WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Улас Самчук - письменник епічної широти - Реферат

Улас Самчук - письменник епічної широти - Реферат

виступає на перший план, а історичні події та складність соціальних і національних процесів на землях Західної України вимальовуються крізь призму сприйняття головного героя. Самчук уперше подає суцільний образ людини, "що живе! Людини, що творить, вічно творить. Що діє, що шукає і знаходить", як висловився сам автор, щоправда з іншого приводу. "Ідеї й характер образів цього роману", за словами Григорія Костюка, "корінням лежать у "Волині", а їх виразне відлуння відчувається в трилогії "Ост".
Роман "Гори говорять" (1936 р.) присвячено боротьбі закарпатських українців за незалежність. У цьому творі автор, з одного боку, підкреслює ідею духовної й національної єдності розшматованої української землі, а з іншого - велику притягальну силу й молоду наснагу національного відродження Закарпаття.
Роман "Юність Василя Шеремети" (1943 р.) зображує ідеї, психологію, характери й побут української гімназійної молоді 1920-х pp. Це документ великої мистецької сили. Самчук виявив себе справжнім майстром, відтворюючи з багатьма хвилюючими деталями своєрідну дійсність окупованої поляками Волині. Перетканий задушевними мріями допитливої української молоді, її пристрасним шуканням правди в несправедливому світі, її запальними дискусіями на суспільні й культурні теми, першими юнацькими спалахами щирого кохання, чарівними пейзажами волинської землі, цей роман належить до кращих здобутків української романістики.
Перше повоєнне десятиріччя Улас Самчук присвятив реалізації свого великого задуму - трилогії "Ост". Ця трилогія ("Морозів хутір", 1948 p.; "Темнота", 1957 p.; "Втеча від себе", 1953-1982 pp.), на відміну від "Волині", ніколи не перевидавалася як єдиний твір. І це справді прикро, оскільки перешкоджає читачам сприйняти й поцінувати її належним чином, збагнути авторський задум й авторську стратегію. На цьому наголошують літературознавці Степан Пінчук і Роман Гром'як, визнаючи трилогію справді вартою того, щоб із нею познайомився не лише український, але й світовий читач.
"Ост" - це підсумковий твір із вельми симптоматичною назвою. Схід - це світовий феномен, а не тільки географічний напрямок, орієнтація в просторі; схід очима людини, яка пізнала й "Ost" (у цій системі координат виросла), і "West" (сюди тягнулася за наукою та свободою життєвого вибору). С. Пінчук вважає цю трилогію особливо значущою у творчості Самчука та пропонує "заакцентувати не лише на просторовому розмахові, а на посутності самого ідейно-творчого задуму: Україна як складна етнополітична реальність планети Земля зі своєю надмірно трагічною історією у найжорстокішому за все існування людства XX столітті".
Революція 1917 року. Розпад Російської імперії. Постання й поступове утвердження України як держави, як культурно-історичної цілісності. Наростання дев'ятого валу революційної бурі, формування нового типу української людини та її роль у тих феноменальних обставинах. Це тема першого тому трилогії. Про цю частину трикнижжя в щоденникових записах автора мовиться: "Про революцію... Про родину Морозів, їх, над Дніпром, хутір. До України з півночі зближаються більшовики, їх тут бояться, але нема сили їх зупинити. Україна до цього не готова... Моїм завданням - шукати в цьому глузд і причину. Чому? Для кого? Пощо?" Три книги відповідей на це вмістили картини поневірянь Івана Мороза з родиною, яку мучила не ностальгія за рідною землею, а горі: цієї землі, поглиблене розоренням батьківського гнізда, арештами, тюрмами, котрі з колишнього свідомого монархіста, що не мислив себе поза вірнопідданством Росії, зробили патріота щонаймодернішого інтелектуально-духовного гарту.
Наслідок усіх подій і фактів, що про них ідеться в першій частині, - поява нової форми державного співжиття на руїнах Російської імперії, яку почали визначати абревіатурою СРСР. За цим настала темна доба свавілля й терору. Місце й роль у цих обставинах української людини - тема другого тому "Ост" - "Темнота". Таким чином, якщо перший том трилогії відтворює в живих образах надзвичайно складну ситуацію (у психологічному, соціальному й національному аспектах) на всіх теренах колишньої Російської імперії, але ще в неозначеному стані, сповненому великих надій на щось добре та справедливе, то другий том - це вже пройдений етап усіх романтичних, національних сподівань Це доба зловісних експериментів, безоглядної диктатури, суворої регламентації життя суспільного й особистого. Це грандіозна панорама людського існування в Україні та в цілому Союзі трагічних тридцятих років. Зміст третього тому - спроба розгадки й синтезу доби революції й терору та накреслення ідей і шляхів виходу з трагічної доби "Темноти".
Поведінка одного з головних героїв трилогії, Івана Мороза, наштовхнула С. Пінчука на сумні роздуми: "...українці не мають глибоких національно-патріотичних переконань та громадянських інстинктів, тому й програють. Вони сповнені великої життєвої хватки, тому їх не вдасться знищити остаточно. Самчук мав на увазі передусім східних українців, які становлять собою більшу частину нації і від байдужості яких, а то й зловорожості до рятівних національних інституцій та духовних цінностей йдуть чи не всі наші негаразди". Хай пробачить Східна Україна, але правда є правдою навіть тоді, коли вона неприємна. Бо якщо її не приймати, то за розкошами "Морозового хутора" нас чекатиме "Темнота", і цієї закономірності не зможе змінити ніщо, навіть "Втеча від себе".
Томи трилогії - це твори широкомасштабні, це твори глибокого мистецького й ідейно-філософського дихання. Це складна, багатопланова психологічна й соціальна студія в художніх образах, для створення якої необхідне передовсім епопейне мислення, а відтак мистецька здатність і спромога його втілити.
Отже, мають рацію ті дослідники творчості Самчука, які вважають художнє мислення письменника епопейним. Наприклад, Степан Пінчук, не вагаючись, називає Уласа Самчука українським Гомером XX ст. і наголошує на тому, що обидва митці є унікальними у світовій літературі саме тому, що тільки вони мають у творчій спадщині по два епопейні звершення ("Іліада" й "Одіссея" Гомера та "Волинь" і "Ост" Самчука). На думку дослідника, в епічних творах Уласа Самчука "наче нічого такого не відбувається, чим перекраюється географічна карта бодай цього вузького регіону, письменник тут нітрохи не погрішив проти правди життя. Але ще важливіше: у своїй, здавалось би, сонній Волині письменник побачив значно більшу, глибиннішу правду - пробудження її у велику соціальну систему української нації". Саме в цьому й виражається певна загальна закономірність літератури, згідно зякою найзначущіші твори постають на матеріалі окремих вузьких регіонів, а в їх основу закладені факти біографії самих творців чи добре знаного ними найближчого до них оточення. Треба мати в собі таку духовну моральну силу, щоб надати своєму власному життєвому досвіду загальнонаціональної й навіть уселюдської значущості, треба мати таку біографію, яка була б придатною для такого високого художнього втілення. Така сила й така біографія дала Шевченкові право сказати: "Історія мого життя є частиною історії мого народу". У Самчука ж вистачило творчої наснаги та внутрішньої величі для того, щоб реалізувати це право у своїх великих епічних полотнах.
Loading...

 
 

Цікаве