WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Олег Олександрович Ольжич (Кандиба) –життєвий шлях, літературно-наукова і громадсько-політична діяльність - Дипломна робота

Олег Олександрович Ольжич (Кандиба) –життєвий шлях, літературно-наукова і громадсько-політична діяльність - Дипломна робота

археології, Дмитра Антоновича (1877-1945) з історії мистецтва, Дмитра Дорошенка (1882-1951) та Василя Біднова (1874-1935) з історії, багатьох інших провідних фахівців, які вимушено опинилися на еміграції.
Під час навчання О. Кандиба багато уваги приділяє археоло- гічній науці. Вона все більше захоплює юнака, він поглиблює свої знання з цього предмету та серйозно вивчає археологічну літературу. В Карловому університеті, склавши додатковий іспит з латині, він спеціалізується з археології та історії мистецтв[42]. О. Кандиба відвідує семінари провідних фахівців із зазначених питань. Він займається у всесвітньо відомого спеціаліста зі слов`янської археології Любора Нідерле, фахівців із інших галузей археології та давнього мистецтва Альбіна Стоцького, Антона Матейчика, Фоустека та Високого. Досить швидко викладачі зауважили здібного і серйозного юнака та всіляко заохочували його дослідження з археології. Зокрема, Любор Нідерле - провідний археолог-славіст, автор знаменитих "Слов`янських старожитностей", - називав О. Кандибу серед своїх найулюбленіших і найздібніших учнів. Варто відзначити, що всі теми, які молодий науковець опрацював у Карловому університеті, були пов'язані з українською археологією, історією та мистецтвом. Уже в студентські роки О.Кандиба розпочинає самостійну археологічну діяльність. Він проводить археологічні розкопки на Галицькому Поділлі, опрацьовує наукову інформацію в музеях Львова, Кракова, Праги. За працю, присвя- чену енеолітичній мальованій кераміці Галичини, філософський факультет присвоює йому докторський ступінь[40].
Прослухавши належні курси в університеті, О. Кандиба складає іспити на філософському факультеті Карлового університету. Відомо, що 6 жовтня 1930 р. він склав іспит із передісторичної археології та історії мистецтва на "відмінно", а 15жовтня 1930 р. - іспит із філософії на "добре". 18 жовтня відбувся захист докторської ди- сертації, опонентом якої був проф. д-р Вацлав Тілле. Спеціалісти позитивно відгукнулися про дослідження О. Кандиби і пророкували йому велике майбутнє[9].
Професор Альбін Стоцький у рецензії на дисертацію писав: "То перша велика спроба з'ясувати це складне і з уваги на брак надійного матеріалу дуже скомпліковане питання. Пан Кандиба перший подав ясні типологічні ряди форм і орнаментів, що йому дало можливість знайти елементи контакту з українською мальованою керамікою й укласти принаймні в головних рисах її класифікацію".
Наслідком спілкування Олега Ольжича з "братами меншими" були оповідання про звірят. Окрім того, з`явилися й інші прозові твори. Одним з перших було оприлюднено оповідання "Рудько; життєпис одного півня"[40], опубліковане 1928 р. у Празі.
Текст умовно можна поділити на шість частин. Події роз- гортаються послідовно. У кожній з частин дізнаємось про певний етап життя Півня: народження, виховання , становлення характеру головного героя, наполегливості, впертості. Можливо, автор подарував йому частину своїх рис, показуючи головного героя бунтівною натурою, що наполегливо йде життєвою стежкою незважаючи на перешкоди.
Перша частина є, так званою, передмовою до оповідання. Тут дізнаємось про кого буде йти мова, чому саме обраний такий персонаж, які почуття викликає спілкування з цією істотою і т.д. Розповідь ведеться від першої особи. В перших рядках відчува- ється прихильне ставлення самого автора до свого героя: "пре- дивний птах з закрученим хвостом", для нього він є чимось про- стим, доступним для споглядання кожного. Олег Ольжич опирається на досвід читача у спілкуванні з цією істотою, на почуття і переживання, що виникали у нього: "Він непереможно вабив вас до себе яскравістю барв та дзвінким голосом, і ви, пручаючись в обіймах матері, тяглись до нього малими рученятами", "...ви відчували до нього пошану", "Ще за якийсь час ви шпурляли в нього... і, нарешті, він став для вас зовсім байдужим". У цій частині стає зрозуміло, що оповідання не призначене для "найменших читачів", та і сам твір насичений описами, що є ще трохи складними у сприйманні дітей такого віку.
Друга частина розпочинається детальним описом часу, місця подій, квочки, що вже достатньо виснажена, та незважаючи на це продовжує доглядати ще ненароджених діточок. В її образі втілені найкращі риси , що притаманні матерям: "Її майже голі від сидіння груди горіли останнім огнем, який могла видушити матерня любов з виснаженого тіла. Ще доба, - ні, не доба, ще кілька годин - і прийде найщасливіший момент її життя, мент, за який можна віддати все, витерпіти всі муки! Яйця були якраз в міру теплі, й, перевертаючи їх ніжно дзьобом з одного боку на другий, вона всією своєю істотою відчувала в кожному маленьке скорчене тільце і величезну силу життя, що його наповняла". "Так, але, скажу вам, курка на двадцять перший день сидіння має такий настрій, що прийняла б під свої крила цілий Всесвіт". Невимовна материнська ніжність і турбота, що притаманна кожній матері, уміння навчати і одночасно виховувати". "Ніжне дрібненьке квокання, щось наче: так, так, так, так, так, що його вона ще в дитинстві чула від своєї матері, тепер само з`явилося на язиці. Брала зернятка каші і знов випускала їх з рота, боячись, щоб не проковтнути ненароком коштовної страви. Сама вона сіла їсти тільки гречку та житнє зерно, насипані поруч. Малеча хапала глевкий жовток, давилася, чмихала".
На фоні цієї ідилії починає вирізнятись наш головний герой. "Одно руденьке з двома блакитними латочками на спинці... На вигляд було це звичайнісіньке мале курчатко, півник, з цікавим поглядом карих оченят та ледве помітним зубчастим гребінцем".
Третя частина - ознайомлення малят з навколишнім світом. Як і в людському суспільстві, так і на пташиному дворі існувала боротьба за життя, а для малят захисником була мати: "Мати мусила ставати в їх обороні, і за перший день їй довелося кілька разів витримати порядну бійку. Перед самим півнем, цим володарем курячих душ, вона своїм тілом закривала дітвору і, намагаючись не дивитись на його обурене обличчя, кричала хрипким го- лосом та молила йти геть. Любов робить героями. Колишня полохлива сіра курочка не вагалася тепер кинутись на голову Сіркові, що з виваленим язиком прийшов глянути на нових мешканців подвір`я, а кота Кирила вона погнала галопом через увесь двір до першої дірки в паркані". Саме тепер починає проявляти себе Рудько: "Малий Рудько всюди був перший.Чи то ковтати довжелезного гробака, чи заплутатись у траві і переполохати матір своїм вереском. Це він весь обробився у павутиння, він сам на сам зустрівся з загадковим зеленим коником". Та не тільки відрізнявся від інших поведінкою, а й зовні: "Наш Рудько мав хвостик не менший, ніж курочки. Це показувало на його низьке походження (півники добрих порід довго не мають хвоста), але Рудько тим не журився. Досить було навколо речей багато цікавіших, щоб звертати увагу на власний хвіст". Підростали курчата і змінювалась поведінка їх матері - квочки. Їм не було вже так спокійно, як раніше, їх не захищали, доводилось самому давати собі раду: "Вона не була вже така дбайлива, як колись, і часто, ідучи поперед своєї родини, дзвінко-дзвінко цокотала. Цього вже курчата за нею ніколи не помічали, їм було навіть ніяково слухати. Згодом і ночувати вона стала
Loading...

 
 

Цікаве