WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Олега Ольжича (Кандиби) - Дипломна робота

Життя і творчість Олега Ольжича (Кандиби) - Дипломна робота

лише формально, але також тому, що Ви одинокий актуальний цілковито. Ви взагалі поет, "народжений напередодні" рр. 1914 - 1921, і як такий, Ви високовзірцевий для цілої генерації.
Залишіть капризувати і погляньте мужньо і одвертими очи-ма на Ваш дотеперішній доробок. А зрештою, прошу мати на увазі не Ваше реноме чи славу, а життєву потребу стількох молодших, для котрих Ви мусите й можете бути одиноким метром, а Вас тим часом на арені й бракує".[55]
Олег Ольжич, як яскрава особистість, посав прявляти себе досить швидко. Сприятливу атмосферу створено було батьками. Та довгострокова розлука з батьком, злидні, змушеність забезпечувати сім`ю не могли не відбитись на на творчості. Перші вірші, на мою думку, були занадто серйозні з глибоким підзмістом, інколи навіть не по-дитячому сміливі, що не є характерним для дітей 8-9рр. ("Корови", "Весна")[40,33] Знайомство Олега Ольжича в юні роки з провідними українськими діячами, вченими внесло свій вплив на формування, як особистості. Він був протилежністю свого батька. Коли Олександр Кандиба причаровував гумором, то син навпаки - був завжди серйозним. Як особистість - дуже принадний, загадковий,хоча фізично не дуже сильний. Олег Ольжич ніколи не любив марних розмов, та сказане ним завжди було доречним і запам`ятовувалось надовго.
Розділ
Літературно-наукова і громадсько-політична праця Олега Ольжича у 1930-1940-і рр.
Після завершення навчання в університеті розпочинається новий період у життєдіяльності О. Кандиби. Одразу ж після захисту докторату в Карловому університеті, на пропозицію професора В. Щербаківського, його було прийнято асистентом на кафедру археології Українського Вільного Університету. Кандиба також співпрацював в археологічному відділі Чеського Національного музею в Празі. Він брав участь у багатьох археологічних експедиціях на території України, Чехословаччини, Югославії, Австрії і т. ін. Його запрошують на різні міжнародні археологічні форуми, де він виступає з доповідями про свої відкриття на ниві археолої. О. Кандиба публікує велику кількість наукових праць у різних виданнях, зокрема фахових журналах США, Англії, Австрії, Німеччини, Югославії та ін. Загальне визнання йому приносить праця "Шипинці. Знаряддя та мистецтво неолітичного села", яка вийшла друком 1937 року.[14]
У 30-х р. О. Кандиба також розпочинає свою викладацьку діяльність. На запрошення Гарвардського університету в США він читає лекції на різних відділеннях. Із часом там створюється Український Науковий Інститут Америки, який видавав свої збірники і які редагував молодий науковець. Багато уваги Кандиба приділяв також суспільній діяльності в студентському середовищі, свідченням чого стала його участь у численних студентських з`'їздах.
Не менше значення для нього мала й суспільно-політична діяльність. Уже 1929 р. він вступив до Організації Українських Націоналістів, ставши її членом у рік заснування ОУН Євгеном Коновальцем. Першим організаційним псевдонімом О. Ольжича було "Ідеаліст". Він називав ОУН "військом незримим поневоленої нації", тобто для нього це була політична організація народу, позбавленого власної державності, організація, покликана допомогти народові збудувати власну державу, організація, що має відшукати нові форми політичного самовираження, коли народ, зрештою, здобуде омріяну державність. О. Кандиба активно працював в ОУН і незабаром став одним з провідних діячів організації, якому довіряли високі пости та відповідальні завдання. Свідченням цього стала його зустріч 1936 р. у Римі з Є.Коновальцем - Головою Проводу Українських Націоналістів. Вони часто і подовгу розмовляли - і не лише знайшли спільну мову, а й порозумілися цілковито. Голова Проводу Українських Націоналістів дуже високо оцінив здібності, ентузіазм, духовний масштаб О. Кандиби і пов`язував з ним широкі організаційні плани. Проте загибель полковника Є. Коновальця 23 травня 1938р. внесла корективи у ці плани. Підступне вбивствоКоновальця викликало не лише розпач, але й активізувало ОУН. Основною метою організації стало гуртування та заклик українців до боротьби. Влітку 1938 р. О. Кандиба в складі делегації ПУН їде до Нью-Йорка для налагодження контактів із українською еміграцією та розширення діяльності організації [40].
О. Кандиба утворює та розбудовує Культурну Реферантуру ОУН, визначивши її філософські та ідеологічні основи. "Україна перестала бути ідейною провінцією, її духовність - в майбутньому" [22]- писав у статті "В авангарді героїчної боротьби" О. Кандиба. Керована ним Референтура розгорнула бурхливу ідеологічну, освітню, видавничу, пропагандистську діяльність. Зокрема, в ній діяли 15 комісій державного планування: шкільна, фінансова, сільськогосподарська, промисловості й торгівлі, експлуатації природних багатств тощо. Видавалися газети і журнали, забезпечені інформацією як з України, так і з усього світу. З`являються збірники, книжки, антології, агітаційна та пропагандистська література О. Кандиба зумів згуртувати навколо Культурної Референтури низку обдарованих митців, літераторів, журналістів, науковців. Референтура розв`язувала й такі завдання, як забезпечення українських інтелектуалів працею за фахом та необхідним заробітком. На заклик О. Кандиби відгукнулися і плідно з ним співпрацювали такі видатні митці, як Олекса Стефанович, Микола Чирський, Леонід Мосендз, Євген Маланюк, Михайло Михалевич, Роберт Лісовський, Улас Самчук, Михайло Бажанський, Наталя Геркен-Русова, Михайло Мухин, Олена Теліга, Іван Ірлявський, Оксана Лятуринська та інші.
Важливе місце в житті О. Кандиби посідала поетична творчість, плодом якої стали збірки віршів "Рінь", "Вежі", "Підзамча" т. ін., підписані переважно псевдонімом "Ольжич", які прославили його як поета.
Діяльність та вплив Культурної Референтури на свідомість українського населення еміграції були досить значними, а їхні наслідки помітні за межами України. Це підтверджується участю представників Референтури у виданні різних журналів і газет, а пізніше започаткуванням власних видань у воєнному Києві. Прикладом участі діячів Культурної Референтури у закордонних періодичних виданнях є їхня співпраця з буковинським журналом "Самостійна думка". Цей журнал був заснований чернівецькими студентами - членами українського академічного товариства "Чорноморе". Активну участь у його створені брали Сильвестр Никорович та Василь Якубович. Журнал виходив як місячник від 1931 до 1937-го. Від 1932 р. у журналі все більше простежується вплив ОУН, про необхідність використання його сторінок для пропаганди ідей організації не раз говорив Є. Ко- новалець. Вірогідно, від 1933 р. одним із редакторів журналу "Самостійна думка" стає О.Кандиба (Ольжич). У виданні публікуються його вірші та багато статей українських авторів з еміграції.[39] За свідченням О. Масікевича, О. Кандиба редагував журнал і завдяки йому останній став напівофіційним органом Головного Проводу ОУН. В архіві журналу зберігся рукопис вірша-кредо О. Ольжича "Спраглим серцем радісно лови рокіт сурми, що зове до бою...", опублікованого лише нещодавно. Отже, "Самостійна думка", яка
Loading...

 
 

Цікаве