важко самотньому; йому бракує людини, з якою б він міг розділити своє велике і світле почуття . Він хоче одного:
... любити доти,
Доки не згаснуть серця перші кроки
І перші болі пережитих ран.1
Ліричний герой прагне померти із імям коханої на вустах,
намагається пояснити їй про те що:
Любити Вас - любити знадність,
Любити Вас - любить для Вас,
Любити Вас - любити радість
В червнево-вересневий час. 2
Поезія "Сміятись Вам, мовчати Вами " - це сповідь ліричного героя коханій незнайомці. Цей вірш дуже нагадує любовне послання чи лист.
... Ось ліричний герой сидить десь за столиком у своєму кабінеті, чи за чашкою кави і уявляє собі "солодку, юну тінь" коханої, яка "падає на лист, на сніг, на квіт, на тіні, у шелест і нешелестінь". Це найпрекрасніша з усіх тіней, бо найкрасивішою є жінка ліричного героя. Він подумки фантазує, вигадує, думками він торкається й інтимного:
І в світанковім сумювинні
Прощально пестить шию, ніс.
І в соняшники сині
В солонім сонці сонних кіс.3
Своєрідним продовженням цього вірша є наступний-"Вас так ніхто не любить". Ліричний герой намагається переконати кохану, що вони вже становлять єдине ціле:
Дивіться, гляньте: мій то голос ваш...
Це почуття , вірніше, відчуття, ліричний герой проніс крізь усе своє життя.І воно не змаліло,ні, а, навпаки, - стало високим і благородним І тепер,коли "роки і рік водою стерті" ліричний герой говорить про своє кохання так щиро, відверто і безпосередньо, а водночас і так піднесено- урочисто, що не можна не вірити:
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній...1
У своїй коханій ліричний герой любить дві пори: перша- то юність,коли
...й сама не знаєш,
Чого ти ждеш, чого бажаєш-
Уваги ,ревнощів, жалю.2
Це час, коли в дівчині прокидається бажання кохати і бути коханою, коли вона молода ікрасива, а час не владний над нею:
І час твій берег ще не миє,
І твої губи ще уста...
Дорога давня молодіє,
Де б твій веселий крок не став.
Ти вся- із щастя! Із тобою
Ще не вітається печаль
Та біль з розлукою німою ,
І нелюбові чорна даль.3
Але не менш любить ліричний герой ту пору, коли вюнці вимальовується жінка, коли вона знаходить свою долю і присвячує своє життя чоловікові, дітям:
...Люблю ту пору благовісну,
Коли до неї, як до пісні,
Свою я голову хилю...
Як біля вогнища в пітьмі,
Де слово пахне, як дитина,
Де вже не скажеш "так" чи "ні"...
Перечитавши уважно усі вірші збірки, ми можемо вималювати для себе портрет тієї милої незнайомки, котру так кохає ліричний герой. У неї -голос" вогкий і тремкий", "і губ краї опущені в печалі" ,"сонні коси", про очі читаємо, що вони "сьогоднішні надвечірні"(очевидно, кольору
надвечір я).
А що ми знаємо про ліричного героя. У нього-"високий срібний погляд","вчорашні очі", "білий подих" від якого "холоне мля", сам він зізнається: " мій день народження -це ти", його рука - " то тиха, то лукава". Вдало доповнюють портретну характеристику ліричного героя рядки:
Усе лишилося як було:
Порепане моє чоло,
То затверділий біль в очах,
То той вогонь, що не дочах. 2
Ліричний герой "втішати ... не ладен", бо душа його "холодна і німа", але водночас він згорає від кохання.
Коли б захотілося раптом узяти акварелі і намалювати на папері ці два портрети, то художник здивовано розвів би руками: намалювати нічого не вдасться! І не треба розчаровуватися, бо сам ліричний герой поезії відверто зізнається:
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу,
Отут я видумав себе й тебе для тебе...
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи, що сонцем назову3
_______________________________________
1 Вінграновський М. Цю жінку я люблю... : Лірика. - К.: Дніпро, 1990.-с.26
2 там же с 96
3 там же с 13
Тобто, ще раз підкреслює, що усі ці події, герої, дійові особи - нереальні; це все - абстракція.
І щоб зрозуміти її, треба серцем доторкнутися до цих поезій, треба розуміти неземні образи.
У ліричному героєві вражає те, що кохаючи цю жінку, він одночасно ніби й "проклинає" її:
Одне я хочу: старій швидше,
Зівялась очима і лицем,
Хай самота тебе допише
Нестерпно сірим олівцем.
Погасни. Змеркни. Зрабся. Збийся.
Збалакайся. Заметушись.
Офіціантським жестом вмийся,
Але - сльозою не молись.1
Як бачимо, у душі ліричного героя проходить боротьба, душа розполовинена: одна частина до нестями кохає, а інша - наче хоче звільнитися від цього кохання, скинути його зі своїх плечей:
Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече -
Не снись. Не звись. Не називайся.2
Ліричний герой наче звинувачує кохану, що у чеканні промайнули його найкращі дні:
Дорогоцінні дні я біля тебе знищив.
За спалені роки нічого не просив я.
Навколо тебе в їхнім попелищі
Росте покора і росте безсилля.
У збірці "Цю жінку я люблю..." читач вловлює між рядками і незримий образ Часу. Поет постійно наче наголошує на тому, що усе скороминуще, але кохання вічне. У кількох поезіях ідеться про плинність часу, зміну картин життя:
Прилетіли коні - ударили в скроні.
Прилетіли в серпні - ударили в серце.
Ударили долю, захмеліли з болю,
Отакі-то коні - сльози на долоні.2
Образ коней символічний. Це наче літа ліричного героя, що біжать і не вертають, а споминами вдаряють то "...в скроні", залишаючи на них сиву паморозь, то "в серце", приносячи нові болі і тривоги, то "в долю", викривляючи, спотворюючи її ... У поезії "Елегія" ліричний герой прагне переконати кохану, що ще є час кохати і бути коханим. Але вона чомусь поспішає, виглядає "іншого... літа", хоча він "цього ще не доказав" ліричний герой
Loading...

 
 

Цікаве