WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Франко і Львів. - Реферат

Іван Франко і Львів. - Реферат

на другому поверсі мешкала Целіна Журовська - палка симпатія І. Франка. У 1896 році вона одружилася з Лукашем Зигмунтовським. Деякі дослідники вважають, що вона зіграла фатальну роль у житті Генія. Прожила Целіна довге життя. Померла у 1941 році у Брюховичах. У 1940 році працівники музею І. Франка записали її спогади. Журовська пригадала своє сирітське дитинство, юність, коли доводилося мешкати у тітчиному будинку на вул. Панський. Щодня ходила на службу до пошти на вул. Сикстуській (Дорошенка). І майже щодня до віконечка рекомендованих листів приносив кореспонденцію до Москви і Києва молодий, скромно вбраний руський чоловік. Між листами почали траплятись конверти для неї. Франко писав під псевдонімом "Стефан Малевський". Часто до прози додавав поезії. У листах пропонував свої руку і серце. Часто вона бачила його на вулиці, він супроводжував її, але не смів заговорити. Лише тільки один раз на пошті він сказав: "Чи будуть відповіді на мої листи?", але дівчина відповіла: "Ні" Прозріння прийде лише у старшому віці. Разом зі своєю донькою вона буде допомагати Франкові у господарстві і в цю останню мить буде для нього світлим ідеалом любові:
Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію,
Що там у серденьку на дні
Від малечку лелію...
Пл. Міцкевича, 1 - готель "Жорж". У старій споруді готелю була зала "Фронзін", що не збереглася. Її часто орендувала українська театральна трупа, що не мала власного приміщення. 21 березня 1876 року тут було поставлено п'єсу "Три князі на один престол", одну з ролей виконував сам Іван Франко. У 1893 р. здійснена постановка п'єси "Украдене щастя". У день вистави зібралась найдобірніша публіка, яка захоплено вітала постановку. І. Франко навіть знітився, коли приймав вінок у публіки. Згодом за свій твір Франко у 1892 р. отримав премію. Актор Северин Паньковський згадує, що Франко був у дружніх стосунках з драматургом Юрком Тобілевичем.
На місці кам'яниці Шпрехера (Будинок книги) знаходилася кам'яниця з кав'ярнею "Монополь", в який письменник в обідній час за кавою знайомився з львівської пресою.
Вул. Ліндего, 3 (вул. Ф. Ліста) - 1883 р., квартира майбутнього архітектора Є. Нагірного. Коли архітектор одружився, І. Франко став одноосібним господарем. У нього буває багато молоді і серед них майбутній лідер Польської Партії соціалістичної Ігнацій Дашиньскі. У той час поет їздить на риболовлю у м. Городок. Перебуваючи на цій квартирі, Іван Якович уже не голодував, працював в газеті "Діло". Михайлина Рошкевич згадує, що після повернення Франка з ув'язнення сестра її Ольга порушувала заборону батька, таємно зустрічалась з Іваном. У цих пригодах Михайлина її супроводжувала: "Сестра зупинялась у вуйка і туди на зустріч приходив Франко". Коли І. Франко дізнався про одруження Ольги, він захворів. Згодом написав листа: "Моя доля - вітер в полі, не можу я тебе собою в'язати".
У 1884 році у І. Франка закохалась молода вчителька Ольга Білецька, яка працювала у селі Чишки. Її сестра мешкала на вул. Академічній, саме тут Ольга Білецька познайомилась з Франком... Ніхто не може достеменно знати, чому не склались їх відносини. Через декілька років дівчина помирає. За три тижні до смерти сестра Марія запитала у хворої: "Хто зірвав відносини, Франко чи ти?" І почула: "Ми не зривали, а розійшлися добровільно, такі зв'язки не зриваються". Подарунок Ользі Білецький від Франка - це збірка його віршів. До 1939 р. вона зберігалась у бібліотеці НТШ. Франко власноруч її підписав:
Тобі, що власною рукою
Собі здобути вміла долю,
Робітнице на світла ниві
Я шлю "жіночу сю неволю".
Зустріч з цією дівчиною залишилась у поезії Франка:
Чує серце, що програна
Ставка вже не верне знов...
Щось щемить в душі, мов рана:
Се блідая, горем п'яна
Безнадійная любов.
Упродовж 1861-1882 років Іван Франко живе у селі Нагуєвичі. У січні поселяється у директора "Народної торгівлі" Василя Нагірного.
Неподалік від вулиці Ліста - споруда давнього монастиря Кармелітів Черевичкових. З 1817 р. тут розміщена бібліотека - науковий заклад Оссолінських. Важко підрахувати, скільки разів побував тут Франко. Однак, найбільше запам'ятались роки немічности поета, коли його спочатку супроводжував син Андрій, а потім студент університету Іван Лизанівський. Студент говорить, що творчість І. Франка була заборонена для читання, і тому з творчістю поета він був не знайомий. В останні роки життя І. Франко працював над літописом Нестора. Хотів довести, що це не історичний твір, а народний епос.
Вул. Вірменська, 29 - 1880 р., мешкає у редактора газети "Праця" Й. Данилюка.
Пл. Ринок, 1. У Ратуші 14 грудня 1890 року на зборах виборців Львова Франко виголосив промову про загальне виборче право; 26 квітня 1891 року прочитав лекцію на тему "Сила землі в сучасному романі". Неподалік від Театральної на вул. Боїмів (тепер вул. Шевська) містився ресторан Нафтули Тепфера, в якому побував І. Франко зі своїм молодим другом з Наддніпрянщини С. Єфремовим. "Нафтула має добрий мід, ось попробуєм - веселіш буде розмова" - сказав І. Франко. Єфремов розповів йому, що у своїй статті він поєднав творчість Ф. Достоєвського та І. Франка - "Певец борьбы и контрастов". Коли прийшов час йти додому, Єфремов не міг вистояти на ногах. "А то мід!..." - сказав Франко.
Вул. Краківська, 14- Товариства "Руська бесіда" та "Просвіта" займали тут дві кімнати. Тут у 1877 році І. Франко бував як представник "Академічного гуртка" та "Дружнього лихваря". Від редакції "Діла" через Гетьманські Вали, Ставропігійською, біля Домініканського собору до НТШ - це майже щоденні проходи І. Франка центральною частиною Львова.
Вул. Театральна. У Народному Домі (архітектор Шмідт) знаходилася редакція "Друга", а також бібліотека та архів Євгена Петрушевича. У 1875 р. до львівської Академічної гімназії, що розташувалася у Народному Домі, приїхав вчитись Ярослав Рошкевич. Тут же згодом вчилися і сини письменника - Петрота Андрій. Навесні 1876 року до Львова приїхала сестра Я. Рошкевича Ольга, з якою І. Франко познайомився на балу, влаштованому студентським товариством "Академічний гурток". Саме Ользі Франко присвятив свою першу збірку "Баляди і розкази". У 1876 році Франко просить руки Ольги, але до офіційних заручень не дійшло.
Театр графа Скарбка (тепер Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької) - тут святкували ювілей - 25-річчя діяльности письменника. Франко, подивившись на переповнену людьми залу, сказав: "Жаль тільки, селян так мало", а наприкінці виступу промовив: "Нехай пропаде моє ім'я, але нехай росте і розвивається український народ". У 1898 р. Богдан Лепкий також побував у великій, колись розкішній і тоді вже таки добре понищеній залі.
Губернаторські вали. Будинок НТШ. Бібліотекою довгий час завідує М. Павлик. До 1907 р. Іван Франко працював у редакції "Вісника НТШ". Згідно зі своїм заповітом Іван Франко передасть бібліотеці НТШ найдорожче - власну бібліотеку. С. Єфремов згадує: "Знав я найкраще з усього Львова, що там є вул. Чарнецького, де міститься НТШ. Фіакр привіз його. І на порозі НТШ разом з І. Трушем, який став моїм гідом, зустрів І. Франка. Франко - маленький чоловічок у довгому, до п'ят пальті, такий ординарний з вигляду..."
У читальному залі будинку НТШ Франко сидів при столі і писав, не завжди відповідаючи на
Loading...

 
 

Цікаве