WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Під тягарем камінного хреста. (за творчістю Василя Стефаника) - Реферат

Під тягарем камінного хреста. (за творчістю Василя Стефаника) - Реферат


Реферат
на тему:
Під тягарем камінного хреста. (за творчістю Василя Стефаника)
Коли йдеться про життя й творчість видатного самобутнього українського письменника кінця XIX - початку XX ст., одразу пригадуються слова Івана Франка, який зазначав: "Може, найбільший артист, який появився у нас від часу Шевченка. Стефаник - абсолютний пан форми... Його нариси, як найкращі пісні, в котрих нема жодної риторики, ані сентиментальності, тільки... дійсність сумна, але скупана в золоті найчистішої поезії" Цими словами визначив Франко місце Стефаника в українській літературі, називаючи його, окрім того, "правдивим артистом з божої ласки, яким., можемо повеличатися перед світом".
Письменницька слава Стефаника була важка, мов камінь у покутській землі, важко давалася, однак лишала по собі благодатну ріллю європейського письменства. Так, саме європейського, адже писав про покутського новеліста один із найбільш відомих модерних письменників кінця XIX - початку XX ст., близький друг Василя Стефаника Станіслав Пшибишевський: "Я прочитав його - і те, що я прочитав, було для мене ревеляцією величезного таланту. Вихований на європейському письменстві, я був зчудований відкриттям, яке я зробив... Полюбив я його надзвичайно"
14 травня 1871 р. почалася його дорога. І пройшов він її, як ревний хлібороб, узявши до рук замість чепіг перо, а по собі залишив люту кривавицю - біля семи десятків новел. Писав мало, а написав багато, бо створене ним - велике й величне.
Народився Василь Стефаник на Покутті, у с. Русові нинішньої Іване-Франківської області. Батько письменника, Семен Стефаник, був людиною крутої вдачі та вважав, що "земля - це спосіб до всього. Вона дасть... владу і честь, хоч в тому змаганні від непосильної пращ повмирають рідні діти та жінка. ." Мати письменника Оксана була дуже доброю жінкою й завжди хотіла, щоб її улюблений син був біля неї. По-жіночому безоглядно любила сина, болісно переживала всі невдачі на його шляху. З дитинства й до глибокої старості нікого Стефаник так не любив і ні за ким так не тужив, як за рідною матінкою, яка все життя "лебеділа" коло нього.
Батько хотів бачити сина лікарем, адвокатом або чиновником, тому віддав Василя до початкової школи в Русові, а потом - до виділової в містечку Синятин, яку хлопець закінчив 1883 р. Потім було навчання в Коломийській (1883-1889 pp.) та Дрогобицькій (1890-1892 pp.) гімназіях На час навчання в Коломийській гімназії припадають перші творчі спроби письменника - ліричні вірші 3 Коломийської гімназії його виключили за політичну діяльність - участь у таємному учнівському товаристві, у якому гімназисти знайомилися з прогресивними ідеями: читали заборонені книжки Шевченка, Франка, Успенського, Енгельса.
Упродовж 1892-1900 pp. Стефаник. виконуючи волю батька, навчався на медичному факультеті Краківського університету, який так і не закінчив через заняття літературою та політичну діяльність. У травні 1894 р. на Шевченківському вечорі Стефаник познайомився з подружжям Морачевських Це знайомство допомогло письменнику знайти себе у творчості, "вийти з ліса напрямів літературних, котрі...кожний тягнув у свій бік" Морачевський був не тільки біологом, він добре розумівся на літературі, тож не зауважити самородка в попелі просто не міг. Відчувши рідкісний талант Стефаника, він увів його у світ європейської літератури, у коло культурної еліти Кракова, познайомив з польськими письменниками: Я. Каспровичем, С Виспянським, К Тетмаєром, С Бжозов-ським, В. Орканом, лідером модерністичного напрямку "Молода Польща", С. Пшибишевським, який перекладав новели Стефаника та писав про нього у польських і німецьких часописах Вацлав Морачевський помітив письменницький хист у листах Стефаника: чимало з них містили перші ескізи до майбутніх поезій у прозі та новел.
"Моя література - в моїх листах", - сказав Стефаник у приватній розмові аж по світовій війні, і це правда. Писання листів для Стефаника було генеральної пробою до творчого піднесення. Його талант ріс і міцнів лише в тіні, на очах найближчих приятелів, а не на очах широкої публіки, як це було з багатьма письменниками. Зрозуміло, чому він одразу став перед читачем і критикою як зрілий письменник з яскраво виявленим творчим обличчям Водночас листи, Стефаника розкривають його творчу лабораторію Ми бачимо, як з кожним листом його слово міцніє, як усе еластичніше та різкіше він схоплює тему, як його фрази поступово стають музикальнішими. Листи Стефаника дають деяке поняття про те, яку велику й важку роботу проробив письменник, доки його талант остаточно відшліфувався.
Шліфувався талант молодого письменника не тільки в листах, але й у поезіях у прозі, що були даниною тогочасній моді. Стефаник-поет створював їх до 1897 p., а потім намагався видати збірку "маленьких образочків" під назвою "З осени", з якої залишилися лише дев'ять поезій.
У 1870-1901 pp. Стефаник написав дві третини своїх новел, а також цінне своїм мистецьким рівнем листування. Тепер техніка письма Стефаника відома: пишучи свої новели, він гарячкував, він глибоко переживав дії своїх героїв і зливався з ними до того ступеня, що писав не про них, а про себе У цьому йому допомагали і його селянське походження, і його селянська психіка, якої не встигло і не змогло знищити з його індивідуальності майже двадцятилітнє перебування у містах і містечках.
1897 р. в Чернівецькому двотижневику "Праця" вперше було надруковано сім новел Стефаника, і одразу він став широко знаним українським письменником. Спадщина письменника - це книги новел "Синя книжечка" (1899 p.), "Камінний хрест" (1900 p.), "Дорога" (1901 p.), "Моє слово" (1905 p.), "Земля" (1926 р.) та ще кілька творів, не виданих окремою збіркою за життя автора.
Кожна новела Василя Стефаника проймає пекучою, як вогонь, думкою, і нема жодної такої, яка б не краяла серце; нема в автора жодної новели, витвореної лише фантазією митця. Кожна картина вихоплена з життя самого письменника, або близько знаних людей.
Зіткнувши в новелі "Палій" двох людей із сильними характерами, але різного соціального стану, Стефаник силою художніх образів дає сучасному читачеві зрозуміти й пережити душею ті настрої, що склалися в галицькому селі перед революційними виступами народу на початку XX ст. Симпатії автора на боці наймита Федора, який починає бачити, що скрізь "багач за столом, а наймит коло порога". Уперше зривається Федір під час "вільних виборів" до австрійського парламенту: не стерпів удару Курочки в лице, постали за Федора наймити, і "потекла кров". Ці "вільні вибори" - просто знущання з народу. Навіть жандарми, які були поруч, сміялися з того "маскараду", "як коли б мали перед собою дитячу забавку". Таким чином підходити до розв'язання складних проблем може тільки Стефаник - людина революційно-демократичного світогляду.
Залишилось усього кілька перших поезій, характерними рисами яких є впливи символізму та поєднання містичної філософії з пейзажною лірикою. Ці твори започаткували перший період у творчості Стефаника(1896-1901 pp.), адже ще до виходу "Синьої книжечки", що принесла автору велику славу, 1897 р. у чернівецькій газеті "Праця" з'явилися перші публікації його новел і одразу стали дуже популярними. У Польщі в цей час заговорили
Loading...

 
 

Цікаве