WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Казковість у творчості Івана франка - Реферат

Казковість у творчості Івана франка - Реферат

тональності, а навпаки - додає ще більшого трагізму творові, адже реципієнт, запрограмований назвою і жанровим очікуванням, підсвідомо постійно порівнює текст із казкою.
Окрім оксюморонного заголовка "Правдива наука", у творчості письменника трапляються також і "календарні" назви з "казковим" компонентом (тобто назви, що вказують на зв'язок тексту з певною порою року - зимою, весною, літом, осінню), як-от: "Святковечірня казка", незакінчена рання поема "Снігова казка" та прозові твори "Поєдинок" і "Мавка", які відповідно мають авторські підзаголовки "Зимова казка" і "Літня казочка".
Типологічна "Мавка" споріднена з Франковими оповіданнями про дітей "Малий Мирон" (1885) та "Під оборогом" (1905): п'ятилітня Ґандзя, як і малий Мирон, "дивна дитина", "ясень не таке як люди". Дівчинка боїться залишатися сама в хаті, де її збентежена фантазія малює всілякі страхіття. Наприклад, грубий, дерев'яний ганок, в її уяві був "кусікою". Казковому образові старшої "кусіки" протиставлено інші, також фольклорно-фантастичні постаті - веселі лісові мавки. Проте твір "Мавка" - не казка, а психологічна новела. Бо ж "куска" та мавка - не дійові особи, а лише виплід бурхливої поетичної уяви п'ятирічної дівчинки. Віра у фантастичних істот - "таких добрих, таких гарних" мавок - призводить до трагічного, цілком не казкового, навіть антиказкового фіналу.
Одного прекрасного літнього дня п'ятилітня дівчинка помирає: "Отворені очі не блищали вже, тільки на устах застив розкішний усміх, видно, Ґандзя тільки що перестала бавитися з Мавкою".
Якщо для маленької дівчинки її "лісова казка" справджується, а смерть як "вічний сон", згідно з міфологічною логікою, обертається на ініціацію-упровадження в надприродну сферу. То для читача, згідно з емпіричною логікою реальності, історія героїчні сприймається як трагедія.
Авторський "календарний" підзаголовок "Зимова казка" у прозовій версії "Поєдинку" досить загадковий. Бо ж події у творі навіть опосередковано не пов'язані із зимою (загалом встановити хронологічні межі по дієвості цього Франкового тексту майже неможливо.
Означення "зимова", найімовірніше, вказувало не так на внутрішньо, як на позатекстові чинники. Цей прозовий твір написано 19 листопада 1883 року й одразу опубліковано в журналі "Зоря". Можливо, пізньоосінній, листопадовий Львів 1883 р. був засніженим і нагадував письменникові зиму. До того ж "Поєдинок", як і "Мавка", це, з сучасного генологічного погляду, радше психологічна новела, або оригінальна притча-новела, аніж власне казка.
Мабуть, Франко назвав твір казкою тому, що в ньому йшлося про незвичайну, певною мірою, навіть фантастичну ситуацію - герць двійників, реального й фіктивного (причому з'ясувати, котрий із них справжній, читачеві вдається не відразу). Цей герць - двобій, вочевидь, символізує роздвоєння душі, розчеплення людської психіки на свідому і підсвідому межі.
Не випадково епіграфом до Франкового твору були слова з "Фауста" Гете: "Дві душі живе в моїх грудях". Дві душі, дві протилежні іпостасі однієї і тієї самої особи - реальний, справжній Мирон та Мирон - привид - борються між собою так, як бореться у казках добро зі злом, чесність із підступністю, вірність зі зрадою, життя зі смертю. В основі "Поєдинку" - прадавня, архетипна тема двійництва. Тож у Франковому визначенні слово "казка" могло вказувати і на генетичну спорідненість цього жанру з прадавніми (міфологічними) віруваннями, на первісну семантичну наповненість казки міфологічними сюжетами.
Тема роздвоєння виявляється не тільки центральною в новелі "Поєдинок", а й в інших творах митця: На дні", "Лель і Полель", "Смерть Каїна", "Похорон", "Перехресні стежки", "Лісова ідилія", "Хома з серцем і Хома без серця" та ін.
Прикметно, що один із творів на тему роздвоєння, заснований на моделі близнюкового міфу, - оповідання "Хома з серцем і Хома без серця", - автор первісно мислив саме як казку. Це підтверджує уривок під назвою "Хома з серцем" (з авторським жанровим підзаголовком "Казка") - начерк алегоричного прологу до майбутнього філософського оповідання. І справді, початок цієї незакінченої редакції тексту яскраво свідчить про дотримання жанрових канонів казки, зокрема, героями тут виступають персоніфіковані абстрактні поняття - Доля і Біда, постаті яких віддавна фігурують в українських народних казках.
Щоправда в остаточному варіанті твору "Хома з серцем і Хома без серця" міра чарівного, фантастичного значно менша і виявляється тільки в окремих рисах першої частини. Наприклад, зачин дещо нагадує казковий: "Раз якось у двох різних селах Східної Галичини, але одного й того самого року, одного й того самого дня, а власне в провідну, або так звану Томину, неділю вродилося два хлопчики. Отим-то обох їх охрещено іменем Хома".
Функцією "доброго чаклуна" виконує покровитель Хоми з серцем та Хоми без серця, їх святий патрон, апостол Тома, що "був ласкав до них обох і показав на них великі чуда". Але ці чуда далеко не "казкові", хоча з огляду на соціальний статус обох героїв, вихідців із "хлопської хати". Уже те, що вони не вмерли від численних хвороб у дитинстві і попри тисячі перешкод дісталися до університету, - вище майже нереальне, заледве не фантастичне. Тож І.Франко транспонував свій первісний задум із казково-фантастичної площини, від якої залишилися хіба окремі рудименти в художній канві оповідання, у площину реалістичну.
Із підзаголовком "Казки" вперше було опубліковано й невеликий прозорий твір "Будяки", який невдовзі, як і "Хома з серцем і Хома без серця", увійшов до Франкової збірки "Місія. Чума. Казки і сатири".
Поетика тексту і справді виявляє високий ступінь вторинної художньої умовності. Проте це умовність не власне казкового, а радше алегорично-параболічного типу.
У центрі твору - жвава бесіда між учителем та учнем. За цими умовними постатями вгадуються силуети євангельської пори - Христа і його послідовника - апостола. Ситуація, щоправда, дещо апокрифічна: у Франка учитель посилає учня в світ нести людям світло істини (ця передісторія, так би мовити, "винесена за дужки" твору, хоча й легко прочитується з розмови персонажів), проте той повертається зневіреним і просить унаставника пораду. Лагідний та розважливий учитель повчає свого ображеного учня - він розповідає алегоричну історію з прихованим сенсом, пояснює і коментує її: Виглядає так, що твір побудовано за жанровою моделлю багатьох євангельських притч.
Відтак у тексті "Будяків" чітко відокремлюються два композиційні елементи: вставне оповідання (розповідь учителя про будяки), яке в загальному контексті набуває жанрових ознак притчі, і його ситуативне обрамлення (звернення учня до наставника й початок їхньої розмови та фінальне роз'яснення сенсу вчителевої оповіді).
Будяки - це уособлення людей, які породжують в суспільстві, на просторій громадській толоці", стільки брехні, стільки фарисейства, стільки дрібної злоби, і безтямності, і нещирості. Такі люди - будяки, на щире переконання вчителя (та й самого І.Франка). Мають зникнути, "перевестися", але лихо само не мине - для цього потрібно докласти чималих зусиль.
Уважний аналіз низки Франкових творів, елементом паратексту яких виступає лексема "казка", засвідчує детермінологізацію цього жанрового означника у структуру художніх текстів.
Проте водночас, як ми бачимо. Окремі поодинокі жанрові прикмети казки так чи інакше виявляються у творах неказкової жанрової природи.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Франко І. Зібрані твори. : У 3 т. - К. 1973.
2. Тихолоз Н. "Як дітям мати, з любові.." (Етика і поетика Франкових казок)// Дивослово. - 2003. - № 11. - С. 2-6.
3. Тихолоз Н. "Від казки до анти-казки: казковість як компонент паратексту у творчості Івана Франка" // Слово і час. - 2005. - №4.
4. Горак Р. "Маловідоме про родину Франка" // Літературна Україна. - 2005. № 8.
Loading...

 
 

Цікаве