WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

премії ім. Тараса Шевченка 2005 року Марія Матіос.
Соціально-психологічні новели Василя Стефаника - це яскравість змальованих картин соціальна гострота піднесених проблем, психологічна заглибленість і ніжний ліризм, винятковий лаконізм і самобутність, дорогоцінна перлина в скарбниці культури.
Діалектизми у новелах Василя Стефаника - засіб для характеристики покутського села, покутського селянина. Їх діалектизмів, у новеліста надзвичайно багато. Наприклад, у новелі "Синя книжечок" на 583 слова тексту знаходимо 106діалетизмів фонетичних (штири, віходжу, цалком, печєтка, жель, дзелений, верниси, всєкий), - лексичних (рихт, гезди, ревти, дєльо, рантух, лайдах, туск), морфологічних (ме, поцілував-єм, за мамов, з нев). У інших новелах вжито багато діалектизмів, значення яких визначається лише за допомогою пояснень у словнику, бо відтворюють вони особливості побуту, мови покутян, передають місцевий колорит.
Так само багато діалектизмів у творах Леся Мартовича, Марка Черемшини, Ольги Кобилянської, Марії Матіос.
Лінгвістичні ознаки буковинського говору.
Діалектична лексика Буковини, незважаючи на довготривале контактування українських говірок з різними наріччями і мовами, зберегла специфічно-національні риси. У най відображається історичний поступ народу, його різноманітне трудове життя. його світогляд, звичаї і вірування тощо.
Діалектична лексика - мовний скарб, який необхідно вивчити, зберігати для розкриття внутрішніх закономірностей еволюцій літературної мови. Для розв'язання питання про історичні зв'язки літературної мови та діалектів.
Діалектна лексика буковинської говірки складається із слів які в інших говорах не уживаються.
Це, зокрема. Хороми (сіни), кучка (сарай), кашниця (вузька висока повітка, виплетена з лози, для зберігання кукурудзи), креатура (створіння, істота), ангалик (качан), аграфа (шпилька), виїмок (виняток), безрога (свиня), блават (волошки), бонбони (цукерки), буда (крамниця), бурш (денщик), вахляр (віяло), велюй (вуаль), вибалабушити (витріщити), ворохобня (бунт), візіл (видіння), голан (той, що нічого не має; пройдисвіт, ледащо), гоппляц (головна площа), гострець (назва хвороби), доходячи жінка (поденна робітниця), завід (фах), заводів (фаховий), змисл (один з огнів чуття), заряд (управління), залубні (сани), згребло (скребниця), зглядна (розсудливо), ід (до), кабзля (капсуль), камратувати (товаришувати), клака (толока), кли (ікла), кобольд (порода собак), лабуз (сухе бадилля кукурудзи), легуміни (ласощі), лоскіт (тріск, гамір), мошонка (гаманець), мосяжний (мідяний), нагли (раптовий), перша (найвища оцінка в школі), обрукція (розтин, розкриття). Буде (землянка), парть (доля), щофнутися (відступати лазом).
- Даруся лізе у грушу і починає перев'язувати позліткою її сумне гілля (тут фольга).
- Що це ти, газдине, з самого ранку вельон натягла на голову? (фата)
- Іди, стара курво, до хати, вари чоловікові кулешу і тримай свою дямбу на заперті!
- Дві великі кані, визираючи собі здобич, висіли над Михайловою хатою, що сусідила з Маріїною.
У буковинській говірці є слова, які вживаються у літературній мові, але значення їх зовсім інше:
гуска - стовпчик;
товаришка - компаньйонка;
город - міський парк;
двірник - староста, голова громади;
дріб - домашня птиця;
уроки - пристріт;
розстрілювати - розкидати;
вертеп - печера, бескиддя;
ядерний - змістовний;
завід - фах,
заводів - фаховий;
змагатися - наполягати, доводити;
нота - оцінка;
клуб - стегно;
овочевий - фруктовий;
колиба - курінь для пастухів;
модний - сучасний;
партія - частина;
перша - найвища оцінка в школі;
ховати - виховувати;
розправа - доповідь;
дотичний - відповідний;
трієр - щебет;
грижа - біль, журба, докір;
упасти - загинути;
встати - минути, пройти;
Фонетичними особливостями буковинських діалектизмів є збереження давнього після шиплячих та деяких інших приголосних: у него, до него, учера;
Звуки е та і після шиплячих та м'яких приголосних на місці е: узєв, кричєв, дєдьо, прєтати, зєть, пам'єть, десіть,
|р'| в кінці складу: косар, чоботар;
наявність |й| після губних: лов'є, люб'є, лом'є;
вживання префікса ві -: вікінути, вісохнути, віповідати, вімовити, вінести, віорати;
твердий |ц| в суфіксах - ец9-ица): горнец, лавица, хлопец, тилица.
Буковинському говору властиві такі морфологічні риси:
іменники |відміни твердої і м'якої груп в орудному відмінку мають закінчення - ов, -ев: мамов, сльозов, руков, душев, керницев;
у родовому відмінку іменники ІV відміни мають іноді закінчення - ети (єти): тилєти, ягнєти, поросєти, курчати;
вищий ступінь прикметників та прислівників утворюються за допомогою частки "май": май ліпший, май добріший, май борше;
вживаються займенникові форми ми (мені), ти (тобі), си, мя (мене), тя (тебе) і інші.
У буковинському говорі поширене вживання діалектизмів- дієслів: адіть (дивіться), банувати(жалкувати, тужити),втбалабушити (витріщити), вімовлятиси (виправдовуватися), випрятовувати (давати лад), вистарчити (вистачати), відворкувати (знехотя відповідати), гарувати (тяжко працювати), глакати (голубити, гладити), гратулювати (вітати), гуляти (танцювати), давати позір (звертати увагу), дзюркнути (брязнути), забавитися (запізнитися), закузувати (забороняти), замельдувати (заявити), збиткувати (знущатися), змагатися (наполягати, доводити), знаходити вимівку (викрутитися), зобачитися (залишитися), зрабувати (насильно відібрати), зрадитися (довіритися), імитися (схопитися), іритувати (сердити), істніти (існувати), камратувати (товаришувати), консумувати (споживати), клячати (стояти на колінах), кутати (клопотатися по господарству), ліцитувати (продавати з торгів), мати позір (пильнувати), минатися (конати), мати храп (мати на оці), наброїти (накоїти), наштукувати (доточити), опустити (залишити), перепудити (перелякати), підбувати (розливатись), починити (зробити), приректи (пообіцяти), п'ятнувати (осуджувати), розірватися (розважитися), розпаношитися (запанувати), розпочати (впадати у розпач), розщибатися (голосно лунати, дзвеніти), силяти (виготовляти), сполокати (вимити, випрати), старати (придбати), трактувати (частувати), трафити (зазнати невдачі), дістати трему (розхвилюватись), тручати (штовхати), устати (пройти, минути), устаткуватися (вигідно влаштуватися), фудулитися (гордитися), ховати (виховувати), ходити на візитацію (робити обхід), цофнутися (зректися), чинитися (прикидатися), чувати (стерегти), шепотатися (спотикатися), чипити (залишатись на одному місці), класти руку (бити), зафрапуєвати (здивувати), піпчити (сварити).
Серед діалектизмів зустрічаємо синоніми:
муф, муфта, нарукавок - нарукавник;
сокотити, чувати, пазити, мати позір - стерегти, пильнувати, знеслий, бутний, фудальний - гордий, виправа, дзестра - віно, придане.
Щоб охарактеризувати людину (зовнішній вигляд, риси характеру, статки), можна використати такі діалектизми:
Брусований (незграбний), бутний (чванькуватий, гордий), героїчний (ббундючний), голосний (відомий, знаменитий), годний (міцний, сильний), голан (ледащо), загорілий (завзятий), заморганий (неохайний), знесли (гордий), імперетинентний (нахабний, зухвалий). Опущений (одинокий), петльованець (утриманець), підхлібний (улесливий), поступовець (прогресивна людина) туман (дурень), фудуль ний (гордий), розвідка (розведена жінка) тощо.
Одяг та його елементи у
Loading...

 
 

Цікаве