WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Микола Хвильовий і естетика «Хвильовизму» - Реферат

Микола Хвильовий і естетика «Хвильовизму» - Реферат


Реферат
на тему:
Микола Хвильовий і естетика "Хвильовизму"
Більшість біографій Миколи Хвильового починається з кінця. Образ простріленої скроні із цівкою крові чи заткнутої жмутом чебрецю рани на скроні переселився з його творчості на останню сторінку його власної долі. Це трапилося у. Харкові 13 травня 1933 р. в будинку письменників "Слово". Небіжчик зі скронями, заклеєними марлею, став символом епохи, яку зараз прийнято називати "розстріляним відродженням".
Творчість "з його духа печаттю" важко вкладається в рамки будь-якого напряму чи стилю, починаючи від віршів і закінчуючи памфлетами. З калейдоскопічною швидкістю змінювався світогляд письменника, манера його письма, жанри письма (поезія - проза - памфлет), обсяг творів (традиційний перехід від мініатюрних прозових жанрів до романів, конкретніше - від "Синіх етюдів" до "Вальдшнепів" й "Іраїди"), та жоден із жанрів, у якому працював письменник, не залишив критику байдужою. Його поезія була визнана новаторською, а після виходу у світ "Синіх етюдів" автора було титуловано званням найталановитішого майстра сучасної української прози. Його твори видавалися й перевидавалися численними тиражами. Отже, маємо повне право сказати, що письменник зажив собі слави за життя.
Народився Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище Хвильового) 13 грудня 1893 р. у сел. Тростянці на Харківщині (тепер Сумська область) у сім'ї вчителів. Батько був затятим народником, мисливцем і рибалкою. Батьки розлучилися, і він залишився з матір'ю, братом і трьома сестрами.
Навчався майбутній письменник у початковій школі, а потім у Богодухівській гімназії. П'ять класів гімназії - уся його систематична освіта.
Працював слюсарем у ремісничій школі, у канцелярії волосної управи с. Рублівки, брав участь у роботі місцевої "Просвіти".
У 1916 р. пішов до війська.
У 1918 р. воював у повстанському загоні. Брав участь у антигетьманському повстанні, у боях з денікінцями.
Від квітня 1919 р. - член КП(б)У.
Весною 1921 p. M. Хвильовий іде до Харкова, тодішньої столиці України, з метою зреалізуватися як письменник; на цей час були написані перші твори, які з захопленням слухали товариші на культосвітніх зборах. У столиці його мистецька біографія зазнає стрімкого розвитку. Микола Фітільов остаточно стає Миколою Хвильовим, починається його активне входження в літературу. Уже в 1921 р. виходить окремим виданням поема "В електричний вік", збірка поезій "Молодість". Вірші публікуються на сторінках журналів "Шляхи мистецтва", "Арена", альманаху "Поезії". Поезія М. Хвильового розвивалася в колі ідей і форм, запропонованих символістами й футуристами. Молодий автор невтомно й енергійно експериментує зі звуком, формою, образами.
Так споконвіку було:
одні упиралися з ганчіркою в руці,
а другі тяглися до стяга зорі і йшли
за хвостами комет,
горіх розкусивши буття. І хіба посміє вічність
шпурнути в моє обличчя
докір?
("Електричний вік")
Автор із молодою зухвалістю прагне збагнути й передати у слові універсальну суть своєї доби. У пошуках нових барв і ритмів М. Хвильовий приходить, за висловом Є. Маланюка, до "ліричної музичності й музичної ліричності", що особливої виразності згодом набуде в новелах і стане характерною ознакою його індивідуального стилю.
Молимося мудрості і віку і секунді.
Молимося тому, чого не знаємо,
бо наша молитва -
жага все-пізнання
Клавіатурте розум, почуття і волю!
Клавіатурте.
("Клавіатурте")
У 1921 p. M. Хвильовий разом із В. Сосюрою та М. Йогансеном укладає й публікує "Наш Універсал до робітництва і пролетарських митців українських". Цей літературний маніфест позначає початок нового етапу розвитку української літератури. М. Хвильовий швидко опиняється в епіцентрі літературного процесу.
Плеяда молодих митців бачила своє призначення у творенні нової літератури, яка б рішуче відрізнялася від набутків попередників. Згодом М. Хвильовий без зайвої ностальгії напише: "Вмирала стара форма, як лицарство, як запорожці. По таємних лабіринтах мчав вітер із незнайомого краю"; "поет знав, як далеко одійшов запах тобілевичо-старицьких бур'янів, що прекрасно пахли після "Гайдамаків" і "Катерини", як далеко і "Тіні забутих предків", і все, що хвилювало юність". Основними принципами нового мистецтва стає відмова від точного повторення дійсності, митців вабить і цікавить тільки "комплексна система фактів, втілена в поетичний образ як невмирущий символ жадань, турбот, поразок і перемог кляси та її епохи".
У 1922 р. виходить збірка поезій М. Хвильового "Досвітні симфонії", а 1923 р. - перша книжка оповідань "Сині етюди", яка остаточно утверджує молодого автора в пореволюційній літературі як піонера й новатора. Авторитетні критики зустріли молодого прозаїка вельми компліментарними рецензіями. О. Білецький у відомій статті "Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року" назвав Хвильового "основоположником справжньої нової української прози". С. Єфремов відзначив "бистре око меткого спостережника разом з незалежною об'єктивністю художника, вміння різко й рельєфно, без страху зачеркнути контури, вложити в них промовистий образ, знайти відповідне слово без зайвої розволіклості, округлити цілу картину яким-небудь загальним штрихом..."
М. Хвильовий починав як неоромантик, хоча в його новелістиці можна знайти впливи імпресіоністичної поетики, елементи експресіонізму й навіть сюрреалізму. Він намагався передати почуття, враження. Зміст слова розкривається завдяки асоціаціям та аналогіям, воно обов'язково пов'язане з барвами, запахом, звуками; музичний принцип організації тексту й "напрочуд тонка ритмічність - власне внутрішньо-музикальна, а не зовнішньо-механічна" . (за спостереженням Є. Маланюка) - стають важливими компонентами його ліричного настрою.
Можна тільки дивуватися зливі його думок і почуттів, виражених у памфлетах упродовж 1925-1930 pp., особливо під час літературної дискусії. Памфлет за памфлетом, один гостріший за іншій, виходять з-під пера М. Хвильового. Письменник не згідний, щоб про його країну у світовій історії нагадували два рядки петитом, котрі ніколи ніхто не прочитає.
З першим циклом своїх полемічних статей "Камо грядеши?" М. Хвильовий виступив навесні 1925 р. У пристрасних звертаннях до сучасників авторитетний письменник відверто декларує позиції, що мають бути програмовими для української літератури. Заклики орієнтуватися на "психологічну Європу", звільнятися від агресивної авторитарності російської літератури "геть від Москви!", перспективи
Loading...

 
 

Цікаве