WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота

Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо” - Курсова робота


Курсова робота
Діалектична лексика у романі Марії Матіос "Михайлове чудо"
ПЛАН
І. Вступ
1. Сучасна українська літературна мова, її роль і розвиток.
2. Взаємозв'язок мови з говірками, діалектами.
ІІ. Розділ І. Діалектна своєрідність української мови.
1.1. Сучасна українська мова та діалекти, говори, говірки.
1.2. Лінгвістичні ознаки буковинського говору (наріччя).
1.3. Використання діалектичної лексики у художніх текстах українських письменників.
ВСТУП
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
Які відтінки різні від Сейму або по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові, -
І чорногуз, і бусол, лелека і боцян...
Дмитро Білоус
Велика таїна схована у природі рідного слова, яке здатне викликати відчуття причетності до національної історії, культури, з яким пов'язане найтісніше і почуття патріотизму - любові до своєї Батьківщини.
Бувають такі ситуації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особливого душевного стану, емоційного збудження будь-якої людини. не кажучи вже про тих, хто наділений емоційно-образним баченням світу.
Сучасна українська літературна мова всебічно обслуговує багатогранне життя українського народу: державні і громадські організації та установи, школу, науку, художню літературу, газети, журнали, книги, театр, радіо, кіно тощо.
В основі загальнонаціональної літературної мови завжди лежить жива народна мова, яка включає в себе не тільки літературну мову, а й різні територіальні діалекти, яким властиві певні лексичні., граматичні та фонетичні особливості, що відрізняються від загальнонаціональних літературних норм; професійні діалекти, соціальні жаргони.
Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у певному взаємозв'язку, хоч на різних етапах суспільного розвитку взаємовідносини між ними виллються по-різному.
В нормах сучасної літературної мови відбивається лексична. Фонетична та граматична система, система тих діалектів, які лягли в її основу. Крім того, літературна мова, особливо її словниковий склад, безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Впливом діалектних особливостей на літературні норми пояснюється виникнення окремих паралелізмів і варіантів у цих нормах, а й часто й поступова зміна їх.
Основу словника сучасної української літературної мови складає загальновживана лексика. Слова, що вживаються в ній, зрозумілі кожному, хто знає українську мову і користується нею. Значення ж діалектизмів зрозуміле обмеженому колу людей, що володіють українською мовою, звичайно лише тим із них, хто користується говором, якому властиві ці діалектизми.
У літературних творах, якщо немає потреби відбивати місцеві розмовні особливості, діалектна лексика не використовується. Її немає в науковій літературі та в документах ділового характеру; не поширені діалектизми і в публіцистичному жанрі. При потребі забарвлення твору місцевим колоритом і досягнення реалістичності твору автори використовують діалектизми. Для цього їх вводять у мову дійових осіб твору, рідше вони зустрічаються у мові автора. Високохудожнє використання діалектизмів у такому плані зустрічається у творах Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського ("Пісні забутих предків"), Юрія Яновського, Олеся Гончара і сучасної письменниці Марії Матіос.
Багато досліджень про роль діалектизмів у стилі того чи іншого поета чи письменника ми маємо на сьогоднішній день. Дослідники творчості митців, характеризуючи мову творів, відзначають роль діалектизмів них, функцію (образотворчу, стилетворчу), потребу використання тощо.
Питання потреби використання діалектизмів досліджували Бевзенко С.П. ("Українська діалектологія"), Бугайко Т.Ф. та Ф.Ф. Бугайко, О.І. Єфімов, Бацій І.С., Врубель С.А., Назарова Т.В., Шарпило Б.А., Грищук В.В. Це дослідження про використання діалектизмів у віршах І.Некрашевича (ХVІІІ ст.), творах І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, М.Вовчка, Ю.Фельковича, В.Стефаника, М.Черемшини, І.Франка, Д.Павличка О.Гончара, Я.Галана, П.Козланюка. Кожен дослідник висловлює свою думку щодо вживання вторами діалектизмів (здебільшого сходяться на думці, що використання діалектизмів має бути обережним, стилістично виправданим). Однак з досліджень випливає ще те, що самі діалектизми дають можливість авторові підкреслити територіальне походження персонажів, їх характери, індивідуальні особливості, освіту, розвиток, гумор, дотепність, душевний настрій у момент зображення. А в авторській мові діалектизми використовуються в етнографічно-побутових описах, у створенні характеру зображуваної місцевості, з метою стилізації мови.
Усі ці аспекти маємо у творах українського філософа за освітою, народознавця, поета, прозаїка, публіциста за покликанням - Марії Матіос "Солодка Даруся" і "Михайлове чудо".
Цікавою та художньо багатогранною є лексика цих творів, в якій величезну стилістичну і художньо-образну роль відводиться саме діалектним словам.
Діалектна лексика роману "Михайлове чудо" привертає увагу дослідників не тому, що є важливою складовою частиною інформаційно-комунікативного простору тексту, творить своєрідний діалектний субтекст у ньому, а насамперед тому, що є однією з домінуючих ознак індивідуально-авторської манери письма, за допомогою якої й відтворюється внутрішньо-психологічний вимір життя дійових осіб твору, представляється їх індивідуальне світосприйняття.
За словами Анатолія Дімарова, Марія Матіос "пише, як граєтеся: вільно і нестримно. Її герої такі рельєфні та самобутні, що їх годі забути".
"...Вона з чисто дитячою цікавістю намагається прилучитися до всього нового, що появляється в літературі... Незвичне, високопоетичне і мудре слово письменниці злютоване вселюдською тугою за простим і невибагливим щастям у часи лихоліття та історичного зламу".
У творах Марії Матіс важливу стилетворчу та образотворчу роль виконує діалектна лексика, яка є:
1) одним із засобів передачі колоритності тональності) у творі буковинської говірки;
2) домінантним образотворчим фактором (діалектна мова розкриває внутрішній світ персонажів);
3) засобом увиразнення, доповнення ментальності героїв на рівні світовідчуття;
4) засобом відтворення певних фрагментів навколишньої дійсності;
5) однією з ознак індивідуально-авторського стилю Марії Матіос;
6) засобом художньої оригінальності при відтворенні картини світу.
Актуальність дипломної роботи полягає в тому, що на матеріалі роману Марії Матіос "Михайлове чудо" досліджується діалектна лексика як стилетворчий і образотворчий фактор тексту. Дослідження дасть можливість говорити про важливі ознаки індивідуальної манери письма письменниці, відкриє ще один ракурс аналізу художніх образів - мовний - у творчості Марії Матіос, збагатить сучасні лінгвістичні дослідження новою інформацією про стилістичне значення діалектної лексики у семантичному просторіхудожнього тексту.
Метою дипломної роботи є комплексний аналіз діалектної лексики як стиле- та образотворчого фактору художнього стилю. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:
1) розкрити взаємозв'язок сучасної української літературної мови та місцевих діалектів;
2) дати характеристику говорів української мови з погляду класифікації;
3) продемонструвати на прикладах використання діалектизмів українськими письменниками та
Loading...

 
 

Цікаве