WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Улас Самчук - письменник епічної широти - Реферат

Улас Самчук - письменник епічної широти - Реферат


Реферат
на тему:
Улас Самчук - письменник епічної широти
Улас Самчук дебютував як український літератор у міжвоєнні часи XX ст. Навіть якщо не вважати першим літературним кроком твір кременецького гімназиста в рукописному журналі "Юнацтво" (16 лютого 1922 p.), то незайвим буде звернути увагу на назву цієї публіцистичної спроби: "Не любити не можу свою я країну..." Назва дуже промовиста й може бути епіграфом до всієї творчості письменника, бо те, що він написав потім, народилося власне з любові й великої потреби осмислити долю своєї землі.
Через недолю свого народу й своєї батьківщини Самчук ще юнаком опинився за межами рідного краю. Але, одірвавшись фізично від батьківщини, він перебував з нею у нерозривному духовному зв'язку. У центр своєї світобудови письменник постійно ставив батьківщину {Дермань - Тилявку - Волинь) і Батьківщину - Україну. Відповідно система його персонажів розросталася в міру того, як сам автор віддалявся від батьківського порогу, рідного села, волинського краю, українських теренів; знову повертався до них і зрештою, повторно й назавжди залишав їх як фізичні величини, несучи образ у душі. У чужому світі він ще глибше, ще болючіше відчував, бачив і переживав долю рідного народу й рідного краю: виповнювало вщерть його духовне єство, зміцнювало й утверджувало в чужому світі його письменницький талант. "Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю", - писав якось Улас Самчук. "Хочу бути свідомим їх буття, щоб їх стопи не затерлися на цій землі, щоб їх дух не розвіявся в часі і просторі", - писав він в іншому місці й з іншого приводу. І він з честю виконав своє завдання: став літописцем свого часу та свого народу, увійшовши в історію української літератури письменником дійсно епічної широти. Найкраще свідчення тому - його багатожанрова творча спадщина.
Як літератор з "Божою іскрою" (за визначенням Р. Гром'яка), Улас Самчук писав постійно, за будь-яких умов. Неможливо вибудувати струнку хронологію його творів, оскільки письменник дуже часто працював одразу над кількома текстами. Так, роман "Кулак" і перша частина трилогії "Волинь" ("Куди тече та річка") датовані 1932 роком. 1936 р. у Львові вийшла друга частина "Волині" - "Війна і революція", а наступного року третя частина - "Батько і син". Тим часом у 1934 р. вийшла друком "Марія" (думки розходяться: повість це чи роман) - твір, що висвітлює події страшного голодомору в Україні в 1932- 1933 pp. Згодом у Німеччині виходить перша частина трилогії "Ост" ("Схід") - "Морозів хутір" (1948 p.), а в Канаді -друга частина "Темнота" (1957 р.) і третя - "Втеча від себе" (1982 p.). До цього часу вже побачили світ книги спогадів "П'ять по дванадцятій" (1954 p.), "На білому коні" (1956 p.), "На коні вороному" (1972 p.), "Чого не гоїть вогонь" (1959 p.), "На твердій землі" (1967 p.). А ще була публіцистика, "Планета Ді-Пі" (1979 p.), вийшов останній з розпочатих і вивершених за океаном романів Самчука "Слідами піонерів" <1980 p.), присвячений життю заокеанської української еміграцій
Уже в перших оповіданнях Уласа Самчука виразно відчувається вдумливий автор, який хоче пізнати й відтворити сучасний йому світ і місце в ньому української людини. Характери, переживання своїх героїв молодий письменник уже вмів зображувати на тлі соціальних і побутових конфліктів своєї доби ("Віднайдений рай", "По-справедливому", "Образа", "Собака у віконці"). Уже ці оповідання позначені виразно глибокою залюбленістю в природу, схильністю до стриманого ліризму, конфліктними психологічними ситуаціями й ідейними монологами. Отже, уже тоді постали основні ідейні складники, мистецькі та стильові характеристики майбутнього автора "Волині" й "Ост". Ці перші оповідання були першими творчими спробами, творчою лабораторією, гартуванням пера й думки молодого автора перед написанням великої тритомної епопеї "Волинь".
"Волинь" - розлоге епічне полотно, що унаочнює шлях сільського хлопченяти, а потім юнака Володьки Довбенка крізь війни, революції до максимально можливого себе самого - свідомого, не лише відносно спадкових народних своїх рис і чеснот, але й місця цих чеснот в ідейних вируваннях сучасності - вийшла друком на початку 1930-х pp. "Волинь" складається з окремих частин,: "Куди тече та річка" (1928-1933 pp.), "Війна і революція" (1929-1938 pp.), "Батько і син" (1935-1937 pp.), кожну з яких можна вважати своєрідною сходинкою до остаточної та художньо доказової переконаності автора в спромозі українського селянина закласти своєю працею й духом фундамент рідної держави. Якщо зіставити цю трилогію з найвидатнішими здобутками української літератури того часу, то ця трилогія посідатиме в ній чільне місце. Українська література того часу могла похвалитися лише кількома романами з ширшим читацьким і мистецьким відлунням: "Людолови" Зінаїди Тулуб, тема якого - історична доба гетьмана Сагайдачного, отже, давноминула доба української історії; "Чотири шаблі" Юрія Яновського - доба революції 1917-1918 pp.; роман Андрія Головка "Мати" - передреволюційні часи української історії; "Роман міжгір'я" Івана Ле - соціально-психологічна тематика на тлі національного життя Узбекистану; "Чорне озеро" Володимира Гжицького - національно-соціальна проблематика на тлі Алтайського краю. Романи ці сповнені були багатьма цікавими, актуальними та хвилюючими проблемами національних і соціальних взаємин, але без суто українських питань із провідною роллю української людини. Найдражливіші й найпекучіші питання української людини того часу в названих романах були або заховані в глибокий підтекст, або обійдені й "зашифровані" в далекій від української дійсності тематиці. Тож на тлі тогочасної літературної дійсності роман "Волинь", з огляду на свою глибоко мистецьку форму й актуальну загальноукраїнську проблематику, посів окреме визначне місце.
Уже з появою першого тому цієї трилогії Улас Самчук увійшов у ряди українських класиків, а подальша його творчість - це тільки зміцнення його унікальної позиції в українській літературі. Як слушно зазначив Юрій Клиновий (Стефаник), Улас Самчук володіє одним з найрідкісніших талантів у нашій літературі. Він - епік широчезного віддиху, автор широчезних полотен, рідкий талант у всіх літературах, не тільки в нашій. Щоправда, епопеї добре вдаються представникам тих поколінь, які вступають у життя на плечах подій, що можуть бути предметом епопеї. XX ст. дало достатньо такого матеріалу, а Самчуку вдалося майстерно показати свою добу, майже ціле сторіччя проклятої долі нашого народу, показати не відірваними шматками, але масивом, суцільно зв'язаним із цілою нашою історією, створити "найвищої кляси комп'ютер, на листках-сторінках якого записано все, що торкається нашого минулого, теперішнього і прийдешнього, короткоповне психологічне обличчя нашого народу..."
"Волинь" - це історія життя, зростання свідомості й початок суспільно-культурної діяльності Володьки, це збірний образукраїнської молодої людини кінця 1920-х і початку 1930-х pp. Образ оригінальний і новий у тогочасній українській літературі взагалі. Нічого, що творець його навіть не жив тоді в Україні: власні юнацькі переживання на Волині, уважне
Loading...

 
 

Цікаве