WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Болюча муза Василя Барки (за романом «Жовтий князь») - Реферат

Болюча муза Василя Барки (за романом «Жовтий князь») - Реферат

найпроникливіше розробили тему соціальної катастрофи письменники української діаспори Улас Самчук і Василь Барка. Але якщо Улас Самчук, змальовуючи життя українського села впродовж кількох десятиліть, аналізує в повісті "Марія" (1933 р.) передусім витоки великої народної трагедії 1933 p., то Василь Барка у своєму романі "Жовтий князь" (1963 p.), художньо узагальнюючи документальний матеріал страшного злочину тоталітаризму, подає безліч жахливих картин цього апокаліпсису, через окремі людські долі, вчинки, моральну позицію персонажів відтворює цілий народ у певній історичній конкретиці. Твір В. Барки просто-таки переповнений страшними фактами, подіями - реаліями чорного лихоліття.
Над романом "Жовтий князь" Василь Барка працював упродовж двох років (1958-1959 pp.). To була наполеглива й дуже важка праця, що супроводжувалася глибокими емоційними переживаннями. Автор хотів якнайточніше, найоб'єктивніше увічнити ті страшні для його народу події, розказати світові болючу правду про них. Водночас Барка дбав про те, щоб з-під його пера з'явилася не
документальна хроніка, а художній, філософський, узагальнюючий твір-роздум про радянську тоталітарну систему, яка нищить усе світле на своєму шляху. Василь Барка прагнув і численні фактичні свідчення, і "хмаровиння почуттєве" що переповнювало його душу, поєднати у викінчену, доступну широкому загалу романну форму.
"Жовтий князь" став, як і автор, "відкритою книгою" для широкого кола читачів. Але його не можна назвати "чистим" реалістичним твором, який дзеркально відбиває вражаючу українську дійсність 30-х pp. XX ст., тому що роман створювався все ж таки письменником-модерністом, основні ознаки індивідуального стилю якого виявилися вже в перших поетичних збірках і міцно вкорінилися в наступних творах різних жанрів. Реалістичного в романі, звичайно, більше, ніж у поезії Барки, але цей твір також "вписується" в цілісну модерністичну модель індивідуального стилю автора. Цьому значною мірою сприяє суб'єктивне, авторське бачення, особливе (під кутом зору містико-ідеалістичних переконань) трактування світу зовнішнього в співвіднесенні з внутрішнім, духовним, тобто метафізичним світом людини. Найдієвішим стилетворчим чинником "Жовтого князя", "будівельним матеріалом" авторської буттєвої моделі однаковою мірою став і матеріальний світ, уявлення про який виніс письменник з реального життя, і власний великий внутрішній світ, вагомий духовний досвід, що допоміг Барці написати модерністичний, новаторський твір. Ця модерні-стичність у романі виявляється багатоаспектно, на різних рівнях: змістовому, тематично-проблемному, образному, образно-символічному, формотворчому.
Сам Василь Барка визначив три взаємопов'язані й постійно присутні у творі ідейно-тематичні лінії, три своєрідні структурні плани: реалістичне змалювання трагедії родини Мирона Катранника під час голодомору; передача внутрішнього, психічного стану людини, яка гине від голоду; "метафізичний вимір, властиво духовний", що полягає у "висвітленні декотрих явищ із іншої, вищої сфери, відкритих зосібна через церковне життя, а також явищ із світу темних могутностей, незамиримо ворожих людській природі". Увиразнити це авторське пояснення можна в схемі, яка втілює весь зміст "Жовтого князя": правдивий відбиток реального, матеріального світу; вираження світу метафізичного, духовного; художні моделі авторських думок, ідей.
Страшні, вражаючі картини голоду в Україні 1932-1933 рр. (а на Кубані він продовжувався ще й у 1934 р.) лягли в основу змісту роману. Дедалі настирливіше, з наростаючою експресією в життя українського села Кленоточі, де відбуваються головні події твору, і зокрема в конкретну родину Мирона Даниловича Катранника, входить голод. Він поступово руйнує звичний селянський побут, збиває усталений віками ритм важкої хліборобської праці, яка перестає бути сенсом життя й перетворюється на омріяне недосяжне благо, гасить внутрішній вогонь душі й насамкінець запановує повновладно - справді "жовтим князем". Але спочатку ця біда просто-таки вривається, як грім серед ясної тиші. Це підкреслює автор: яскравого сонячного ранку Дарія Олександрівна одягає малу Оленку й у душі почуває від того велику радість: "Наряджає доню: здається, то власне серце, вибране з грудей, окремо радіє". Та радість притлумлює неясна поки що тривога за чоловіка, якого чогось покликали до сільради. Щастя материнства перемагає поки що все й надалі залишиться підсвідомою внутрішньою силою, що допоможе й в екстремальній ситуації не втратити людського обличчя, не скоритися "жовтому князеві". Це відчуття радості, яке автор поділяє зі своєю героїнею, підсилюється присутністю в цій сцені малої Оленки, Яка нагадує янгола: уся в білому, довкола чола кілька квіток, які "здавалося, посилали бризкучий промінчик на всі сторони".
У цю ідилічну картину ясного недільного ранку, що уособлює собою саме добро та життєву благодать, вривається біда: у Кленоточі прибуває "рудий промовець" Григорій Отроходін, який сповіщає селянам урядову постанову про негайну здачу державі хліба. За його нудною та нещирою промовою - глибокий і страшний зміст, який автор розкриває, передаючи справжні думки представника влади: постанова буде виконана з більшовицькою твердістю, навіть якщо селяни вмиратимуть голодною смертю. Далі фантасмагоричним калейдоскопом постають картини насильницького відбирання в людей хліба та всього їстівного. Такі картини автор сам спостерігав на Кубані й Полтавщині, тому вони описані з достовірністю й точністю. У насильницьких акціях беруть активну участь комсомольці, і це найстрашніше, бо свідчить про те, що з перших кроків свого свідомого життя молодь уражена небезпечною недугою рабської покори сильним світу цього (представникам радянської влади), бездумного та жорстокого виконання наказів згори. Злочинність, абсурдність цього антигуманного дійства підкреслюється страшними деталями: насильники витрушують із колиски крупу для немовляти - отже, ці невиннімаленькі янголи стануть першими жертвами голоду. Так чорною хмарою повисла над Кленоточами кампанія викачування хліба, затьмарила людям сонце, перевернула все життя, звичні стосунки між усіма та покотилася далі Україною.
Від села залишилася пустка, руїна. Поступове згасання свідомості селян від голодних мук закінчується смертю. Далі з вражаючими натуралістичними подробицями Барка розгортає картини-історії людоїдства, самогубства, голодних мук, пошуків хоч якоїсь їжі на зимових полях - усі вони постають крізь призму сприймання героями. Такий спосіб оповіді підсилює відчуття достовірності, правдивості зображуваних картин, що подаються мовби зсередини, із супроводжуючою оцінкою не автора, а реального учасника подій, у результаті чого читач стає мовби їхнім співучасником. Отже, у центрі авторської уваги - внутрішній світ героїв: здивування, відчуття несправедливості, розгубленість, опір, непевність, зневіра, страх, турбота, доброта, співчуття, покара, знесиленість, спустошення, збайдужіння, любов, надія, віра. Для агресорів-нападників існує інший світ, значно бідніший, який є лише тлом: жорстокість, бездумність, спокуса, злість, владність, сила, безглуздість. Крізь ці чуттєві виміри подано в "Жовтому князі" картини зовнішніх подій.
У центрі твору мученицький шлях на Голгофу однієї родини - сім'ї Мирона Катранника. Усі випробування, страждання, що випали на долю її членів, набувають у творі символічного значення. Страшне лихоліття, що прийшло на нашу землю рівно "через дев'ятнадцять віків після розп'яття Спасителя", - це пришестя антихристів в образі більшовицьких реформаторів-осквернителів. Про це твердить перед смертю Дарії Катранник старенька мати, устами якої промовляє весь народ, який страшну злочинність сатанинської влади намагається пояснити через апокаліпсичне пророцтво.
У муках помирають діти Катранників Микола й Оленка, на очах своїх батьків, а батьки нічим не змогли їм допомогти. У пошуках їжі, серед чужих людей, у муках голоду гинуть також виснажені Мирон і Дарія Катранники. Єдина гілочка їхнього роду, малий Андрійко, залишиться живим, щоб зберегти пам'ять
Loading...

 
 

Цікаве