WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → «Тигролови» чи «Людолови»? Тоталітарна система як вона є (за творчістю Івана Багряного) - Реферат

«Тигролови» чи «Людолови»? Тоталітарна система як вона є (за творчістю Івана Багряного) - Реферат


Реферат
на тему:
"Тигролови" чи "Людолови"? Тоталітарна система як вона є (за творчістю Івана Багряного)
Іван Багряний - літературний псевдонім Івана Павловича Лозов'яги, одного з найяскравіших і найдраматичніших представників українського письменства XX ст.
Він народився 2 жовтня 1906 р. у с. Кузьмині на Полтавщині (тепер Сумська обл.) у родині муляра Павла Лозов'яги. Про свої дитячі роки та початок літературної діяльності, мабуть, найкраще сказав сам письменник, який у листі до Дмитра Нитченка згадував: "Літературою почав займатись дуже рано, якщо мати за літературну працю дитяче писання віршів. Вірші я почав писати (і то по-українському) ще в російській церковноприходській школі. Почав їх писати з протесту проти вчителя і вчительки, які мене злісно називали "мазепинцем", бо я лічив (рахував) в арифметиці не так, як вони веліли, а так, як навчила мати: один, два, три, чотири... шість... вісім... тощо. Це було завзяте змагання. І от під впливом байок Глібова та "Катерини" Шевченка, які я дістав нелегально (це було за царя), я почав писати войовничі вірші в другому класі церковноприходської школи восьмирічним хлоп'ям, в 1915".
У 1916-1919 pp. продовжував освіту у Вищій початковій школі м. Охтирки, Де був редактором шкільного журналу "Надія", що виходив українською мовою.
На все подальше життя в пам'яті закарбувалася страшна своєю жорстокістю, кривава картина 1920 p.: на очах у чотирнадцятилітнього Івана чекісти та бійці винищувальних загонів, увірвавшись на пасіку, закатували його однорукого діда-пасічника та дядька за приналежність до армії Симона Петлюри. Згодом на Соловки загнали й другого дядька, звідки той не повернувся.
Три роки - від 1926 р. до 1929 р. - Іван Багряний навчався в Київському художньому інституті. Інститут закінчив, однак через політичну "неблагонадійність" його не допустили до захисту диплома, бо мав ще й інший "фах" - літературу, у якій виявив свої антирежимні, самостійницькі, антикомуністичні настанови.
У життєвій і творчій біографії поета, прозаїка, драматурга, публіциста, громадського й політичного діяча Івана Багряного залишилося ще багато "білих плям" Багато в чому може допомогти Григорій Костюк, якому Багряний передав на збереження частину своїх рукописів ще у Львові 1944 p., наче передчував, що його другові з харківських двадцятих доведеться вголос жалкувати за ним і писати, що українська література втратила "в розквіті творчих сил насамперед оригінального, уникливого, перманентно неспокійного письменника, поета великої уяви, схвильованої суспільної і душевної напруги, поета самобутнього образно-мистецького бачення світу".
Григорій Костюк визначає чотири, хоч і нерівномірних, етапи творчого шляху Івана Багряного: 1926-1932 pp. - початок літературного шляху до першого арешту; 1932-1940 pp. - період ув'язнень й концтаборів; 1941 - 1945 pp. - період Другої світової війни і окупації України; 1945-1963 pp. - повоєнна доба й еміграція.
Сам письменник згадував про драматичні події періоду арешту, ув'язнень, концтаборів, утеч: "В 1932 році був заарештований за політичний (самостійницький український) ухил в літературі й політиці й ув'язнений в Харківській т. зв. "внутрішній тюрмі" ГПУ, де пробув 11 місяців в камері самотнього ув'язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів. Присуд відбував в таборах т. зв. БАМЛАГу. Термін не добув, бо в 1937 році втік. Був повторно заарештований на початку 1938 року й сидів у Харківській в'язниці УГБ - НКВД на Холодній горі. Сидів 2 роки й 7 місяців. Був звільнений в 1940 році восени під нагляд у зв'язку з тяжкою хворобою легенів, а головне, згідно формуляру тимчасового звільнення - "за недостатністю матеріалів для повторного засудження". Умовне звільнення було обмежене місцем перебування, з якого не мав права виїхати, це м. Охтирка, де й застала мене війна. До війни кілька місяців працював у Охтирському державному театрі декоратором. Після вибуху війни був на фронті як "народний ополченець" і залишився в німецькому запіллі. За німців працював редактором української газети "Голос Охтирщини". В 1942 році мав бути розстріляний, згідно німецького курсу щодо української національної інтелігенції, але випадково врятувався..." За кожним цим фактом - невимовні переживання, які органічно "вжилися" в драматичні долі героїв його творів.
Іван Багряний вписав своє ім'я в історію як найвидатніший політичний речник першої еміграції з Радянського Союзу, Річ у тому, що в письменника - в'язня сталінських концтаборів по війні був єдиний шлях - еміграція. Європою ще котилися хвилі тисяч і тисяч полонених, вигнанців, "переміщених осіб", а Іван Багряний разом зі своїми колегами вже створив (восени 1945 р.) літературно-мистецьке об'єднання українських еміграційних письменників - Мистецький Український рух (МУР), яке згодом перетворилось у США на Об'єднання українських письменників "Слово" із центром у Нью-Йорку. Із цього часу розпочалась активна публіцистична діяльність Багряного - політичного діяча. У повоєнні місяці він написав памфлет "Чому я не хочу вертатись до СРСР?", у якому звертався до європейської громадськості: "Я не хочу вертатись до своєї Вітчизни саме тому, що я люблю свою Вітчизну. А любов до Вітчизни, до свого народу, цебто національний патріотизм в СРСР є найтяжчим злочином. Так було цілих 25 років, так є тепер. Злочин цей зветься на більшовицькій мові - на мові червоного московського фашизму - "місцевим націоналізмом".
У 1948 р. Іван Багряний заснував Українську революційну демократичну партію (УРДП), газету "Українські вісті" і багато років був її редактором. Він був також обраний головою Української Національної Ради, пізніше - віце-президентом Української Народної Республіки у вигнанні. У той час Багряний надрукував багато статей політичного змісту, спрямованих, звісно, на розробку стратегії та тактики боротьби з комуністичною системою за "демократичну, незалежну українську державу"
У літературній творчості Івана Багряного 1940-х pp. відбувся остаточний перехід до белетристичної й драматичної прози. І першим на цьому шляху став роман "Тигролови".
Історія написання "Тигроловів" бере початок із 1933 p., коли Івана Багряного було засуджено на п'ять років заслання й вивезено на Далекий Схід. Спочатку був "висланцем" (йому заборонили протягом трьох років проживати в Україні), потім понад два роки - каторжанином БАМЛАГу (табір Байкало-Амурської магістралі). У 1942-1943 pp. автор опинився на Західній Україні для налагодження зв'язків із українським підпіллям. З початком полювання гестапівців на активістів українського резистансу Івану Багряному довелося законспірувати своє перебування в ареалі дій УПА. Знайшлася квартира, що була поза підозрою німецької влади. І в ній, майже не виходячи
Loading...

 
 

Цікаве