WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Микола Хвильовий і естетика «хвильовизму» - Реферат

Микола Хвильовий і естетика «хвильовизму» - Реферат

нового культурного Азіатського ренесансу, у якому Україна посяде чільне місце, вражали новизною та відкривали нові можливості для творчості. "Геть від Москви!", оскільки Москва стала центром всесоюзного міщанства. Про це говорили й російські письменники. Навіть велика російська література, у якої сам Хвильовий вчився, і непогано, просякнула наскрізь песимізмом. Основні погляди на перспективи розвитку нового українського мистецтва, атакож програма формування національної культурної еліти викладені в циклах памфлетів "Думки про течії", "Апологети писаризму".
Написаний у 1926 р. памфлет "Україна чи Малоросія?" був заборонений і став відомим лише в 1990 р. Виступи Хвильового як прозаїка й полеміста схвилювали всю українську інтелігенцію не тільки в Україні. У цьому герці зіткнулися представники різних світоглядних груп і мистецьких поглядів. Розпочалася літературна дискусія, що тривала до 1928 р. і згодом переросла в політичну. Іван Лисяк-Рудницький в історичному есе про письменника говорить: "Згідно з усіма свідченнями, Хвильовий був обдарованою "харизматичною" особистістю. Дрібний на зріст, чорнявий і нервовий, він справляв на всіх, що стикалися з ним, не виключаючи його противників і обвинувачувачів, велике враження своєю сміливістю, щирістю та блиском діалектичного мислення. Кожна його книжка, починаючи від першої збірки оповідань, електризувала громадськість і викликала реакцію з боку офіційних чиновників. Але він здійснював свій вплив також іншими шляхами: через свої критичні статті та памфлети, через прилюдні дискусії, що в них він брав участь, через літературні асоціації, що їх він був заснов-ником, через журнали, що їх він був натхненником".
Співець "загірної комуни" та лідер "олімпійського", тобто елітарного, об'єднання письменників ВАПЛІТЕ, марксист, який диктатуру пролетаріату називав чорним трибуналом комуни, націоналіст, який свою національну державу іменував "хохландією", пускав у світ приказки на кшталт "ви серйозно чи по-українськи", ненавидів "загопачену" просвіту й суперечливою вважав роль Шевченка в українській культурі - таким неоднозначним був сам Хвильовий, такими ж багатовимірними є і його тексти. Важко сказати, де початок пристрасної гри й закінчення пристрасної правди. Сучасник Миколи Хвильового, спочатку соратник, а потім недруг, літературний критик Володимир Коряк у 1928 р. писав: "Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вражливий і гордий, недоторканий і суворий, а часом - ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник".
Шлях Хвильового до себе передбачав насамперед пошуки особистої та творчої ідентичності. У цьому поступі митець прагнув досягти єдності зі світом і собою. Біографія М. Хвильового - це біографія людини-Фауста, одержимої творчістю, пошуком істини. Координати подорожування в художньому просторі М. Хвильового визначає спроба віднайдення власної ідеальної часопросторової координати - пристрасне бажання потрапити до "тихих озер загірної комуни", де зустріне людину - "втілений прообраз тієї надзвичайної Марії", що стоїть "на гранях невідомих віків". Подорож туди - це динамічна мандрівка нескінченними дорогами асоціацій, варіацій, напівфантастична путь у простір марень, снів і пам'яті: "Моїм арабескам -finis. Але я не тоскую. Я ще раз пізнав силу безсмертного слова, і воно перетворилося в мені. І з океану варіацій я випливаю, м'ятежний і радісний, до нових невідомих берегів... Моїм арабескам - finis. Тоді Стерн, Гоголь, Діккенс, Гофман, Світ ідуть теж від мене, і вже маячать їхні романтичні по-статі, як голубі диліжанси на шляхах моєї безумної подорожі".
Серед смислових кодів, що були в активному вжитку європейських модерністів, подорож набуває насамперед форми пошуку, який митець здійснює не стільки в реальному просторі, скільки у світі власного духу, часто поза межами історії.
Специфіка світобачення М. Хвильового, як слушно зауважує П. Голубченко, знаходить ідеальне втілення як індивідуальний стиль митця, що став комплексом "стилю як світовідчування", "стилю як найважливішого, що автор мав сказати", та "стилю як світу автора (політичного, психологічного і всякого іншого)". Для письменника "романтичний напрямок", "романтика вітаїзму", "революційна романтика" були тотожними поняттями.
У збірці "Сині етюди" (1923 р.) автор прагне подати версію людини своєї доби. Герої Хвильового стають носіями того самого комплексу прозини, розчарування, віри та безвір'я, що й він сам. Новела "Кіт у чоботях", присвячена жінці революції, стає спробою усвідомити свій час і себе в ньому. Автор свідомий того, що дійсність - надто складний комплекс переживань, рефлексій, тому новела - тільки "уривок правди, бо вся правда - то ціла революція". Діяльність героїні новели - товариша Жучок, яка "ходить по бур'янах революції і, як мураль, тягне сонячну вагу, щоб висушити болото... А яке - ви самі знаєте...", набуває символічного значення. У такий спосіб формується ідея "маленького непомітного подвига" - вагомого складника загальної перемоги. Письменник намагається тему ідентичності особистості вирішити в складному історичному контексті: особистість стає активним учасником подій, які передбачають її тотальне нівелювання як запоруку перемоги революційних ідеалів.
Насамперед впадає у вічі настроєвість твору, що характерно для імпресіонізму. Захоплено-піднесене ставлення наратора до Гапки-Жучка виражається як безпосередньо словами, так і самим синтаксисом - це в основному короткі, часто однослівні речення. Так можуть говорити вкрай захоплені люди: "Товариш Жучок № 2, № 3, № 4, і не знаю, ще скільки є. Товариш Жучок № 1 нема. Кіт у чоботях - тип. Точка. Коротко. Ясно. Все..." Героєві без імені відповідає простір без меж. Знаком безпритульності людей, загубленості їх у світі стає шалений лет паровика крізь простір. Стираються просторові межі, стираються межі життя, минуле разом з іменами. У такому світі жінка Гапка перетворюється на знеособлену істоту з прізвиськами чоловічого роду - Кіт, Жучок (вона невисока на зріст, узута в завеликі чоботи, має жвавий характер).
Товариш Жучок - секретар партячейки - розмовляє часто російською мовою (новела практично писана наполовину російською), що доносить до читача дух того часу, іншими словами - стиль життя.
Мовна стихія твору сповнена піднесення, радості, щирого захоплення та симпатії.
Природа світовідчуття М. Хвильового виявляється в антиномічній природі втіленої в новелі
Loading...

 
 

Цікаве