WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ольга Кобилянська - царівна української літератури - Реферат

Ольга Кобилянська - царівна української літератури - Реферат

здатну відчувати красу, яку дарує життя, біль і страждання, які приносить смерть.
Спустошення й абсолютна мертвеччина, що прийшли на зміну бою, сповнюють гіркотою від усвідомлення страшної істини, людина, яка своєю особою радісно провіщає переможну ходу цивілізації, у своїй суті залишається великим варваром
Художнє експериментування письменниці в руслі модерністичних тенденцій знайшло також своє вираження в жанрі поезії в прозі.
У 1900-х pp. XX ст. Кобилянська подарувала українській літературі шедеври не лише жанру малої прози: 1902 р. вона пише соціально-психологічну повість "Земля", а 1909 р. - лірико-романтичну повість "В неділю рано зіллякопала" Обидва твори остаточно вписали ім'я їхньої авторки в історію української літератури, а за сприятливих умов історико-політичних реалій, поза сумнівом, ввели б О. Кобилянську й до реєстру вершинних зразків світової класики.
У повісті "Земля" перед читачем постає багатий світ непростих людських стосунків, повний глибоких емоційних переживань і сильних почуттів, тісно переплетених між собою. Повість "В неділю рано зілля копала..." розпочинається українською піснею "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Вона в сконденсованій формі, виконуючи функцію своєрідного прологу, передає сюжетну колізію, навколо якої вибудовується сама повість: дівоча помста за зраджене кохання. Однак трансформований крізь призму авторового світосприйняття традиційний сюжет набуває нових рис, свіжих смислових відтінків, переростаючи в інший вимір самобутнього повістевого побутування. У повісті здійснюється спроба розкриття універсальної та наскрізної для твору в цілому теми провини та покарання за неї
Поза всяким сумнівом, творча манера, у якій виписана повість "В неділю рано зілля копала..." не позбавлена рис. притаманних поетиці романтизму, поза-як у тексті відчутний беззаперечний вплив романтичного світовідчуття авторки О. Кобилянська вибудовує модель романтичного двосвіття - людського й циганського - у психологічній площині конфліктності провини й покарання Письменницька проекція повістевої проблематики в простір таємничості, загадковості, недосказаності, віщувань і прокльонів, порушуючи приховані пласти інтуїтивного, несвідомого, демонструє глибину філософського виміру, умовно вираженого в сентенції: "Чому, Боже, так тяжко людям до щастя дібратися?". Відтак це свідчить про самобутність творчого обдарування О. Кобилянської та забезпечує довге життя її твору.
На той час припадає й продовження порушеної в ранніх повістях "Людина" та "Царівна", а також у новелах морально-етичної проблематики неординарної особистості, митця й інтелігента в суспільстві, пошуків і шляхів самовдосконалення та творчої реалізації, модифікованої в повістях "Ніоба" (1905 p.), "Через кладку" (1905 p.), "За ситуаціями" (1913 p.). Упродовж 1915-1923 pp. О. Кобилянська пише низьку оповідань, новел, нарисів, у яких розкриває трагічну безвихідь, страждання, розлуку й біль, викликані драматизмом ситуації, породженої Першою світовою війною: "Лист засудженого вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Юда" (усі - 1917 p.), "Снітся" (1922 p.), "Зійшов з розуму" (1923 p.), які увійшли до збірки "Але Господь мовчить!" (1927 p.).
У період 1920-1930-х pp. з-під пера письменниці виходять новели, у яких відчувається вплив символізму та містики; сюжетами деяких творів стають злочини, зумовлені патологічними відхиленнями людської психіки: "Лісова мати" (1917 p.), "Василка" (1922 p.), "Вовчиха" (1923 p.). "Огрівай, сонце..." (1927 p.), "Пресвятая Богородице, помилуй нас!" (1928 p.), "He смійтесь" (1933 p.).
1926 p. публікується роман "Апостол черні", у якому О. Кобилянська втілює ідеал досконалої особистості, самодостатньої в готовності служити своєму рідному народові.
Після смерті батьків життя письменниці стає ще важчим. Унаслідок паралічу лівої сторони вона змушена проводити час переважно в ліжку. Від 1912 р. матеріальне становище письменниці стає скрутним, вона живе в постійних злиднях. Інколи українські письменники, зокрема X. Алчевська, висилали їй грошову допомогу й пакунки з продуктами.
1931 р. О. Кобилянську іменували першим почесним доктором Українського вільного університету в Празі з нагоди святкування його десятилітнього існування.
Унаслідок повторного паралічу 1938 р. письменниця цілковито втрачає здатність ходити, а по чотирьох роках, 21 березня 1942 p., О.Кобилянська помирає.
Синтезуючою ланкою неоромантичного світовідчуття Кобилянської стає поняття ідеалу. У прагненні до ідеалу всі конкретні людські характеристики набувають цінністного відтінку, універсального значення, оскільки дістають змогу "вирости", "розігнутися". Можна навіть говорити, що у своїй цілісності такий тип світовідчуття виявляється як своєрідна реальна утопія; виходячи, зокрема, з ідеї "природної" людини, вона базується на "естетичній ілюзії" Безпосередній вияв такого ідеалу в конкретних ситуаціях, типах, характерах і т. д. виступає як естетична реальність, а тому прямо символізується, психологізується. Музична стихія стає для Кобилянської виразом естетичного синтезу, духовності, природної гармонії, людського життя загалом. Кобилянська розгортала цілу систему неоромантичного світовідчуття на різних рівнях - стильового вираження, жанру, Характеротворення, концепції людини, психологізму тощо.
Аналізуючи творчість О. Кобилянської в цілому, Л. Білецький визначає три, на його думку, характерні прикмети новелістики письменниці:
1) ліризм, глибока внутрішня настроєвість, переплетена надзвичайно чуйним смутком; туга за чимось високим, за ідеалом краси й устремлінням до внутрішньої свободи людини, яка є далекою перспективою звільнити душу від внутрішніх кайданів, що її сковують;
2) психологізм глибокий і зворушливий, звернення до найделікатніших виявів душі людини;
3) почуття природи виконує найголовнішу естетичну функцію в артистичному пафосі письменниці, що символізує людську природу.
Кожен твір будь-якого доброго письменника є глибоко оригінальним у своїй суті, проте для творчості в цілому характерною є наявність тем, мотивів, образів, що стають наскрізними, тою чи іншою мірою проступають у багатьох творах. Творам О. Кобилянської це також властиве. Квінтесенцією всієї творчості письменниці можна вважати одвічний і нестримний пошук гармонії та краси, непогамовне прагнення досконалості та рівноваги, що творить атмосферу незвичайного, високого, загадкового, а персонажів наділяє характером сильної, небуденної особистості, тонкою психологічною побудовою. Усе це забезпечило її вагомий внесок у становлення раннього українського модернізму, її новаторську роль у рідному письменстві.
Loading...

 
 

Цікаве