WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

відсутнє естетичне чуття.
Чи не найкраще сутність Килини виявляється у зіставленні її та Мавчиної мови:
Мавка. Не зневажай душі своєї цвіту,
Бо з нього виросло кохання наше!
Той цвіт від папороті чарівніший -
Він скарби творить, а не відкриває.
Килина. Та в мене молока вже ніде й діти!
Коб ярмарок хутчій - куплю начиння .
На форі по-справжньому поетичної мови Мавки, Лукаша, дядька Лева прозаїзми Килини з їх діалектними формами звучать особливо різко та відразливо. Діалектизми допомагають Лесі Українці яскравіше показати героїню, глибше розкрити ідею твору - засудження приватновласницького багна, що втягує людину, засмоктує її, вбиває в ній усе живе й людське.
Тактовне, обережне введення... діалектизмів у мову персонажів зумовлюється творчим задумом письменника і є одним із засобів творення образу.
Широко використовуються діалектизми і в складі невласне прямої мови. Вони служать письменникові для яскравішого змалювання життєвого явища, для глибшого розкриття своєї позиції, свого погляду на дійсність. Ось як характеризує лицеміра і крутія Семена в романі "Чотири броди" Михайло Стельмах: "Коли у вісімнадцятому році гетьман Скоропадський утік до фон Гіндербурга, Магазаник накивав п'ятами з війська. В якогось хуторянина... він обміняв гетьманський кожушок, сині шаровари, смушеву з золотою китицею шапку, чоботи з по-турецьки загнутими носками і по-турецьки криву шаблю на свитку, іршані штани, полатані шкарбанища та батіг" .
Діалектизм іршані штани (виноска в романі пояснює: "з овечої або козлячої шкіри") авторові потрібний для того, що розкіше протиставити селянські злидні франтовитій формі "військ" Скоропадського. А в справжньому художньому творі таке протиставлення зовнішнім виглядам не обмежується, вони має глибший зміст: це і протиставлення долі, інтересів, ідейних позицій буржуазного націоналіста "гетьмана" Скоропадського і трудових народних мас. От якою хоч і маленькою, але важливою деталлю виступає діалектне слово під пером видатного майстра художньої літератури.
Цікаво поглянути на ставлення письменників до діалектизмів, на принцип їх використання авторами. У творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка, наприклад, відчувається авторське акцентування на цих словах, деяке їх смакування. Прагнення натуралістичного копіювання особливості місцевої говірки: "Увішедши вп'ять у хату, стала наряджати панночку Олену до вінця... От пішла наша молода з старшою дружкою у село, поспішаючи до вутрени, щоб шлюб приньмати з паном Забрьохою, конотопським сотником, Микитою Уласовичем".
Пізніше від такого натуралістичного копіювання діалектно-говіркової манери письменники відійшли. Діалектизми в своїх трьох вони використовують лише як засіб стилізації під певний місцевий діалект. У них одне - двоє діалектних слів надають усьому текстові потрібного стилістичного забарвлення.
Прекрасним прикладом такого високомайстерного використання діалектизмів є "Лісова пісня" Лесі Українки. Поетеса була закохана у Волинь. Для неї тут було близьким і дорогим усе: і природа, і звичаї, і люди. Глибока, з дитячих років випестувана любов до цього краю привела її до створення феєрії. Здавалось би, в драмі зустрінеться злива місцевих слів, виразів, назв. Але великий майстер поетичного слова Леся Українка діалектизмами користується з великим художнім чуттям. На всю драму в авторській мові (ремарка) всього кілька таких слів: "На галяві вже збудовано хату, засаджено городець. На одній нивці пшениця, на другій - жито. На озері плавають гуси. На березі сушиться хустя, на кущах стримлять горщики, гладшики. Трава на галяві чисто викошена, під дубом зложений стіжок. По лісі калатають клокічки - десь пасеться товар. Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну танцюристу мелодію" . Цих небагатьох діалектизмів цілком досить для того, щоб створити враження конкретного місця дії - лісової Волині.
Значно ширшим є вживання діалектизмів у новелах Василя Стефаника, у творах Марка Черемшини, Леся Мартовича, Ольги Кобилянської, в окремих поезіях та прозі Івана Франка. До таких текстів теж і є творчість М.Матіос. Ми можемо порівняти її з художньої творчість В.Стефаника. Причина такого явища в тому, що всі згадані письменники - вихідці із західноукраїнських земель, які довгий час були штучно відірвані від наддніпрянської України. Проникнення сюди загальнонародної української літературної мови, що почала формуватися вже з кінця ХVІІІ ст., дуже ускладнювалося соціально-політичними умовами. І тому над цими письменниками тяжіла, більшою чи меншою мірою, діалектна стихія, яку вони прагнули перемогти, хоч це їм не завжди давалося.
Письменники самі розуміли, що перенасичення їхніх творів діалектизмами заважає сприйманню їх широкими колами читачів, гальмує процес прилучення західноукраїнського населення до великої культури всього українського народу.
Звернімося до творів західноукраїнських письменників.
Візьмемо прозу Івана Франка, зокрема "Перехресні стежки", Соціально-психологічна повість про суспільно-політичні події в Галичині на рубежі ХІ-ХХ століття.
Щоб ширше розкрити характери своїх персонажів, автор вкладає в їх вуста поруч з німецькими, латинськими, французькими, польськими словами, словосполученнями та віршами (ознака освіченості) і діалектизми, а також вживає діалектизми і у авторській мові. Наприклад: їжте - їште; жадні - жодні, прокуратор - прокурор, мундир - мундир - фонетичні діалектизми; келлішо, лампка (келих, чарка), - тарабанини(йти), фрузієр (перкар), калафіор (цвітна капуста), вивінувати (дати придане), гербата (чай), куферок (чемодан, скринька, ящик), гуня (суконна свита), маєток (майно), морг (пів гектара землі), овшім (дуже радо), прецінь (отже, адже, бо ж, проте), презлі (бублики), стрій (одяг), таца (піднос), туман (дурень), хопта (бур'ян), шопа (великий сарай); - лексичні діалектизми;
Хибно зрозуміти (неправильно зрозуміти), серцева хиба (серцева хвороба, вади), не до шмиги (не до вподоби), на кождий нумер (сільська хата) - синтаксичні діалектизми.
Так само знаходимо діалектизми і у оповіданнях Івана Франка. Зокрема, у оповіданні "Вугляр": штири Фірі, то-сьме їздили, най му (йому), чула-м, "на вікна-м ся подивив", тото (то) - морфологічні діалектизми, колодє (колода), єдна (одна), менчіє (меншає) - фонетичні. В оповіданнях "Ріпник", "лисе шина челядь", "Муляр", "Добрий заробок" знаходимо такі діалектизми, як Ади (ось), коновки (відра), хорий (хвори), шматина (ганчірка), хлоп (чоловік) касією (касир), кіточка (квіточка), кабеля (кошик), коморувати (жити у найманій хаті), коц (ковдра), курмання (брудний одяг), Лаба (нога), кучма (висока бараняча шапка), мари (марево), нетля (нічний метелик), нецьки (ночви), німина (худоба), обора (обгороджена частина подвір'я з приміщенням для худоби), омаста (жир, олія, приправа), остроки (торочки), ощіпок (вівсяний корж), пас (паспорт), публіка (скандал), полика (слід), підшиття (пришви), праник (дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання), прем (конче, обов'язково, так), прохід (прогулянка), таний (дешевий), сопух (сморід, погане повітря), рушатися (ворушитися), теньґий (великий, товстий), столець (стіл), турма (отара), тріпачка (нагайка), чапіти (безнадійно чукати), хосен (користь), ходаки (постоли), шутер (дрібні камінці), штанка (холоша) та багато інших.
Покутсько-буковинський говір представляють Василь Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович, Ольга Кобилянська і сучасна письменниця Лауреат Національної
Loading...

 
 

Цікаве