WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Франко і Львів. - Реферат

Іван Франко і Львів. - Реферат

каварні Шнайдера на Академічній вулиці. Франко бував у каварні "Монополь". Иноді його обсаджували студенти, і тоді він починав розповідати.
Іван Труш почув від Франка страшну історію про смерть геніального інженера-геолога Стефана Щепановського, який був знищений економічно своїми заздрісниками. (Його надгробок є у центральній частині Личаківського кладовища).
Пл. Галицька, 7 (будинок не зберігся) - початок 1876 року. Галицька площа. Бойківська кам'яниця - перше помешкання Івана Франка. Тут, на першому поверсі будинку студент І. Франко мешкав зі студентами Михайлом Павликом та Ярославом Рошкевичем. З цього будинку І. Франко мандрував за місто вудити рибу та ловити раки. У 1880 році до приїзду Франца Йосифа бойківська кам'яниця була знесена. У підвалах будинку синьовидські бойки зберігали яблука та груші. Саме тут І. Франко написав драму "Три князі на один престол". У 1911 році за проєктом чеського архітектора Боубліка на цьому місці було споруджено модерновий будинок.
Вул. Каменярів, 4 (Вул. Кляйнівська). Тут у помешканні М. Павлика Франко займав фронтову кімнату з кухнею. Напроти будували дім, і, можливо, тому з'явилося оповідання "Муляр", згодом поезія "Каменярі". Василь Пачовський писав: "Освячені "Каменярами", ми, учні, фотографувались в одязі каменярів". Згодом, коли Пачовський став уже студентом і приїхав до Львова за книжками, Франко не тільки подарував кілька, але і почастував. Поселився тут Іван Франко після виходу з Кармелітської тюрми, втративши наречену Ольгу Рошкевич, яку батько примусив вийти заміж за иншого. Звідси Іван Франко пішов на недовгу військову службу. У той час, коли І. Франко мешкав на вул. Кляйнівській, студенти позичали у нього різноманітну літературу, адже у нього вже тоді була потужна бібліотека. Розповідали, що Франко голодував, але в книжках не відмовляв собі ніколи. Студент Іван Куровець пам'ятає, як І. Франко та М. Павлик давали читати йому "цікаві" брошури -починалися і закінчувалися вони різними пристойними галицькими публікаціями, а між ними були заборонені женевські видання. До Франка учащав і Ілля Кокурудз, майбутній директор української гімназії у Львові.
Квартира на вул. Кляйнівській належала Карлу Бандрівському (1855-1931) Сам К. Бандрівський довгий час працював податковим інспектором. У 1886 р. одружився та разом зі своєю дружиною Осипою виїхав на роботу до Польщі. Як товариш Франка брав участь в організації похорону поета. Сказав колись про Франка: "Мав приятелів, друзів, але часто самотній і хворий йшов крізь життя, а творив цілу епоху...".
Після виходу з в'язниці молодий І. Франко починає листування з молодими письменницями Клементиною Попович та Юлією Шнайдер. Уляна Кравченко (Ю. Шнайдер) отримала перший лист від І. Франка восени 1883 року. З того часу листування та приязна дружба з Франком перервались аж його смертю у 1916 році. Лише половину цих листів вдалося зберегти. У. Кравченко згадує: "Одного разу я надіслала вірш "Я Ваша", на що у відповідь отримала... "усе дрянь і не варта Вашого пера". У. Кравченко часто відвідувала Франка у Львові і після одруження поета. Побувала і в останньому найманому помешканні поета - на вул. Потоцького. "Мирон" - під таким псевдо знала вона його в роки молодости - сидів у своєму кабінеті і в'язав риболовну сіть.
Бенедиктинська площа № 1. Із січня 1877 року Іван Франко - піднаймач однієї кімнати у прачки Йосифи Федоровички. Тут його відвідував учень Ярослав Рошкевич. Михайлина Рошкевич згадує: "Мій брат був під опікою І. Франка у Львові". Франко захоплювався тоді творчістю Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Тургенєва, Лєрмонтова, Гайне, Золя. Хоча кімнатку Франка отруювали задуха і випари білизни, саме у цьому помешканні Франко був щасливим, він кохав Ольгу та мав надії на благословення її батька. Старий Рошкевич спершу покладав великі надії на І. Франка.
Однак, 5 березня 1877 р. вранці на Бенедиктинську прийшов комісар поліції і арештував Франка. Генрик Бігеляйзен (1855-1932) - польський літературознавець, тоді молодий студент, пізнав Франка, коли його вели, закутого у залізні кайданки. До 5 березня 1878 року Франко був ув'язнений. Перший арешт у 1877 р. Франка, за думкою усіх друзів, "за соціалізм", за що його ще й виключають з "Просвіти". Часто згадував про обставини арешту Франка його студентський приятель Василь Лукич. У 70-х роках І. Франко писав про перший арешт: "Мене трактовано як звичайного злодія..., посаджено між самих злодіїв та волоцюг, яких бувало в одній камері 14-18... Все що я писав, я записував на случайно здобутих картках паперу..."
Михайлина Рошкевич згадує: "Після арешту Франка батько був обурений. Мій брат возив йому в тюрму чисту білизну. Листи Франка до сестри конфісковував батько... Заручини було зірвано".
Вул. С. Баторія, 5 (тепер вул. Князя Романа) - приміщення суду і в'язниці, в якій перебував І. Франко. Суд над Франком відбувався у головній залі нового тоді судового будинку по вул. Баторія, поруч з в'язницею. Судове засідання тривало кілька днів. "Франко, Павлик, Остап Терлецький, Іван Мандичевський судились за приналежність до таємного товариства, якого насправді не було", - вважала більшість друзів І. Франка. Засідання провадив голова Трибуналу Жмінковскі, усе закінчилось вироком - кілька місяців в'язниці. На судові засідання ходила молодь, студенти. І. Франко вирізнявся серед усіх. Він дуже сміливо виступав у суді. Франка звинувачували у поширенні соціалістичних ідей, підриві Австро-Угорської імперії. У в'язниці І. Франко написав нищівну сатиру "Сморгонська академія" та вірш "Товаришам з тюрми". Іван Франко відбував ув'язнення упродовж 9 місяців від часу арешту на Бенедиктинській площі. Холод у камері був такий, що волосся примерзало до стіни. У 1889 році старий будинок суду і в'язниці знесли.
Вул. Городоцька. В'язниця "Бригітки", де влітку 1889 р. перебував Іван Франко. Це було його третє ув'язнення. Причина - звинувачення у шпіонажі на користь Росії. Це була страшна в'язниця, у подвір'ї якої здійснювали екзекуції і покарання в'язнів. Але сумнозвісна історія "Бригіток" часів польської "санації" та ІІ Світової ще попереду.
Пл. Св. Юра. Митрополичі палати. Напередодні І Світової війни Митрополит Андрей Шептицький зустрівся з письменником. Відбулася жвава дискусія на тему дослідження про Йосафата і Варлама.
Вул. Петра Скарги, 2а (тепер вул. Є. Озаркевича). Споруда колишнього притулку для вояків та виздоровців УСС. Опікувався лікарнею доктор Б. Овчарський. Узимку 1915 року до лікарні потрапив Іван Франко. Саме тут він написав свій останній вірш "Не мовчи, коли гордо пишаючись". У той час його дружина перебувала у психіатричній лікарні.Восени 1914 року російські війська зайняли будинок Франка на Софіївці. Це ще більше загострило хворобу поета. Останній рік життя Франко був під опікою свого племінника Василя. Сини воювали на фронтах, дочка Катерина поїхала до рідних у Київ, не було жодної надії на швидке одужання дружини. Доктор Броніслав Овчарський бере Франка під свою опіку. Спочатку його здоров'я поліпшилося, але не суттєво. Його небіж Василь навіть вважав, що лікування призвело до погіршення здоров'я. Коли поету ставало ліпше, він спілкувався з пораненими, збереглося навіть фото зі Щедрого вечора з УСуСами. Доглядала за ним Зоня Монджейовська-Гончар (1894-1975 рр.) - сестра милосердя. Разом з Ольгою Дучилинською
Loading...

 
 

Цікаве