WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість Григорія Косинки - Реферат

Творчість Григорія Косинки - Реферат


Реферат
на тему:
Творчість Григорія Косинки
"Ім'я й діло Косинки міцно вплетені у вінок слави української літератури". Беззаперечність цих слів знаного художника Василя Касіяна нині очевидна. Однак за коротке життя Григорієві Стрільцю, який обрав собі за літературний псевдонім народну назву квіток - червоних косинців, випало про власні новели чути здебільшого несправедливі докори й похмуру "класову" критику.
Він, як і чимало українців його покоління, вірив у життєдайне вивільнення революції, у національний і духовний розвій, у "свободу, рівність, братерство" й захоплено працював для цього розвою. Однак закономірно приходило гірке прозріння. "Ми стаємо не інженерами, а міліціонерами людських душ", - проголосив Косинка на одному з письменницьких зібрань у 1934 р. Подібних заяв сталінський режим не вибачав. Повернути Григорія Косинку читачеві дозволили в 1962 р.
Григорій Михайлович народився 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівці Обухівського району Київської області. Батьки - малоземельні селяни - пробували одного разу поліпшити своє злиденне життя в далекосхідних краях, але швидко повернулися назад до села і перебивалися батьківським підробітком на цукровому заводі. Майбутній письменник змалку підробляв, працюючи в панських економіях. Він закінчив сільську двокласну школу, а в 14 років вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Брав участь у громадянській війні, сидів три місяці в тюрмі, а протягом 1919-1922 pp. навчався (через матеріальне становище закінчив лише три курси) в Київському інституті народної освіти.
11 лютого 1919 р. він дебютував у газеті "Боротьба" невеликою заміткою "З робітничого життя", а згодом опублікував ще низку журналістських матеріалів - "Уривки з щоденника", "Малюнки життя", "Лист з села", "Попівська грязь", "Маленький фейлетон", "Неньковці" - із доволі типовим на той час ідеологічно-революційним змістом, але вже в них виразно відчутні елементи того неповторного авторського стилю, який відтак буде характерним для його прози (схильність до точного вимальовування реалістичних картин із життя, влучний добір і ефектне змалювання ситуацій живою українською мовою, залучення до тексту елементів діалогічності). Усі ці матеріали вже були підписані не справжнім прізвищем Стрілець, а псевдонімом Косинка. Треба зауважити, що "боротьбисти" - партія українських соціалістів-революціонерів - відіграли неабияку роль у житті Григорія Косинки. 1919 р. був вельми знаковим у його долі. Він знову зіткнувся зі злиднями, будучи не в змозі знайти роботу в Києві. Виручили саме "боротьбисти", час від часу друкуючи у своєму партійному органі, газеті "Боротьба", його матеріали.
4 травня 1919 р. в тій же "Боротьбі" Григорій Косинка надрукував свій перший власне художній твір - новелу "На буряки". Новела має підзаголовок "Згадка з дитячих літ" і немов переносить читача в часи Косинчиного дитинства, коли він, будучи ще хлоп'ям, ходив полоти буряки на панському лану, аби заробити бодай сяку-таку копійчину, долаючи невимовні злидні. Дитині ще не під силу працювати нарівні з дорослими, й економ давав йому полоти лише один рядок, за який, звісно, й платили удвічі менше. У новелі розповідається саме про той день, коли задобрений "півпляшкою" економ таки дозволяє хлопчині ці "два рядки", і малий старається з усіх сил. Це твір насамперед про "самоусвідомлення дорослості", тобто знаковий у житті дитини час, коли вона ніби одномоментно стає дорослою. Таке, очевидно, відбувається з кожною людиною - у свій час, і залежить від цілої низки факторів, серед яких, безперечно, важливий і соціальний аспект, і любовний, адже в новелі "На буряки" вони невіддільні один від одного: "Яка вона добра й гарна... Але ж: два рядки - тридцять п'ять копійок, синя сорочка... Я був щасливий". Людині для щастя зовсім не так багато треба - матеріальний спокій і духовний неспокій; очевидно, саме такою є головна ідея цієї новели, якщо розглядати її як цілісний твір.
Під час навчання в КІНО (Київський інститут народної освіти, теперішній Київський університет), Косинка поринає в бурхливий вир літературного життя. Уже в 1920 р. він стає членом літературно-мистецької групи "Гроно". Гронівці хоч і проголошували модні на той час ідеї "пролетарського мистецтва", однак погляди їх насправді не відзначалися "гіпертрофованою революційністю". Навпаки - свої критичні зусилля вони зосередили на жорстокій полеміці з "пролеткультівцями", які закликали творити нове, "пролетарське мистецтво", так би мовити, з "чистого листа", жодним чином не зважаючи на класичні надбання та взагалі все, зроблене попередниками. Гронівці, і серед них молодий новеліст Григорій Косинка, ратували за сучасне осмислення здобутків світового й українського мистецтва, виступали на сторінках свого альманаху за якнайшвидше видання української класики, зокрема творів Лесі Українки, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської. "Позиція "гроністів", - зазначає Михайло Наєнко, - базувалася в основному на тезі Льва Толстого про те, що мистецтво є мостом між людськими душами, знаряддям для стосунків людей у сфері почувань. Мистецтво повинно бути зрозумілим для якнайширшого загалу, читаємо в "Кредо" альманаху, але воно не повинно йти тими шляхами, за які галасують пролеткультівці". Члени цієї групи декларували своє намагання синтезувати всі можливі стильові методи й художні течії, називаючи таку ідею "спіралізмом". Утім, на практиці найближчими для них були футуризм та імпресіонізм, причому Косинка відверто схилявся до останнього.
На сторінках альманаху, який мав таку ж назву, що й група, Григорій Косинка опублікував три свої твори - "Мент", "Під брамою собору", "За земельку", які разом із першою його опублікованою новелою "На буряки" привернули до молодого письменника увагу критики й читачів, адже в ті роки в українській прозі було небагато творів, у яких знайшло б відображення сучасне життя, зміни, які спричинили революція та не вповні завершена Громадянська війна. Ці твори свідчили, крім того, що автор блискуче володіє стилем і майстерно зображує своїх героїв. Зрештою, героєм перших творів Косинки був фактично він сам - автобіографічний елемент у всіх цих текстах дуже помітний.
Ескіз "Під брамою собору" й етюд "Мент" - данина письменника самодостатнім імпресіоністичним поетикам. Перший твір про взаємини між жебраками, представниками суспільного дна, які складаються за принципом домінування грубої фізичної сили. Другий - образок "живого чуття" поміж "канцелярського болота" - винесений, мабуть, із вражень під час служби Косинки в земській управі. Стилістично обидва твори тяжіють до наслідування раннього українського модерну. Ці твори нехарактерні для Косинчиної творчості (бодай уже тим, що їхньою темою є міське життя), але вони - свідчення пошуків автором "своєї" - найближчої за світовідчуттям і світоусвідсмленням - традиції, до котрої Косинка має намір долучитися.
Цей закономірний для початку творчого шляху період пошуку "своєїтрадиції" продовжується новелами "За земельку" та "В хаті Штурми", у яких використані сюжети, уже добре відомі з класичної української літератури: перша новела - про трагедію "шлюбу за земельку", друга - про злидні, шо насунулися на сім'ю Штурми з того часу, як йому на цукроварні відбило пальці. У цих творах уже увиразнюється авторський стиль Косинки: він не стільки оповідає, як накладає густі мазки, дуже влучно й точно вихоплює з круговерті подій знакові деталі, надзвичайно емоційно насичені, котрі часто можуть сказати значно більше, ніж проста оповідь.
Об'єктивність художнього письма й гострота відтворюваних ним конфліктів викликали здивування в критиків, а найбільш вульгаризаторські з них звинувачували письменника в поетизації ворожих новій
Loading...

 
 

Цікаве