WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Олега Ольжича (Кандиби) - Дипломна робота

Життя і творчість Олега Ольжича (Кандиби) - Дипломна робота


Дипломна робота з
Життя і творчість Олега Ольжича (Кандиби)
План
Вступ ----------------------------------------------------------------- 2
I. Розділ
Формування світоглядно-ціннісних та літературно-мистецьких орієнтирів Олега Кандиби. -------------------------- 10
II. Розділ
Літературно-наукова і громадсько-політична праця Олега Ольжича у 1930-1940-і рр.--------------------------------------------
III. Розділ
Літературно-наукова і публіцистична спадщина Олега Ольжича: етичне кредо патріота -------------------------------------------------
Висновки --------------------------------------------------------------
Використана літаратура ----------------------------------------------
Вступ
Як і для багатьох народів світу ,тією чи іншою мірою, для української нації характерне явище еміграції. Виїжджали зі своєї землі з різних причин: економічних (пошуки кращого життя, заробітку - це перша хвиля), політичних (виїздили ті представники народу, а серед них і письменники, які брали активну участь у розбудові держави й могли чекати на фізичне знищення від більшовицького уряду - друга хвиля), а третя хвиля української еміграції накрила Європу наприкінці Другої світової війни.
Серед емігрантів було багато талановитих письменників, художників, композиторів, науковців. Час еміграції був ще й часом революційних подій, часом українського відродження - дивовижний, радісний, тривожний. Творили революційні роман-тики, символісти, модерністи, футуристи. Що не поет - то нова форма, нова концепція художнього розвитку. Велика їх кількість емігрувала до Чехословаччини, зокрема до Праги, що згодом утворили так звану поетичну "празьку школу". Празька група письменників в авангарді з Ю. Дараганом, Є. Маланюком, Олегом Ольжичем, О. Стефановичем активно утверджували нову мистецьку тенденцію. Як писав Є. Маланюк: "може, найваж-ливішим з наших завдань, як національної спільноти було, є і буде: пізнати себе. Наше покоління узріло батьків- щину в зовсім іншім світлі. Вона виглядала зовсім інакше в періоді бездержавному; інакше - у війні за державність; інакше - в часі короткотривалої державності".[36]
Отже, література української діаспори показала світові безприкладний зв`язок служіння творчої інтелігенції своєму народові, існуючи за межами рідної землі. Творчий доробок поетів - еміґрантів заслуговує на дослідження, вивчення, бо є складовою частиною української літератури. Тому й ми спробуємо ознайомитись із творчістю одного з кращих пред-ставників української діаспори.
Нашим сучасникам добре відоме ім`я видатного українського майстра слова, автора ряду поетичних збірок, політичного діяча, одного із керівників руху опору в Україні, провідника ОУН-Олега Олександровича Кандиби (Ольжича) (1907 -1944 рр.). Набагато менше знаємо про нього як про вченого: історика, археолога зі світовим ім`ям, дослідника трипільських старожитностей України. Між тим наукові студії О.Кандиби на ниві археології були вагомим внеском у європейську науку і не втратили свого значення і до сьогодення. Олег Кандиба був визнаним авторитетом серед наукових кіл Європи та Америки. Про його життя та діяльність вітчизняна громадськість сьогодні лише починає дізнаватися.
Від початку 1990-х рр. у нашій країні з`явилися на полицях книгарень його поетичні збірки та вийшли з друку спогади про нього як політика та борця за свободу України. Проте праці Кандиби з археологічної тематики й досі у нас майже незнані. А за часів тоталітаризму його роботи з археології були взагалі забо- ронені. В тогочасних археологічних дослідженнях практично відсутні згадки про науковий доробок О.Кандиби. Водночас студії вченого, присвячені дослідженню старожитностей трипільської археологічної культури, здобули світове визнання, а створеною ним періодизацією пам`яток культури із деякими поправками користуються і сьогодні. О. Кандиба надрукував чимало архе- ологічних праць: переважно це були статті в європейських фахо- вих журналах. Більшість із них присвячені розгляду проблем трипільської археологічної культури.
Нам нині доступна ціла низка творів самого Олега Ольжича, а також публікацій, присвячених йому. Найповнішим доступним нам виданням творчої спадщини Олега Ольжича є книга "Незнаному Воякові: Заповідане живим" [42], опублікована Фундацією імені О. Ольжича 1994 р. у Києві. Тут представлено прозу, поезію, публіцистичну спадщину, епістолярій Олега Ольжича. Книгу впорядкував і написав до неї післямову "Я камінь з Божої пращі" [66] літературознавець Леонід Череватенко. Добірки публікацій творів Олега Ольжича вмістили також Яр Славутич у своїй антології "Розстріляна муза" (1992) [57], упорядники збірника "Празька школа" (2004), Василь Яременко у другому томі хрестоматії української літератури та літературної критики ХХ ст. "Українське слово"(2001) [43]. Окремі твори публікувались у періодичній пресі, журналах для вчителів.
У повоєнний час про Олега Ольжича писали лише в українському зарубіжжі. Цьому були вагомі причини: Олег Ольжич, як і багато інших митців його покоління, для радянської влади були ворогами, тому нічого було розраховувати на добре слово про нього з боку більшовицької критики. Із зарубіжних видань, доступних авторові цієї праці, слід відзначити статтю О. Бабія "Олена Теліга і Олег Ольжич" [2], уміщену в американському часописі "Свобода" 1960 р. Добірку матеріалів, присвячених Олегові Ольжичеві, опублікував календар-альманах "Нового шляху", який виходить у канадському місті Торонто. Тут 1976 р. надруковано статті М. Бажанського "Олег Ольжич на творчому шляху" [4], С. Гординського "Сфінкс чи історична постать?" [10], У. Самчука "Лицар без страху й догани" [53]. До теми Олега Ольжича звертався і Н. Пазуняк в цьому ж календарі-альманасі, але вже 1984 р. - його стаття називалась "Великі Духом" [46]. 1977 р. у Нью-Йорку видано матеріали конференції, присвяченої Олегові Ольжичу - "За героїчну духовність" [21]. За межами України опубліковано статтю-передмову М. Нервлого до книги "Цитаделя духа" [38]. У цьому ж виданні вміщено й публікацію У. Самчука "Лицар без страху й догани" [55]
До зарубіжних джерел слід віднести й статтю про Олега Ольжича в "Енциклопедії українознавства" [41] (Париж; Нью-Йорк, 1966). Згодом цю енциклопедію перевидано в Україні фототипним способом (1996), таким чином стаття "Ольжич Олег" [41] дійшла до читача в Україні. Крім цієї публікації довідкового характеру, стислі словникові статті про Олега Ольжича вмістив перший випуск багатотомника матеріалів до словника "Українська журналістика в іменах" (1994) - автор статті "Ольжич Олег" [6] І. Вдовичин. Коротка біографічна довідка супроводжує добірку творів Олега Ольжича в хрестоматії "Українське слово" [43, 684]. "Довідник з історії України" (2001) під гаслом "Кандиба Олег" [23] подає довідку-персоналію про Олега Ольжича, акцентуючи увагу на його праці як археолога.
Цілу низку статей, які мають популяризаторський характер, становлятьпублікації в українській періодичній пресі. Це, зокрема, газетні
Loading...

 
 

Цікаве