WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Леся Українка - поетеса, громадська діячка - Реферат

Леся Українка - поетеса, громадська діячка - Реферат

поштовхом для здійснення, здавалося б, немислимого злету думки й духа, відкривають незнані досі грані таланту, змінюють звичне уявлення, перекроюють усталеність.
Прикладом такого "каталізатора", трагічним і високим втіленням, опредмеченим почуттям такої шокової емоційної реальності стала смерть Сергія Мержинського - першого, сильного, великого кохання Лесі, брутально й безжально обірваного смертю.
Поему "Одержима" вона написала за одну ніч біля ліжка вмираючого Мержинського. Тридцять дві сторінки стрімкого, вивільненого почуттям, почерку, висіяного могутнім напруженням сил тексту свідчать уже про здатність до абсолютно іншої форми існування - суто духовної. А саме таке (і тільки таке!) існування може гарантувати істинність творчого вияву.
Подолавши гіркоту переживань, відчуження, зраду друзів коханого, оцінивши всю безрадісність і заземленість конкретики крізь призму вищих моральних цінностей, поетеса вивищує планку свідомості аби ще і ще спробувати збудити людину в людині. М.Зеров саме про це і писав: "Її індивідуалізм - бурхливий протест проти кволості й дрімливості громадянства, проти його невільницького духу й пасивності... Це звичайне явище, коли ватажок, поет чи мислитель переростає своє оточення, убоге, безсиле, не розвинене естетично, не піднесене культурно". Це рішуча форма незгоди, бунт проти звичного конформізму, що межує з подобою рабства.
В "Одержимій" поетеса підходить до відкриття, яке в морально-етичному аспекті може бути актуальним безкінечно. Можливо, вперше у світовій літературі піддається сумніву доцільність смерті Христа, саме такої ціни такої жертви в ім'я такого людства. Справді, Христос один, за кого варто іти на муку. Але Міріам не може змиритися, що не знайдеться нікого, хто б міг постраждати за того, хто прийняв муку за всіх. Вона повстає. Вона мусить довести, що зерна його вчення дали сходи. Вона уособлює собою іпостась спокути. Уже після неї будуть мученики.
Христос своєю смертю спокутував людські гріхи перед Богом, а Міріам спокутувала людські гріхи перед Сином Божим.
Цей образ, несподіваний для християнської етики, покликаний, зрештою, не захищати людство від звинувачення про його нездатність зрозуміти Істину й недоцільність жертвувати заради нього, а звернений саме до тих внутрішніх струн, які здатні відкритися для благодаті Святого Духа. Цей образ вказує шлях для відкриття себе, а відтак і відкриття свого покликання як Божого створіння.
Поема "Одержима" є дуже показовою для всієї творчості геніальної поетеси, адже звернення до визначальних моментів буття одночасно визначає і рівень достойності автора. Безсумнівно, розуміння Істини відбилося у самій життєствердності творчості Лесі Українки.
Як приклад могутнього пророчого дару великої поетеси може слугувати один з білих віршів, датованих 1904 роком, але який здатний сприйняти в усій повноті його смислу лише сучасний читач:
І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
Супроти тебе силу невблаганну
Сліпої долі. Оточив тебе
Народами, що мов леви в пустині
Рикали, прагнучи твоєї крови.
Післав на тебе тьму таку,
що в ній
Брати братів не пізнавали рідних.
І в тьмі з'явився хтось
необоримий,
Якийсь дух часу,
що волав ворожо:
"Смерть Україні!"
Та знялась високо
Богданова правиця, і народи
Розбіглися, немов шакали ниці.
Брати братів пізнали
і з'єднались.
І дух сказав:
"Ти переміг, Богдане,
Тепер - твоя земля обітована!"
І вже Богдан пройшов
по тій землі
Від краю і до краю. Свято згоди
Між ним і духом гучно відбулося
В золотоверхім місті.
Але раптом Дух зрадив.
Знову тьма, і жах, і розбрат.
І знов настав єгипетський полон,
Та не в чужій землі,
а в нашій власній
А далі - розлилось Червоне море
І розділилося по половині,
І знов злилось докупи
й затопило -
Кого? Ой леле! Новий фараон
Пройшов живий поміж
Червоне море,
Але козак з конем пропав навіки.
Співай, радій,
ненависна чужинко,
Бий в бубон і лети в танок
з нестями,
Кінь і їздець
в Червонім морі згинув,
Тобі зостався спадок
на прикраси,
Бо зносиш ти України клейноди,
Святкуючи над нею перемогу.
Такий для нас був вихід
із Єгипту...
Немов потоп. Заграло і ущухло
Червоне море, висохло,
й осталась
Безрадісна пустиня після нього.
І став по ній блукать новий
Ізраїль,
По тій своїй землі обітованій,
Немов якась отара безпричальна.
З отарою блукали й пастухи,
Вночі за тінню йшли,
а вдень з вогнем.
Коли ж у їх з'являвся дух
величний,
Що вогняним стовпом палав
у тьмі,
А вдень ішов мов туча грізно- біла, -
Вони не вірили своїм очам,
І врозтіч розбігались манівцями,
І попадали ворогам в полон.
...Чи довго ще, о Господи,
чи довго
Ми будемо блукати і шукати
Рідного краю на своїй землі?
Який ми гріх вчинили проти
Духа,
Що він зламав свій заповіт
великий,
Той, взятий з бою волі, заповіт?
Так доверши ж до краю тую
зраду,
Розбий, розсій нас геть по цілім світі,
Тоді либонь журба по ріднім краю
Навчить нас -
де і як його шукать.
Тоді покаже батько свому сину
На срібне марево удалині.
І скаже: "Он земля твого народу!
Борись і добувайся Батьківщини,
Бо прийдеться загинуть
у вигнанні
Чужою-чуженицею в неславі".
І, може, дасться заповіт новий,
І Дух нові напише нам скрижалі.
Але тепер? Як маємо шукати
Свого народу землю?
Хто розбив нам
Скрижалі серця, Духа заповіт?
Коли скінчиться той полон
великий,
Що нас зайняв в землі
обітованній?
І доки рідний край Єгиптом
буде?
Коли новий загине Вавилон?
(1904)
Тверда, переконлива віра в людину, в її високе покликання, торжество християнських істин - головний рушій творчості геніальної дочки українського народу. Те, що колись спекулятивно охрещували як революційність, насправді було палким прагненням якнайскорішого утвердження справжніх моральних цінностей як у конкретно взятій людині, так і в суспільстві загалом. Ця переконаність не була декларативним проповідуванням догм, а грунтувалася на знанні Духа, що відкривається лише обраним раз на сто років.
*
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
Леся Українка.
*
Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності... Її поезія - то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна.
І.Франко.
*
Інтереси Лесі Українки були дуже широкі: поезія, драматургія, проза, літературна критика, публіцистика, історія, етнографія й фольклор,музикознавство. В усіх цих різноманітних ділянках духовного життя україн-ського народу вона стояла на рівні передових ідей свого часу.
.Білецький.
*
Її твори були не для загального розуміння і вподобання.
О.Пчілка
Loading...

 
 

Цікаве