WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Стус. Життя і творчість - Реферат

Василь Стус. Життя і творчість - Реферат


Реферат на тему
Василь Стус. Життя і творчість
?
План
1. Трагічна неподільність поезії і долі письменника. Переслідування поета радянською владою:
а) початок життя Василя Стуса;
б) належність Василя Стуса до "шістдесятників";
в) відрахування з аспірантури через виступ-протест;
г) виступ над могилою художниці Алли Горської;
д) арешт та засудження до п'яти років таборів і трьох років заслання;
е) знову арешт, потім суд і ще суворіший вирок.
2. Творчість Василя Стуса:
а) перша поетична збірка "Зимові дерева", її основні мотиви;
б) збірка "Веселий цвинтар";
в) "Палімсести".
3. Образ України у творах Василя Стуса:
а) любов до Вкраїни стає невигойною раною поета;
б) найбільша святиня Василя Стуса - Україна;
в) спогади о рідній землі на чужині.
4. Образ матері-України у творах В. Симоненка та Д. Павличка.
5. Остання збірка Василя Стуса "Птах душі", котра склала три сотні віршів.
Василь Стус. Життя і творчість
Життєва доля Василя Стуса, як писав Іван Дзюба, "кидає гостре опрозорююче проміння на всю його поезію. Біографія і самонастановлення в нього невіддільні одне від одного. Рідкісна, трагічна неподільність поезії і долі". Звідси мужність його ліричного героя дуже важко відокремити від власної Стусової мужності.
Василь Семенович Стус - український поет, літературознавець, правозахисник. Народився він 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині. 1939 року батьки - Семен Дем'янович та Ілина Яківна - переїжджають на Донбас у місто Сталіно (нині Донецьк), влаштовуються працювати на один із хімзаводів. 1940 року перевозять до міста дітей. 1954 року Василь закінчує зі срібною відзнакою школу, вступає до Сталінського педагогічного інституту на історико-філологічний факультет за співбесідою (бо медаліст). 1959 року закінчує навчання з червоним дипломом і їде працювати в село Таужня Кіровоградської області вчителем української мови та літератури. Цього ж року (22 листопада) "Літературна Україна" вміщує добірку творів поета з переднім словом Андрія Малишка. Після служби у війську на Уралі працює в м. Горлівці в 23-й школі (1961 - 1963).
У 1963 р. він літредактор у газеті "Соціалістичний Донбас". Але вже з вересня після успішного складання іспитів Стус - аспірант Інституту літератури АН України імені Т. Г. Шевченка. Друкується в часописах "Донбас", "Прапор", "Дніпро".
Василь Стус належав до т. зв. "шістдесятників" - опозиційно настроєних представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували проти реставрації сталінізму.
Письменник і близький товариш В. Стуса Юрій Покальчук згадує: "Літературне середовище України 60-х років, попри всю ліберальність хрущовської відлиги, не надто гостинно приймало упертого, безкомпромісного, молодого донбаського поета. Може, трохи запізно потрапив він у Київ, бо ті, хто став "шістдесятниками", проскочили вже три-чотири роки тому в шерег вибраних, далі двері зачинилися, й на Україну повзли важкі часи".
Однак Василь Стус багато працює: над дисертацією ("Джерела емоційності поетичного твору"), пише вірші, критичні нариси, перекладає німецьких поетів, Гарсіа Лорку.
Влітку 1965 року розпочалися арешти в середовищі української інтелігенції, зокрема шістдесятників. На початку вересня на перегляді фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" В. Стус підтримав протест І. Дзюби та В. Чорновола проти цих арештів. А вже наприкінці місяця Стуса відраховують з аспірантури, формально звинувативши в "систематичному порушенні норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу", хоча фактичною причиною відрахування був його виступ-протест.
З цього часу він працює на різних роботах - то в будівельній бригаді, то кочегаром, то на будівництві метро, то молодшим, а згодом старшим науковим співробітником Державного історичного архіву України, то редактором у відділі технічної інформації Міністерства будівельних справ.
У 1966-1968 pp. у видавництвах "Молодь" та "Радянський письменник" лежать без руху його перша поетична збірка "Круговерть" та два варіанти збірки "Зимові дерева". Вони так і не були видрукувані.
Виступивши над могилою по-звірячому вбитої художниці Алли Горської (1970), Стус остаточно прирікає себе на подальшу мученицьку долю. У січні 1972 року його заарештовують. У звинувачувальному акті колегії з кримінальних справ Київського обласного суду від 12 вересня 1972 p., зокрема, значиться, що "Підсудний Стус, починаючи з 1963 року і до дня арешту - січня 1972 року, систематично виготовляв, зберігав і поширював антирадянські наклепницькі документи, що порочили державний радянський і суспільний устрій, а також займався антирадянською агітацією в усній формі. Так, в період 1963-1972 років написав і зберігав у себе на квартирі до дня арешту 14 віршів, в яких поро-чить радянський державний і суспільний устрій. У 1965-1972 pp. написав 10 документів антирадянського, наклепницького змісту, в тому числі два листи, що починаються словами "Шановний Петре Юхимовичу..." (листи до тодішнього глави Української республіки П. Ю. Шелеста - Т. К).
"Я боровся за демократизацію - а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; мою любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури закваліфікували як націоналізм; мої невизнання практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, визнали як особливо злобний наклеп. Мої вірші, літературно-критичні статті, офіційні звернення до ЦК КП України, Спілки письменників і до інших офіційних органів сприйняли як докази пропаганди та агітації...".
У 1972р. В. Стуса арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів і трьох років заслання. Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поетичні твори, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР. Присуджений термін він відбув повністю.
До Києва повернувся влітку 1979 року. Згодом вступив до Української Гельсінської спілки, знайшов роботу - формувальником 2-го розряду в цех лиття на заводі по ремонту та виготовленню засобів механізації будівництва ім. Паризької Комуни. Через хвороби, набуті в зонах, не витримав фізичного навантаження, звільнився. В лютому 1980 р. його зараховують учнем намазувальника затяжної кромки на конвеєр Київського виробничого взуттєвого об'єднання "Спорт", незабаром йому присвоюють II розряд намазувальника затяжної кромки. У травні 1980 р. знову обшук на квартирі, арешт, а восени суд і ще суворіший вирок: 10 років таборів особливого режиму і 5 - заслання. Як писав Андрій Сахаров з Горького 1980 року у відозві "Учасникам Мадридської наради для перевірки Гельсінських угод, головам держав-учасниць Гельсінського акту", на цей раз Стус був "засуджений за згоду вступити в Гельсінську групу". Відбувати особливий режим ув'язнення він буввідправлений до табору в селищі Кучино Пермської області, де в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері зустрів свій останній час. Михайло Горинь, що відбував тоді ув'язнення в тій же тюрмі, свідчить: "Ніхто не знає справжнього кінця. Чи то серце. Чи то грюкіт спальної дошки, що опускається при стіні, і стогін Василя..."
Перша поетична збірка "Зимові дерева", що так і не була видрукувана в Україні, "мала звучати як символічне означення стану нашої духовності: замороженість, завмерлість, але й уперте протистояння зимі та назбирування сил для весняного пробудження" (І. Дзюба). У ній окреслилися основні три мотиви, які стануть характерними і для подальшої творчості митця: інтимна лірика; "переживання своєї національної сутності", "при-четності до національної долі", "навдивовижу інтимне і водночас пророче переживання жертовності задля України", "відчуття історичної скривдженості України" (І. Дзюба); а також мотив "гротескного бачення і саркастичної інтерпретації буденного низького існування, того, що ми нині звемо бездуховністю, а тоді сприймали як вияви міщанства, обивательщини" (І. Дзюба).
Loading...

 
 

Цікаве