WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

українських письменників. Лауреат літературної премії "Благовіст" і премії ім. Володимира Бабляла (в галузі публіцистики). Лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка 2005 року (за книжки "Життя коротке", "Нація").
Переможець Всеукраїнського рейтингу "Книжка року - 2004").
Живе і працює у Києві.
Твори Марії Матіос перекладені багатьма мовами.
Трагічна "Солодка Даруся" - книжка, видана 2005 року. Що складається з трьох драм: "Даруся (драма щоденна)", "Іван Цвичок (драма попередня", "Михайлове чудо (драма найголовніша)". Ця "Драма на три життя" - це данина пам'яті і данина нашій мові. За словами Ігора Римарука , "Солодка Даруся" - це "розкошування в буковинських лексичних потоках - розтоках".
Драма "Михайлове чудо" - твір глибоко психологічний. Це історія села Черемошного, розташованого у прикордонній зоні з Румунією, села, яке вистраждало окупацію румун, австріяк, москалів, німців.
У творі розкрита трагедія сім'ї Ілащуків - Михайла, його дружини Матронки і донечки Дарусі, а в особі цієї сім'ї - трагедія усього буковинського народу, який роками (а дія у творі відбувається у період від 30-х до 60-х років) страждав, терпів, жив у страху. Його заставляли окупанти іти проти вол. Одні безвідмовно виконували накази, бачачи у цьому спасіння своє і своєї родини; інші не витримували знущань і закінчували життя самогубством; інших знищували фізично і морально. Ось як відтворено це у тексті. Час від часу (майор Дідушенко) налітав у село, як фурія, - і разом з ним зникало кілька людей незалежно від статі, майнового стану і віку. Дехто вертався з перебитими чи поломаними пальцями, або припеченою шкірою, багато - не вернулося досі. А хто вертався - йому заціплювало рот").
Твір примушує плакати і сміятись, разом з героями страждати. Переживати все самому. Драма складається з 26 невеликих частин, кожна з них - окрема історія із життя села (повідь про двоє сіл з однією назвою Черемошне, розташованих по обидва боки Черемоша, про будівництво австрійської дамби на румунському боці, прихід москалів у село, пізніше - німців), епізод із життя головних героїв (весілля Михайла і Матронки, переживанняМихайла, коли пропала жінка, роздуми головного Геро). Між частинами (4 і 5, 11 і 12, 12 і 13 та в кінці твору) вміщені ремарки, діалоги сільських жінок, які дають нам змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв, ознайомитись із звичаями, віруваннями та побутом селян, пізнати їх психологію і характери.
"Михайлове чудо" - Матронка - морально і фізично перенесла на собі суть радянської влади. Автор змалювала жорстокість совітів: розправу над Юрком Огронником, його батьком Іваном та зв'язковою, моральну бездушність Дідушенка та офіцера у галіфе, який поглумився над Матронкою і дочкою Дарусею і довів до того, що мати проклинає свою рідну дочку: "Краще би були отруїла в утробі таку нечисть чи родила німою...", знущання над Матронкою. М.Матрос відтворює таким чином ... Спочатку били всіх трьох, ні про що не питаючи і не слухаючи.
Далі їх розділили - і тоді Матронку били саму, тепер уже між допитами.
Потім Матронці кілька разів повільно затискали пальці між двері - і вона лиш чекала, коли упісяється від болю. А далі били - і відливали водою, а тоді били знов (с. 162).
Перед нами проходять картини окупації села Черемошне німцями, відносини селян до оунівців.
Якщо узагальнити, то драмою "Михайлове чудо" Марія Матіос відкриває жорстоке історичне минуле, в яке страшно заглядати, але необхідно заглядати, бо за визначенням "Львівської газети", ... Це книга - метафора для всеукраїнської Істрії. Це твір про незнищенність життя отого найціннішого дару, що його людина повинна пронести наперекір усім випробуванням.
А тепер звернімося до мови твору.
Мова драми - бездоганна. Письменниця пише невимушено, вільно. Нестримно. Як відзначив Іван Римарук у передмові до книги "Солодка Даруся", "розкошує в буковинськихпотоках - розтоках".
Твір написаний розмовному стилі, насичений діалого-полілогічним мовленням, яке репрезентує буковинський регіон; зміст характеризується простим викладом думок.
Особливо яскраво розмовне мовлення передається у ремарках, надрукованих курсивом. Саме в уста сільських жінок авторка вклала життєву мудрість, дотримання звичаїв. Тут і прислів'я, заклинання тощо:
Язик би ваш чиряками обкинуло... (. 91)
...аби так до завтра дочекал (с. 13)
Але його била кагла сливовими дровами (с. 114).
Наговорили ви тут три міхи і двоє бесаг чуда (с. 115).
...даю вам голову на відтин, що вона не відьма (с. 115)
Самі видите - терплять обоє - а біду на люде не виносять (с. 116).
...мають коли попоїсти всякої біди (с.117)
А то Бог її на своєму гчку тримає... (с. 17)
А сьогодні Михайла зарізали без ножа (с. 135)
..то не думали би'сьте тепер, хто вам має очі закрити, коли ваш час прийде (с. 167)
З'їли Цвичка без олії (с. 168)
Ціла фамілія на пси зійшла (с. 168)
Але Бог усе видить, усе пам'ятає (с. 169)
Скапенівський Дідушенко, запалалась би йому могила, який був поганий та скілько людей вибив (ст. 170)
Вже близиться нам до Йорчихи дорого (с. 171)
Мова твору "Михайлове чудо" в міру насичена діалектизмами буковинського говору, які використані для відтворення місцевого колориту, для характеристики героїв.
Здебільшого це лексичні діалектизми, що означають:
родину і родинні стосунки: вуйко, свояк, фамілія, челядь, годованка, первий брат;
одяг: кептар, сардак, ярмулка;
їжу: кулеша, мамалига, бринза;
риси характеру: воротило, крутіяка, кучерявий, каламутний, шпаровитий;
різні предмети побуту: дряпак, жерда, цебер, дараба, дровітня.
Морфологічні ознака діалектизмів:
Аби - сполучник щоб;
На люд - на люди закінчення у Д.в.іменників;
Діправди - справді;
Шо'сте зварили - залишки перфекта.
Марія Матіос у творі використовує діалектизми-синноніми, що надає мові різних експресивних відтінків.
Наприклад, до слова плакати використано діалектизми слинитися, флинькати, затягувати носом схлипи:
- Чого ви слинитеся. Небого? (зневажливо-лагідне ставлення).
- Флинькаю, Мільку любий, бо, як надумаю, що нас усіх тут чекає то й камінь би заплакав.
- Зафайкувала собі й Василина, раз по раз затягуючи носом схлипи.
До слова вагітність підібрано діалектизми тяж, веремінність, ходити з черевом:
.. ніхто Матронки з черево не идв (с. 89).
В селі декотрі ґаздівські дівки не годні приховати від людських очей, що зайшли в передчасну тяж, хоч затискалися поясами… (с.89)
Веремінність для ґаздині, о має вінчаного газду, - це не встид. А Матронка ховала свою веремінність аж до самих злогів (с. 91).
Також до слова яструб вжито синоніми половик, коня.
Знаходимо у творі діалектизми-омографи: люба (кохання - діалектизм), люба - кохана (літ.); стискатися поясами (затягувати пояси) - стискатися (соромитися);
канони (гармати), церковні канони (літ.);
кучерявий (напідпитку) і кучерява голівка (літ.).
Досить численною є кількість багатозначних діалектів:
1. вадитись (повадити) - часто ходити в гості чи робити шкоду;
2. вадитись - сперечатись, сваритись:
1. Вадяться кури у сусідський город. Повадились до чужого добра.
2. Іншим разом курка розгребе грядку в сусідськім городі - а на другому краю села ґаздині вже вадяться про цю дурничку.
Фонетичні діалектизми?
Цему (цьому), отамо (отам), Маріка (Марійка.
Loading...

 
 

Цікаве