WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Неоромантична проза Юрія Яновського - Реферат

Неоромантична проза Юрія Яновського - Реферат

революція є національною. Це засвідчує наступний роман "Чотири шаблі". Романтика моря, романтика молодої творчої богеми була залишена ним - як потім виявилося, назавжди. Натомість у романтичному режимі опановувалася романтика української повстанської визвольної стихії. Те, що це була саме стихія, а не високоорганізований якимось одним керівним центром рух, повністю відповідає реальній дійсності. Саме в "Чотирьох шаблях" Ю. Яновський заявив про себе як про митця, наділеного надзвичайно потужним творчим потенціалом. Це виявилося хоча б у тому, що для художнього опанування фактично нової для себе теми він винаходить відповідну жанрово-стильову форму.
Герої "Чотирьох шабель" - це відроджені в нових умовах лицарі козацького степу, які на пергаментах української революції гострими шаблями виписували героїку нашої історії, здобували ту святу волю й правду, котра тристароків текла під землею в нашого північного завойовника. "Чотири шаблі" - це твір про українське й загальнолюдське жадання волі, сага про українську нескореність.
Розглядаючи роман "Чотири шаблі" в контексті українського неоромантизму 1910-1920-х pp., слід зважити на те, що ця стильова модерністична течія, як і український романтизм XIX ст., пов'язана з найголовнішими суспільно-історичними подіями того часу: активізацією загальної суспільної свідомості, пожвавленням національно-визвольного руху народу, потягу його до національного самовизначення, прагнення людини духовно звільнитися й самореалізуватися в новій дійсності. Одвічні проблеми української нації в першій чверті XX ст. знову не вирішилися - у новій цивілізаційній реальності все ніби вернулося "на круги своя". Отже, корені неоромантизму 1910-1920-х pp. знаходилися в полі архаїчному - історичних і фольклорних джерелах, живилися соками народнопісенної поетики. Це переконливо засвідчує роман "Чотири шаблі", у якому Ю. Яновський намагається осучаснити традицію національного класичного романтизму XIX ст. Саме в цьому романі автору вдалося з великою експресією художнього вираження передати могутню стихію визвольного селянського руху в Україні в революційний час, а також по-своєму осмислити його трагічні наслідки. Поява цього твору стала сміливим виступом молодого ще автора проти загальної течії тогочасної прози, яка відображала той непростий час загалом у дусі революційної романтики.
Але у творі, хоч і не дуже виразно, наявна й більшовицька ідея. Цікаво, що національна ідея має потужну оптимістичну перспективу, яка перетворюється на далекосяжну романтичну мрію, більшовицька ж - компрометує себе, утвердившись у реальній дійсності. Українського неоромантика Яновського все ж цікавить не так докладне розгортання конкретно-історичних подій, як загальні історіософські проблеми в контексті національного буття, не аналіз, а вираження найголовнішого, хоча підготовчі матеріали з архіву письменника свідчать, що роман вибудовувався на реальних фактах й узагальнюючі роздуми з'явилися внаслідок глибоких студій письменника над історичними й фольклорними джерелами, розповідей легендарного військового діяча українського повстанського руху Ю. Тютюнника.
Яновського єднає з класичним неоромантизмом те, що він так само своїм героєм обирає сильну особистість "з розширеним серцем і могутньою пульсацією", для якої визначальною є воля до життя. Однак ця сильна особистість неоромантика Яновського, змальована в історіософських "Чотирьох шаблях", пов'язана також із конкретною історичною ситуацією, у якій вона може самореалізуватися. Згадаймо, що український романтизм ніколи не зводився до універсалізму, його поетика засновувалась на історичній чи фольклорній конкретиці, герой завжди був історичною особою. Герой Яновського не розчиняється в масі, не є її типовим представником, він досить індивідуалізований. Шахай, Остюк, Галат і Марченко - "чотири паростки міцного дуба", як називає їх автор, є синами одного народу, тепер об'єднані спільною метою, хоч бунт кожного індивідуальний і реалізується на рівні індивідуального вибору чи індивідуальної поразки.
Життєвий матеріал, що підлягав художньому відображенню, та вітаїстичне світосприймання потребували нової форми. Яновський почав її сміливо творити, орієнтуючись на найвизначніші тогочасні досягнення.
Кожен з розділів роману може вважатися окремим викінченим твором - Яновський, таким чином, започаткував в українській літературі новий жанровий різновид роману в новелах. Однак сюжет подій, що об'єднуються між собою загальним романтичним пафосом, має струнку композицію: піднесений початок - зачин, експресивне протікання цієї боротьби, її кульмінація, апофеоз і передбачення фатального кінця - загибелі. Піднесений романтичний пафос перших чотирьох частин роману змінюється осмисленням індивідуальної трагічної поразки кожного героя й через неї - трагедії всього українського народу в останніх розділах. У них на першому плані емоційно-лірична настроєність поступається місцем глибокій змістовій раціоналістичності, синтез - аналізу.
Структура роману - пісенна. Таку форму письменник обрав тому, що пісня - один із найлаконічніших художніх жанрів. Усе те, що було "поза піснями", тобто являло собою "будні революції", у романі свідомо опущене, завдяки чому досягнуті стислість і поетичність у художньому осмисленні теми. Це протягом п'ятьох десятиліть спричиняло нарікання критиків, які обурювалися, що у творі не показано боротьби з куркульством, націоналістичними арміями тощо. Тим часом у романтичному полотні суттєвим є не ілюстративний показ чогось, а крайні, часом контрастні вияви ідеї.
"Чотири шаблі" - одна з найдраматичніших сторінок в історії української пореволюційної літератури. Півстоліття після опублікування твору він залишався предметом найбезглуздішої критики, був, по суті, вилучений з літературного процесу. За Ю. Яновським тягнувся шлейф звинувачень, ніби його роман творився на хвилі "націоналістичної романтики". Лише в 1983 р. роман нарешті було повернуто читачеві.
Роман "Чотири шаблі" був останнім твором перед трагічним згасанням неоромантичного таланту письменника. Активний стильовий пошук Ю. Яновського в період українського ренесансу 1920-х pp. був викликаний потребами врізноманітнити виражально-зображальні засоби літератури, яка щойно звільнилася з-під зовнішнього тиску, породженого важким колоніальним буттям українського народу та його культури. Творчий потенціал письменника був величезний, але він реалізувався лише частково, оскільки більшовицька тоталітарна система нищила цей видатний талант, тримала його в залізних лещатах.
Loading...

 
 

Цікаве