WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях Василя Михайловича Рябого - Реферат

Життєвий і творчий шлях Василя Михайловича Рябого - Реферат

завдяки чому не лише познайомився, а й захопився творчістю цього самобутнього поета, Василя Рябого розкриває світ людини й природи як одне ціле, а звідси, з цієї одвічної взаємо проникності, подив, і захоплення, і біль та сум... Його вірші високохудожні, де краса й доброчинство покладені в основу творчого методу, а зміст нинішнього буття дає змогу писати про розбрат, що "незрілі рабські душі їсть", про швидке сп'яніння від свободи, і про важку дорогу з хрестом на плечах на Голгофу...
Наскрізною темою, що розвивається з книжки в книжку, є думка про природність. Без мудрого розуміння краси не побачити всемогутнього Бога в маленькому листочку найменшої рослини... У природному вигляді, тобто як сотворила природа, ми справжні, істинні, добротворчі і миролюбні. Інакше нас чекає потьмарення і божевілля. У цьому й сутність філософської поезії Василя Рябого, тонкість душевних переживань. Краса кохання в його ліриці має естетичну вищість. Його поезія наслідує природу, а що може бути шановнішим, як не старання відтворити природу через мистецтво духу. А те, що творить мить природи - є розумна душа, і вона не підвладна часові.
Михайло Василенко,
поет, перекладач ("Буковинське віче", 7.12.1994 р.)
Глибоко зворушений віршем "Вироджується картопля". Ця поетична новелетка вражає образом, прив'язаним до землі. Такі "портрети з протягу" вчать переживати за світ, рятувати його від руїни, а ще наводять на думу про нерозкриті резерви автора в лірико-філософській прозі.
Роман Федорів,
прозаїк, лауреат Національної премії України, імені Т.Шевченка,
1998, липень, м.Львів.
...Я б віддав перевагу віршеві "Рай і раб. Заквітчаний Едем". Ні, не те щоб я був глухий до "рябих" віршів, їх треба читати, мабуть, якось інакше, майже відволікаючись від буквального слово значення. віддаючись на стихію авторської екзистенції. Навмання розкриваю сторінку, де цвіте "Мак", і милуюся ним.
Григорій Сивокінь,
літературознавець, критик, доктор філологічних наук, м. Київ.
Перед чернівчанами вже виступало чимало поетів і хороших, і різних. Публіка тут трохи перенасичена літературними подіями. Тому коломийському гостеві треба було відразу опанувати залою, аби не вийшло розмови Демосфена з морем. Зумів. Зумів Василь Рябий змусити шановну публіку слухати себе, бо, без сумніву, крім високого поетичного дару, володіє і непересічним талантом артиста, і тим більше це вдається прикметним, бо поезія Василя Рябого зовсім не є традиційною. Не назвеш її також модерною чи авангардовою в звичайному розумінні цих понять, бо далека поезія Василя Рябого від вербальних декоративних конструкцій чи просто метафоричної графоманії. Це цілком оригінальний і цілком самодостатній поетичний масив.
Василь Котелянко,
поет, прозаїк ("Час", 12.06.1998)
Василь Рябий - цілком окремішнє явище сучасної літератури. Що поет не схожий, ні на кого - аксіома. А що поет несподіваний, таємничий, не передбачуваний, - теорема, яку ще треба доводити й доводити. Все людство зачудовано дивилося на тріпотливі крильця метелика і не бачило... перелітних зіниць. Всі поети планети надривались у пошуках єдино можливого образу коханої. А Рябий одним помахом чарівного пензлика намалював нам любов із карозорими місяцями.
Кожен вірш цього дивовижного поета - закодована таїна. Це занебесні простори асоціацій, за якими нуртують безконечні галактики думок. Його палітра виграє не сімома барвами веселки, а тисячами відтінків незбагненного світу.
Поезія - це умовність. Але в тому й загадка, що поетична умовність має сприйматися природніше, ніж найреальніша реальність. І Василь Рябий досягає цього на грані можливого й неможливого. Перед вами - всесвіт - у слові.
Петро Перебийніс,
поет, головний редактор газети "Літературна Україна".
В газеті "Літературна Україна" за 2005 рік (29 вересня) М. Радчук пише про Василя Рябого: "Нинішня доля поета пущена на самодостатність. По суті, поети зі своїм поглядом на політичну ситуацію, облишені самі на себе. Виходить так: сам написав, сам видав, сам себе розрекламував, сам і прочитав. Критичний Цех, який тримався на віжках і посторонках КДБ, розпався, а разом з тим зникло й серйозне прочитання творів. Тож за цю, на жаль, не досить вдячну справу знову таки доводиться братися поетам. А тому поет має переодягнутися із поета в читача і лише тоді поринати в хащі мрій, дум, метафор та тропів, одягнених в словесну одіж.
Слово як субстанція - досить химерна річ. Звичайна грудка землі у руці селянина куди ґрунтовніша й виразніша за стан списаних слів про неї. А вона опинилася в його руці лише для того, щоб визначитися з порою сіяння...
Щоб створити поетичний твір потрібно, крім ідеї, думки, форми, в яку ляже твір, мати, найголовніше - слово. Слово, як казали древні, - насіння, а грудка, яку тримає людина, відповідає температурі. Температура художнього твору, його тла, залежить від розміру віршованого рядка та відведеної поетом енергетики, яка в свою чергу складається із емоцій так підсвідомого наївну, а ще неабияке, якщо не основне навантаження, несе особистість поета, де криється ціла комора з різнорідними взаємодоповнюючими і взаємовиключаючими складовими.
Поет - це квітка, яка цвіте так, як їй цвітеться. Читач - це не просто споживач, не просто гурман, а робітник. Щось є схоже між читачем і пасічником. Він, як пасічник, відбирає мед, віск, пилок, прополіс. Поет відчуває час, простір, яку створювати йому поетичну будівлю, перш за все інтуїцією. Він ще не знає, як це буде робитися, а вже будівля в його уяві готова. Та коли почав будівництво - побачив, яка непроглядна відстань між ним і його вже виміряним образом будівлі".
А в газеті "Всевідо" за 1.05.2005 р. М.Грушевська написала про Рябого чудову статтю "Симфонія зіткана з радості й суму": "Нещодавно відбулася презентація нової книжки В.Рябого "Ватра трав". Це підсумкова, як підкреслив автор, багатолітньої праці книжка поезій. Куди ввійшли вісім збірок: "Колихка змова", "Щавлева мережа", "Глибина вікна", "Тріщина соку", "Обертіння зорі", "Вогонь ожин", "Дівчина з пташкою", "Варта трав". Читаючи свої поезії,знавець слова демонстрував майстерність у різних формах віршування: в сонеті, октаві, тріолеті, ронделі, паліндромі, пояснюючи чим вони відрізняються.
Автор 20-ти збірок, лауреат декількох літературних відзначень, зокрема премій "Благовіст", "Крилата підкова", міжнародної - "Карпатська корона", представляє нині творчість писанкової Коломиї не тільки на всеукраїнському, а й на міжнародному рівнях, у перекладах російською, румунською, італійською мовами. "Василь Рябий, - пише київська поетеса, Ірина Жиленко, - ловець вітру і снів, спіймав свої сіті вже дещицю слави, бо має добре ім'я в поезії і своє окремішнє місце. Тихо й чесно, без галасу й епатажу завойовує він літературний авторитет".
Так, Василь Рябий залишається самим собою, що найважче сьогодні для соціально незахищених творчих натур. Адже у поезії свої закони. Як дослідив кандидат філософських наук, літературознавець Олег Пилип'юк, заглибившись у "Варту трав", "це складна симфонія, зіткана з радості й суму, переживань за життя, за гармонію міри речей, за чисту людську душу". Спілкуючись зі старшокласниками, розповідаючи свою біографію, поет зауважив, що його вірші невіддільні від складнощів і перипетій людського життя. "Бо тільки по-справжньому автор, коли поезія стала його життя. Я не кабінетна людина і ніколи не шукав тепленького крісла, тому не можу писати тільки про все прекрасне. Адже на нашій дорозі трапляються як світлі, так і темні смуги. Всі мої вірші - вірші українця, який відчуває душу ближнього, його болі й тривоги". Декілька ліричних віршів прозвучали у виконанні учнів, які опісля щиро подякували винуватцю події за змістовну зустрів і подарували квіти, а в нагороду отримали автографи.
- Я вірю, - завершив свій виступ Василь Рябий, - що
Loading...

 
 

Цікаве