WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тарас Шевченко і Сумщина - Реферат

Тарас Шевченко і Сумщина - Реферат


Реферат на тему:
Тарас Шевченко і Сумщина
На Сумщині багато міст і сіл ,пов'язаних з іменем Великого Кобзаря . Висвітлення цієї теми є досить складним та багатогранним завданням.Воно торкається таких питань, як відображення подорожей в літературній та малярській творчості Шевченка , його особистих відносин з жителями та вихідцями з Сумщини , і відгуки про нього в місцевій народній творчості , а також вшанування пам'яті Шевченка на Сумщині.
Розробку теми " Тарас Шевченко і Сумщина" варто розпочати з висвітлення перебування великого поета в цьому краї за теперішнім адміністративним поділом.А бував він у ньому підчас усіх подорожей Україною.
Перша подорож Т.Г.Шевченка по Україні відбулася в 1843-1844 роках.Яким шляхом він їхав із Петербурга на батьківщину точно не відомо.Тоді молодий поет побував на Київщині,Чернігівщині й Полтавщині (з районів цих областей у 1939 році була утворена Сумська область).
Не раз зупинявся Кобзар у селі Андріївка (Гадяцького
повіту , Полтавської області ,нині Роменського р-ну Сумської області) :
- 1843 рік у маєтку В.М.Репіна- рідного брата Варвари Репіної, з якою здружився в Яготині.Тут намалював портрет дітей В.М.Репіна.
- 1844-1845 - Шевченко гостюваву свого приятеля Капніста, де за переказами намалював пейзаж "Урочище Стінка".Таку назву має густо вкрита мішаним лісом місцевість вздовж річки Артиполот, де полюбляв відпочивати Шевченко.
У лютому 1844 року Т.Шевченко разом з П.Кулішем (вихідцем із Шосткинського р-ну,Сумської області),одним із найближчих друзів поета, вперше відвідав Глухів.
Тут він цікавився численними історичними пам'ятками:
соборами, храмами, палацами.
Більше довелося побувати Шевченку на сумській землі під час другої подорожі по Україні в 1845-1847 роках.
Після закінчення Академії мистецтв у Петербурзі він їхав на батьківщину з метою влаштуватися на постійну роботу, але цей намір скасував арешт 1847р. та десятилітнє заслання за антикріпосницьку пропаганду.
У 1845 році, їдучи на Україну , в Глухові на тривалий час зупинявся поет.Він жив на хуторі В.О.Біляв-ського. Враження від подорожі до міста Кобзар згодом описав у автобіографічній повісті "Капитанша": " ...На самом косогоре, на фоне голубого неба, рисовалась ветряная мельница о шести крилах, а влево от мельницы,за пологой линей косогора, на самом горизонте в фиолетовом тумане едва заметно рисовался город Глухов...", "...Погода стояла хоршая, улицы были почти сухи, и я пошёл шляться по городу, где стояла знаменитая Малоросийская коллегия и дворе гетьмана Скоропадского...".
Того ж 1845 року Шевченко побував у Миклашев-ського - власника глухівського родовища каоліну,який, як
писав Шевченко "одной фарфоровой глины продаёт тысяч на сто в продолжение года" ("Капитанша").
26 серпня 1859 року поет востаннє побував у Глу-хові. Про це згадує Федір Лазаревський у листі до матері: "...Потім зупинялися ще у Глухові у Дмитра Петровича...". Дмитро Петрович Огієвський - чоловік сестри Лазарев-ського (приятеля Т.Г.Шевченка) працював у місті судовим засідателем.
Глухівці свято шанують пам'ять про перебування в мусті Шевченка.Його іменем названа одна з центральних вулиць Глухова. Село Чорториги Глухівського району перейменоване в Шевченкове.
З Глухова (1845р.) Тарас Шевченко виїхав на Кро-левець.Тут він затримався на кілька днів у повітового лікаря Ф.П.Рудзинського, де зайого проханням намалював портрет сина Йосипа. А 25 серпня 1859 року , їдучи з Гирівки до Москви, поет разом збратами Лазаревськими заночував у Кролевці в садибі Г.М.Огієвської.Йому виявили щирий прийом.Через деякий час Огієвська отримала від Шевченка "Кобзар" здарчим написом.
Оскільки повітове начальство боялось поета ,то на-
Казало виписати Шевченку подорожню.До Сєвська Кобзара проводив Федір Лазаревський.31 серпня городничих доповідав чернігівському губернатору, що Шевченко покинув Україну та поїхав по тракту на Москву. 4 трвня 1861 року Кролевець в останній раз бачив Т.Г.Ше- вченка: через місто провозили труну з прахом поета.
Бував Шевченко і у Ромнах. Влітку десь у 20-х числах липня поет відвідав Іллінський ярмарок.На ярмарку поет побачив виступ геніального артиста Карпа Соленика.Зачарований його грою, Шевченко записав у своєму "Журналі": "...Він видався мені натуральнішим й елегантнішим за незрівняного Щепкіна".Потім враження від ярмарку ще довго будили душу Кобзара та лягли на папір у повісті "Наймичка", події якої розвиваються по-близу міста.Взагалі відвідини Ромен лишили помітний слід
у спогадах і творчості Шевченка.Про Ромни він згадує не лише в "Щоденнику",а й у ряді художніх творів - поемах
"Великий льох" , "Княжна" ,повістях "Наймичка" та "Капитанша" .
Під час третьої подорожі Україною (1859р.) від-
відав Шевченко село Лифине.Тут він зупинився у маєтку ліберального поміщика Д.О.Хрущова.На зустріч з давнім другом відразу ж поспішили з Лебедина брати Залеські, художник Мантейфель, лікар Одарченко , родич Лазаревських - Я.Т.Нерода.На спогад про зустріч Шевчен-ко подарував О.М.Залеському офорт "Приятелі" з дарчим написом. Наталії Хрущовій вручив офорт "Вечір в Альбано
поблизу Рима" та особисто переписав для неї вірш "Садок вишневий коло хати".В Лифиному 7-го червня поет написав вірш "Ой на горі ромен цвіте" , а також створив кілька пейзажних малюнків - чарівні куточки з деревами, частина садиби з дубом ,етюд "Дуб".
З Лихвина Тарас Григорович їздив у Лебедин.
Не довго довелося побувати Кобзару в 1859 на Україні: за ним пильно стежили представники царської влади ; донощики тримали його під неослабним наглядом.
Врешті-решт бунтівному поетові в середині серпня запропонували негайно повернутися до Петербурга.І знову він був змушений покинути рідну землю, хоча й з твердим наміром повернутися, та нажаль поїздка 1859 року на Україну була останньою.Повернувся він у Петербург тяжко хворим.Несприятливий клімат столиці згубно діяв на підірване засланням здоров'я Шевченка. 10 березня поета не стало.
Друзі та шанувальники його таланту, зібравшись в день смерті Тараса Григоровича на квартирі Лазаревського, вирішили,відповідно до заповіту вирішили перевезти прах поета на батьківщину, тимчасово поховавши його на Смоленському кладовищі.На похорон Шевченка прибули майже всі письменники, митці, вчені і журналісти Петербурга.
Але ,отримавши дозвіл на перевезення праху Т.Г.Ше- вченка на Україну, 26 квітня на його могилу прибули друзі та знайомі для того щоб викопати домовину та відправити на батьківщину поета.
З Петербурга до Москви труну відправили залізни- цею, а з Москви до Києва везли кіньми тим поштовим тра- ктатом, яким Тарас Шевченко їхав востаннє відвідати батьківщину.Прах поета скрізь зустрічали селяни, робітники, учителі та учні гімназії.
Таким був останній шлях Тараса Шевченко на Україну.
Loading...

 
 

Цікаве