WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Улас Самчук - письменник епічної широти - Реферат

Улас Самчук - письменник епічної широти - Реферат

читання всього того, що давала тоді література та преса соборної України, плюс творча уява митця створили живий, правдивий, синтетичний образ тих бурхливих активно-романтичних років. Активний від природи, обдарований волею й розумом допитливого мислителя, шукача справедливого, доброго та потрібного - цей образ Володьки виходить далеко за межі рідного йому села Телявка. Більше того, він виходить далеко за межі його малої батьківщини - Волині - й утверджується в нашій літературі та свідомості як загальноукраїнський тип.
Покоління, яке репрезентує Володька, починало формувати свою свідомість з локальної проблеми "Куди тече та річка?", а нагромадивши досвід, прийшло до великої проблеми шляхів державного й культурно-національного розвитку України в цілому. Обравши свій бойовий клич: "Вставай, село! Відчини очі й дивись... Пізнай себе й свою силу!", воно, покоління Володьки, швидко збагнуло, що цей клич - лише один етап до вищого та складнішого завдання. Бо, крім українського села, є ще українське місто, опановане чужою силою. Проблема боротьби за українське місто як доконечного спільника з українським селом у подальшому змаганні за своє місце у світі стає вищим щаблем свідомості покоління Володьки. Уся його діяльність і остаточний крок - вихід у ширший європейський світ - найкраще це підтверджує. Покоління Володьки поставило перед собою мету виходу України на світову арену, її більшого та глибшого духовного й господарчого контакту зі світом. Що більший і органічніший буде цей контакт, то могутніші й незламніші будуть її суспільно-національні крила. Таким чином, проблема орієнтації, визначення місця України у всесвітній сім'ї народів як вільної серед вільних для покоління Володьки стає першочерговим гаслом доби. В останній частині трилогії Володька вирушає на Захід з метою глибоко освоїти західну цивілізацію, науку, культуру й мистецтво та, повернувшись, віддати набуті знання для добра українського народу. Усе це було логічним продовженням ідей, що нуртували на східних українських землях у другій половині 1920-х pp. і знайшли своє втілення не тільки у творі Самчука. До цієї проблеми зверталися у своїй творчості й М. Куліш, і Ю. Яновський, і М. Хвильовий та ін. Ось чому головного героя "Волині" можна вважати збірним типом загальноукраїнської людини кінця 1920-х - початку 1930-х pp., а саму трилогію - одним із найкращих творів української літератури тих часів, трактувати її і як глибоко психологічний художній твір, і як енциклопедію українського життя.
"Волинь" - це широчінь. Географічна, ідеологічна, духовна. Разом з тим саме через художні подробиці автор досягає предметності, правдоподібності викладу. У "Волині" знаходимо відомості й про селянську працю впродовж календарного року, і про етичні засади співжиття, і про виховання дітей. Картини селянського побуту, зі всіма його неписаними законами, продиктованими існуванням людей, котрі живуть працею, шанують умілі руки, розумне слово, дбайливість і лад у всьому, дитячі враження автора від рідного волинського краю, від незабутніх Дерманя, Телявки, Кременця органічно вплелися в художню тканину Самчукового твору, наповнили дивовижним, привабливим національним колоритом - справжнім, щирим, не декоративним. Усе це становить гармонійну мистецьку єдність, яка захоплює читачів різних верств, різного віку, що додатково підкреслює надзвичайне значення цього твору для нашої літератури.
Коло ідей, окреслених у "Волині", поширюється в романах Уласа Самчука "Марія", "Кулак", "Гори говорять" і "Юність Василя Шеремети". Поглиблюються випробувані мистецькі мотиви, й одночасно відкриваються нові стильові й композиційні засоби.
У цьому аспекті на перше місце висувається славетна "Марія" (1933 p.), що свого часу зробила ім'я Уласа Самчука відомим у всьому світі. Це своєрідний роман-епопея й водночас сконденсована пекучим болем новела про трагедію українського села, про жахливий голодомор в Україні 1932-1933 pp. Крім того, це перший в нашій літературі мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 р. І написаний він того ж страшного року. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Україні, але його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила читачів до тієї безпрецедентної трагедії. Самчук написав твір великої життєвої і мистецької правди.
Цей роман, епічний за способом художнього зображення, розгортається в двох планах: з одного боку, в плані чисто людському, особистому, психологічному, Самчук зобразив людей з усіма властивими їм високими й низькими інстинктами, сильними та слабкими рисами характеру, добрими й поганими вчинками. З іншого - у плані соціальних, суспільних стосунків і подій, у колі яких людина проводить своє особисте життя. Подати в реальній мистецькій єдності ці два плани - дуже складна трудність для кожного автора. Улас Самчук, тоді ще зовсім молодий автор, успішно впорався із цим. На думку Г. Костюка, сприяли цьому три мистецькі компоненти: по-перше, глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його життя, його душі, його воління; по-друге, неповторно авторові, пристрасно-життєдайні образи українських людей, української природи; по-третє, властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, що, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті й тримає читача в постійній напрузі. Ці компоненти творять високомистецьку цілісність сюжету, де людина, природа й соціальне життя виступають як органічні складники процесу.
"Марія" - повість про воістину страшні метаморфози людського буття в умовах більшовицького геноциду. Під мертвотний прес голодомору підпадає на сімдесятому році життя й Марія, що, зрештою, з огляду на її вік, не виглядало б трагедією такого великого масштабу, якби ми з кожною сторінкою твору не усвідомлювали все чіткіше, що в цій старій жінці уособлена сама Україна, несхитна в моральних своїх переконаннях, але беззахисна перед злом. І сама Марія, і її донька, внуки, її чоловік Корній, як і багато, багато - мільйони! - їх сучасників, у лиховісний 1933 р. вмирають з голоду. Останні хвилини життя Марії - це й останні рядки повісті: "Ніч. Без початку і кінця ніч. Ніч вічності... Холонуть засохлі уста... Западають груди... З напруженням рветься останній нерв... Серце робить останній удар". Несила висловити почуття, що викликає ця книга, - це міг зробити тільки автор за допомогою живих образів. Логіка людини тут безлика. Але все ж таки, думається, "ніч вічності" - це для тих, хто не витримав і впав. Але для тих, хто витримав, для тих, хто щойно народився, є життя. Вони житимуть і продовжуватимуть вічне буття українського народу. Отже, "Марія" - це твір трагедійно-оптимістичного жанру, твір, що гартує свідомість людей і утверджує буття нашого народу.
Наступний роман"Кулак" (1932 р.) вийшов услід за "Марією" й одночасно з "Волинню". У "Волині", як уже говорилося, особисте поширюється до загальнонаціонального й загальнолюдського. Те ж саме стосується роману "Кулак", уже в назві якого особиста доля героя стає узагальненням. Зображення історичної дійсності в цьому романі розгортається в тих координатах, які необхідні для відтворення й дослідження його особистого світу. Саме процес духовного життя персонажа
Loading...

 
 

Цікаве