WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Михайло Коцюбинський – імпресіоніст - Реферат

Михайло Коцюбинський – імпресіоніст - Реферат

формується художньо-психологічна композиція героя, яку він називає "кільця психологічного процесу".
Кожний персонаж у Коцюбинського має свою окрему мову, він індивідуальний до найтонших дрібниць. Описаний індивід зазнає переживань при дуже напружених нервах, коли вони реагують на зовнішні показники. Для Коцюбинського це були дуже важливі думки, і він враховував їх у своїх імпресіоністичних творах.
Принципово новою стає й система поетики: письменник наче переломлює все те, що він зображує, крізь призму внутрішніх переживань персонажів. Коцюбинський змальовує не стільки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про самого себе та цей світ. Як ніхто в європейській літературі до й після нього, Коцюбинський умів підпорядковувати колір твору розкриттю внутрішнього світу героя або тим ідейно-художнім завданням, які він перед собою ставив. Акварель "На камені" - новаторський твір у жанровому плані. У ньому нескладна фабула, автор зосереджений на внутрішніх переживаннях героїв, що й становлять сюжетну колізію. Композиція акварелі надзвичайно оригінальна: даючи нібито малюнок з життя, автор жодного епізоду не виносить на перший план, а примушує читача головні епізоди переживати в собі, у своїй уяві. У цьому виявляється перша риса імпресіонізму: замість детальних реалістичних описів давати тільки окремі натяки, "плями", що вже показують шлях читачевій уяві. Друга ж риса імпресіонізму - висувати на перший план психічні переживання героїв, а не фабулу творів. Письменник робить спробу вийти за межі традиційного оповідання та створити новий жанр - психологічну новелу, розвинути свою індивідуальну стильову манеру. Жанрова характеристика цього твору-акварель-відкриває задум автора: наблизити словопис до живопису; згадана новела наче спеціально присвя-чена цьому мистецькому експерименту. Акварель - одна з найбільш колористичних у прозі того часу, і не тільки українській. У цьому творі письменник ставить перед собою важливе завдання: надати кольору смислової функції. Тут слово виступає тільки інструментом творення мікрообразу, який і передає переживання героїв або служить реалізації задуму автора. Не дивно, що новелу "На камені" автор назвав аквареллю: у ній справді переважають зорові образи, картини моря й гір виринають перед очима читачів, наприклад змалювання бурі на морі.
Мікрообраз, винесений у назву, проходить через усю першу частину новели "На камені". Він створює сіре колористичне тло. на фоні якого розгортається сюжетна дія: "татарське село здавалось грудою дикого каміння", "кам'яні оселі", "сонце і камінь", "люди на камені". На цьому тлі кожний новий колористичний мікрообраз набуває особливого значення: зміни, що відбулися в душевному стані мовчазної татарської дівчини Фатьми після її зустрічі з гарним молодим турком Алі, символізує розквітла квітка - гірський крокус. Драматична колізія (втеча закоханих Фатьми й Алі) також знаходить своє особливе розв'язання в протилежності кольорів різної гами - мікрообраз "дух цих диких, ялових, голих скель". На цих скелях закарбувалася споконвічна історія страждань "людей на камені", існування яких - постійна боротьба з природою, панує лише один закон - жорстокість. Безбарвним скелям, голому каменю автор протиставляє червоний колір пов'язки на голові Алі та зелений колір фередже Фатьми, червоний - символ кохання, а зелений - життя. Яскраві, насичені кольори контрастують з кольорами мертвої застиглої скелястої породи, посилюють драматизм подій, сірі скелі зрадливо виказують яскраве вбрання Фатьми й Алі. Колористичні штрихи зливаються в єдину імпресіоністичну картину з драматичним малюнком і водночас піднесеним гімном коханню.
Часто зорові образи переплітаються зі звуковими, зокоема тоді, коли описується гра Алі, то розповідь пронизує мелодія зурни, ясно відчуваються елементи поетичного ритму, так званої ритмічної прози. Ця тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм, ритмічність чи плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз стають характерною рисою творчості Михайла Коцюбинського.
"Цвіт яблуні" - цілком психологічна новела. Батько, головний персонаж твору, крім того, ще й письменник, митець слова. У хвилини, коли душа зранена горем, його пам'ять, підсилена силою творчості, усе фіксує.
Етюд Михайла Коцюбинського "Цвіт яблуні" - викінчено імпресіоністичний. Цей етюд - новий стильовий крок у поєднанні психологізму "Лялечки" та живопису "На камені". У "Цвіті яблуні" відчувається й мопассанівська проблематика психології творчості письменника, і шніцлерівський потік свідомості, і гамсунівська увага до порухів людської душі, і властива тільки Коцюбинському заглибленість у надра підсвідомості, й імпресіоністичний малюнок, який складається зі світлотіні, колористичних мікрообразів, символіки квітів. Іван Франко вважав етюд Михайла Коцюбинського "Цвіт яблуні" психологічною студією, яка виявляє руку майстра та дуже тонку обсервацію складного психологічного процесу - враження письменника, у якого помирає улюблена дитина - цвіт його дерева життя, фантазія якого при цьому мимоволі занотовує та складає всі деталі як матеріал для майбутнього твору. У цьому етюді морально-філософську проблему етики письменницької творчості Коцюбинський загострює до душевної драми, яку переживає ліричний герой. Письменник в етюді ставить запитання, чи має право художник брати як матеріал для своєї творчості людську трагедію, якщо це його власна трагедія - смерть доньки? Автор не дає на це запитання прямої відповіді.
В оповіданні "Лялечка" Михайло Коцюбинський відтворює психологію роздвоєння людського "я" та внутрішній конфлікт. Але найяскравіше цей конфлікт показаний в етюді "Цвіт яблуні": тут кульмінаційна точка людської драми. Для зображення психології героя в "Цвіті яблуні" важливим став подальший розвиток художньо-психологічної концепції Коцюбинського: до розуміння нерозривності та циклічності психологічного процесу (кільця психічного процесу) письменник додає уявлення про багатошаровість психіки людини (підсвідомість, свідомість, самосвідомість). В етюді ліричний герой представлений у момент свого граничного душевного напруження - вмирає його дочка. Атмосфера цього трагічного моменту підкреслена скорботними тонами чорного кольору. Світло та тінь становлять той художній простір, у якому відбувається дія, - це символ боротьби життя й смерті. Роль мікрообразів у такій імпресіоністичній структурі дуже велика, уся оповідь наче зіткана з них. І все ж тут чітко простежуються три плани свідоме сприйняття ліричним героєм реальної дійсності (зорові та слухові враження від усього навколишнього); сприйняття цих самих подій підсвідомістю через мікрообраз; світі усвідомлення самого себе (самоспостереження) - своїх рухів, дій, думок, почуттів. Усі три плани сплетені між собою в єдиний кільцевий психологічний процес, який розвивається по висхідній до моменту душевної кризи героя, а потім спадає. Таким чином побудована більшість творів Михайла Коцюбинського. Відтворенню внутрішнього світу героїв підпорядковано й суто імпре-сіоністичні засоби - світло, тінь, колір, вібрацію.
Роздвоєння особистості героя, якому Коцюбинський приділяє значну увагу, стає тим важливим елементом, якому підпорядковується імпресіоністична концепція кольорів. Письменник досягає потрібного художнього ефекту
Loading...

 
 

Цікаве