WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Микола Хвильовий і естетика «Хвильовизму» - Реферат

Микола Хвильовий і естетика «Хвильовизму» - Реферат

ідеї: маленькі муралі без імен - автори "маленького подвигу" знівельовані шаленим часом, розпорошені в просторі, але вони творять "непомітний подвиг", необхідний для перемоги революції.
Низка наскрізних тем - лейтмотивів, до яких автор звертається послідовно в різних творах, засвідчує коло проблем, що поставали у свідомості М. Хвильового як переживання революційних подій і постреволюційного синдрому. До їх числа належить спроба осмислити в аспекті власного світогляду обговорену героями роману Ф. Достоєвського "Брати Карамазови" морально-етичну проблему "сльози дитини" - міри допустимої жертви задля щастя всіх. Проблема ця характеризувала комплекс страждань і душевні муки й самого М. Хвильового та його покоління.
Ідея майстерної дії - повернення до ідеальної людини-бога, цілісної істоти, яка поєднує в собі чоловіче та жіноче начала. Перетворення жінки Стеньки в новелі"Легенда" на буйного юнака-месника демонструвала анігіляцію новою істотою звичайних людських норм і законів. Стратегія цієї нової боголюдини - абсолютна свобода помсти: "Молюся всім людським мукам, молюся помстою, що наводжу її на катів жорстоких, на силу не нашу. Молюся й тобі, людино вільна, що взяв ніж і запалив серце грозами".
Люди, задля яких проливалися "цебри крові", не прийняли суворої правди юнака: "І порішили люди тоді, що Стенька дійсно зв'язався з нечистою силою... тільки байстрюки та голодранці підтримували його, а інші люди відсахнулися від нього". Трансформація "юнака буйного" в "голу жінку-красуню" у свідомості громади є поверненням ідентичності. У народі лишилася жити легенда про незвичайну жінку Степаниду, її волю до життя та мужність.
На перший погляд, у новелі "Легенда" М. Хвильовий звертається до іншої стилістичної манери, уникає відвертих звертань до читача, формування низки асоціативних ланцюгів тощо, його творча програма лишається тією ж. Автор прагне через долю окремої особистості виявити характер своєї доби - прекрасної та жорстокої водночас. Космічна, універсальна природа подій передається через включення їх до природного циклу. Початок повстання співвідноситься з бурхливим відродженням природи та некерованою стихією: "Влетіла буря, крикнула - дзвінко, просторо:
- Повстання!
Зашуміло в зелених гаях, загриміло, загуло. Прокинулась ріка, подумала світанком та й розлилась - широко-широко на великі блакитні гони. Та й побрели по коліна у воді тумани зажурені, похилі.
Ішла повінь... Летіла буря..."
Дійсність постає у свідомості митця як синтез космосу й хаосу: творення нового світу з новими людьми та законами, руйнація усталених норм, правил, що стримують розвиток суспільства й людини. У запалі творення нищаться загальнолюдські ідеї, результатом стає трансформація морального стрижня, людина втрачає власну ідентичність і стає неспроможною адекватно сприймати й оцінювати дійсність. У колі цих проблем формується творча програма М. Хвильового - синтез радикального перетворення світу й водночас найбільш повної його інтерпретації.
Письменник прагне збагнути сутність речей, для нього стає очевидною непридатність до цього звичайних логічних структур, ним усвідомлюється необхідність виходу за межі традиційної мислительної стратегії. Елементи нової поетики формувалися як на основі реалістичного методу, так і на грунті модернізму, який ті самі життєві проблеми розв'язував не з конкретно-соціального погляду, а з погляду космічного, вічності. Нова література, сміливі мистецькі експерименти цілком захоплюють М. Хвильового. Справжнім художнім шедевром цього періоду, втіленням мистецьких ідей і мрій письменника стають "Арабески" (1927 p.). Це одна з найхарактерніших новел, і разом з тим один із найбільш складних для розуміння творів М. Хвильового. Можливо, тому, що "Арабески" - швидше гімн творчості, вільному мистецькому духу. Це новела про щасливе майбутнє. Вона сприймається в образі голубої бурі, завихреної емоційними спалахами та сліпучими блискавками розкриленої фантазії, вона сповнена щасливої втіхи творчості, мрійництва, солодкої туги за молодістю, очікування кохання, щастя, вселенського миру, особливої душевної мрії.
Творчий прорив реалізується в тексті як переживання любові: "...я буду писати так, щоб зрідка почути кармазинові дзвони з глухого заріччя, коли серце так стисне, ніби погляд стрункої юнки, коли вона на моє буйне бажання каже крізь яблуневу завірюху, здригнувши: - Да!" Ідеальним утіленням слова-творчості, що протистоїть смерті, є легендарна Шехерезада: "На сучасність я дивлюсь крізь призму легенд Шехерезади", "Це тобі, моє синє вечірнє місто з легенд Шехерезади. Це ж з тобою розмовляв я по заході сонця, коли треба було знайти слово".
Таємниця народження Слова автором включена в космогонічний міф: "...таємна мавка розказує океану казку". Таїну слова творять океан як джерело зародження, сокровенні мушлі, мерехтливі перлини: "...виникають образи, які, як потоки, як жемчуг, протікають біля мого романтичного серця: жемчуг хрумтить". Відчуття плинності, неповторності кожної миті формує в тексті сугестія крихкого, мерехтливого, блискучого: "хрумтить жемчуг", "японські ліхтарики", "прозоро-фантастичні леденці (коники)", "діаманти сніжинок", "як хрусталь, медуза". У такий спосіб формується асоціативно-смисловий ряд, який передає модерне бачення подвійності творчості й життя, що поєднує свідоме, необхідне та випадкове, порядок і хаос.
Автор послідовно формує концепцію творчості. її ознаками є насамперед пошук "запаху слова", "бунт проти логіки" - вихід за межі раціональності, реалізму, домінанта інтуїції, підсвідомого, ірраціонального. Своєрідним еквівалентом творчості, начала в художньому світі М. Хвильового стає "жінка - світ наших емоцій" ("Арабески").
"Дорога і ластівка" (1927 р.) - невеличка імпресіоністична новела, яка стає яскравим свідченням орієнтації автора на організацію смислової площини шляхом поєднання різних чи навіть контрастних епізодів: у кімнату залітає ластівка, вдаряється в світильник і гине. Можна було б вважати цей сюжет романтичним, якби не раптове натуралістичне закінчення: у кімнаті з'являється оповідач і викидає ластівку у помийну яму, де риються міські пси. Можна було б вважати цей сюжет реалістичним, якби не кімната. "То була кімната в моїй уяві", - повідомляє письменник. Автором організовані в єдиний художній простір різні за емоційним настроєм новели "Дорога" й "Ластівка", спочатку надруковані у збірці "Сині етюди" (1923 p.).
Проблема розбіжності мрії у дійсності була для Хвильового однією з найважливіших упродовж усього творчого шляху.
Loading...

 
 

Цікаве