WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Микола Хвильовий і естетика «Хвильовизму» - Реферат

Микола Хвильовий і естетика «Хвильовизму» - Реферат

Бінарне протиставлення сцен реальних і вимріяних, уяви й дійсності, романтичних злетів і прикритих приземлень є основним принципом композиції його новел.
На певному етапі своєї творчості М. Хвильовий зазнав значного впливу імпресіонізму - як французького, так і вітчизняного. Михайлові Коцюбинському - "Цвітові яблуні" - письменник присвятив одне з вражаючих оповідань "Я (Романтика)", темою якого є нерозв'язаний психологічний конфлікт між людяністю й фанатизмом служіння комуністичним ідеям, що його переживало покоління 1920-х pp. Картина вбивства сином-чекістом своєї матері, центральна в оповіданні, символізує цей глобальний і апокаліптичний конфлікт.
Автор знаходить ту форму, яка органічно передає трагічне світовідчуття особистості, переживання самотності та приреченості митця в прагматичному світі. Герой оповідання перебуває в стані крайнього психологічного напруження. Він боїться й вагається, страждає від власної жорстокості та жорстокості свого часу. Він, комунар, не хоче розстрілювати власну матір і водночас не хоче, щоб однодумці вважали його зрадником. У стані психологічного роздвоєння він обирає вірність ідеї.
Художня система тексту оформлена на такий спосіб, що виникає відчуття розмитих часових і просторових реалій: "...проноситься переді мною темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки, і самчас..." Враження позачасовості дії посилює образ матері, який є алюзією на образ Богоматері: "...моя мати - втілений образ тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати - наївність, тиха жура і добрість безмежна". Принесення в жертву матері Марії - свідомий вибір "я", яке горить у "вогні фанатизму", виглядає трагічним вироком і водночас діагнозом цілому поколінню. Фанатичне переконання "я", що через таку жертву відкривається дорога до загірних озер "невідомої прекрасної комуни", виявилося ілюзією та фатальною помилкою - такою ціною відкривається дорога лише в "далеку безвість". "...Замість космосу, куди всіма фібрами своєї істоти рветься романтик, - пише відомий літературознавець С. Єфремов, - доводиться йому зазирати до "глухих завулків", бур'янами зарослих, а там на місці "урочистої комуни" - "харя непереможного хама" розпаношилась. І Хвильовий так само, пильно й до тих завулків призирається і вибирає з них типові обличчя, даючи досить повну картину всього сучасного побуту й цілу галерею сучасних образів, що заливають собою окрушини революційного пафосу".
Мовна стихія цього оповідання - це стихія страху, божевілля та смерті, яка вривається у свідомість і заволодіває почуттями кожного читача.
В оповіданні "Мати" трагізм і конфліктність революційних ідеологічних протистоянь М. Хвильовий передає через їх сприймання матір'ю хлопців-вояків Остапа й Андрія, які опинилися по різні боки боротьби. Автор немов згортає, локалізує художній простір твору - у площині його уваги мати та два сини, що живуть у маленькому провінційному містечку. У такий спосіб актуалізується традиційна в літературі проблема "маленької людини", її спосіб бачення, сприйняття та розуміння глобальних подій, що агресивно втручаються в усталене життя, руйнують не тільки побут, але й буття.
Подальші пошуки митцем адекватних форм утілення ідеї "романтики вїтаїзму" реалізуються в спробі творення великих прозових форм. Про рух М. Хвильового до великих прозових форм свідчать "Повість про санаторійну зону" (1924 p.), опублікований на сторінках київського журналу "Життя і революція" початок роману "Іраїда" (1925 p.), який очевидно був знищений, і вціліла частина роману "Вальдшнепи" (1926 p.). Цей період характеризують, як влучно зазначив А. Лю5-ченко у своїх "Спогадах про Хвильового", велика прекрасна художня простота", "глибоке зазирання в життя, тонкий психологізм".
Палкі борці за нове життя, романтики й фанати революції перебувають у площині художньої уваги М. Хвильового. У постреволюційний час вони виявляються не тільки зайвими, але й, на думку героя "Повісті про санаторійну зону", анарха, шкідливими. Ще молоді за віком, його герої живуть майбутнім - яскравим, пристрасним, на межі життя та смерті, вони, розгублені та невизначені в сьогоденні, живуть із передчуттям його переродження, наївною мрією в "даль", "загірну комуну", "синє місто". Тему загубленого покоління, що випало зі свого часу, підкреслює мотив втраченого дому. Координати перебування героїв М. Хвильового зна-ходяться в міжчассі та на просторових межах: "край села", "за містом", "у глухому закутку", "заулку", "хаосі планетарного руху", "санаторійній зоні"...
Улітку 1926 p., у розпал літературної дискусії, вийшла друком перша частина роману "Вальдшнепи". Його персонажі, так само невтомно полемізуючи, дошукуються відповідей на найгостріші питання доби. У романі йдеться про болючі проблеми національного буття, національно-культурного відродження України, про осмислення непростих уроків революції. М. Хвильовий у "Вальдшнепах" дійсно прагне органічно поєднати сюжетну інтригу, психологічні портрети героїв, майстерно виписані пейзажі та діалоги героїв, у яких ідеться про нову державу, літературу, нову людину й кохання. У 1927 р. у шостому номері журналу "ВАПЛІТЕ" була підготовлена до друку друга частина роману, але весь тираж було конфісковано, і повного тексту роману досі не знайдено.
Життєвий проект дуже складного й багатогранного письменника Миколи Хвильового визначає невпинна подорож від себе до себе, до свого, справжнього, читача, до котрого автор звертався з надією ("милий мій читачу"), співбесідника й однодумця: "І читач - творець, не тільки я, не тільки ми - письменники. Я шукаю, і ви шукайте". Подорож ця вбирає в себе коротке мистецьке життя, що яскраво спалахнуло й несподівано згасло. Художній доробок М. Хвильового став стереоскопічним об'ємним образом доби. Так, Г. Костюк зазначає: "У відтворених живих обставинах минулого часу пізнаємо багатющий людський типаж неповторної революційної і пореволюційної доби. Пізнаємо їх ідеї, їх водіння і сумніви, їх віру й розчарування, їх шукання і невдачі, їх любов і ненависть. Ми відчуваємо в кожному творі Хвильового, незалежно від жанру, особливе, нове звучання слова та свіжий повів стилю в літературі пореволюційної доби. І ще така деталь: ми сприймаємо її як суцільну складну і суперечливу, але саме тому таку живу і динамічну панораму життя українських 20-х років XX ст."
Усе здійснене М. Хвильовим залишилося в скарбниці української культури як одна з найяскравіших її сторінок, як запорука майбутнього розквіту, вимріяного цим письменником.
Loading...

 
 

Цікаве