WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Апарат книги, як система орієнтації читача в структурі і змісті видання. - Реферат

Апарат книги, як система орієнтації читача в структурі і змісті видання. - Реферат

читача до ґрунтовного зрозуміння та засвоєння матеріалу. Наприклад, у першо-му томі зібрання творів П. Тичини в дванадцяти томах, що вийшов у Києві в 1983 р., вміщено вступну статтю Л. Новиченка "В поколіннях я озвуся" (Творчість Павла Тичини)". В ній дається грунтовний огляд життєвого шляху та творчості поета за шість десятиліть його праці в літературі. Ознайомлення з нею допоможе глибше усвідомити зміст, особливості форми й значення написаного П. Тичиною.
Іноді замість передмови в кінці книги вміщується післямова, яку пишуть сам автор, чи упорядник, перекладач, чи редактор. За змістом вона близька до передмови, але тому, що читають її переважно тоді, коли твір чи книгу вже прочитано, в ній відсутні поради, як їх слід читати. Завдання післямови - дати відповіді на ті запитання, які можуть виникнути в процесі читання, доповнити, показати значення книги в сучасному житті. Якщо у загалом цінній книзі автором допущені якісь фактичні неточності чи висловлені хибні положення, автор післямови розкриває їх і дає правильне тлумачення.
У наукових збірниках в кінці кожної праці іноді подається резюме (від фр. resume) -стислий висновок, перелік її основних положень.
Іноді в кінці книги вміщують коментарі (від лат. commentarium - записки, тлумачення) -додаткові відомості про згадувані у книзі події, історичних діячів, митців тощо. У коментарях до художніх творів іноді характеризується творча лабораторія автора, історія написання, наявні варіанти й редакції, авторські самооцінки й судження критиків. Розрізняють історико-літературні, текстологічні, реальні й лінгвістичні (мовні) коментарі.
У коментарях звичайно вказуються джерело даної публікації, йдеться про зміни, які вносили в текст сам автор чи редактор, тощо. Наприклад, у згадуваному вже першому томі з 12-томника П. Тичини у коментарях до вірша "Партія веде" говориться, що він уперше був надрукований у газеті "Правда" в 1933 р. й передрукований у газеті "Вісті", що поет його правив тощо. Тут же наводиться первісний варіант вірша, вказується, що основний текст наведено за виданням 1954 р. "Вибране".
У реальному коментарі даються фактичні довідки про час і місце описуваних автором подій, розшифровуються наявні в книзі алегорії та натяки, даються пояснення про згадуваних людей, організації тощо. Наприклад, у коментарях до вірша Тичини "Не Зевс, не Пан..." характеризуються ці персонажі давньогрецьких міфів.
Лінгвістичний коментар - це переважно переклад вжитих автором іноземних слів, тлумачення застарілих чи малозрозумілих висловів тощо. Він може подаватися чи в кінці сторінки під основним текстом, чи в кінці книги.
Подібну до коментарів роль відіграють авторські чи редакторські примітки, що подаються або в кінці твору, або внизу сторінок як виноски. Вони додатково роз'яснюють певні положення книжки чи доповнюють текст.
Нарешті, книжки мають такі елементи, які орієнтують читачів у їх змісті, сприяють швидкому знаходженню потрібних відомостей. Це зміст книжки та різні покажчики. Звичайно книжки діляться на глави, розділи, підрозділи, що часто мають свої назви. Наведені в змісті, вони орієнтують читача в структурі, проблематиці й тематиці книги. Крім змісту окремі книжки мають ще спеціальні покажчики. У збірках віршів і малих жанрів, коли в них багато творів, крім переліку їх у змісті додається ще алфавітний покажчик, який дає змогу швидко знайти потрібний твір. Алфавітні покажчики є, наприклад, у Шевченковому "Кобзарі". Предметні покажчики орієнтують у термінах і поняттях, вжитих у книзі. До багатотомних видань творів предметні покажчики додаються як окремі книжки.
У зібраннях творів, антологіях, збірниках, монографічних дослідженнях вміщують іменні покажчики. Вони допомагають знаходити ті сторінки, на яких йдеться про певних людей, іноді в них наводяться їхні імена та по батькові, дати життя, важливі факти біо-графії, назви основних творів тощо. Бувають ще покажчики географічних назв, періодичних видань, ілюстрацій, псевдонімів тощо. Наприклад, у кожному з томів "Історії міст і сіл Української РСР" є іменні й географічні покажчики.
У підручниках, у книгах на суспільно-політичні теми і в дослідженнях з різних галузей науки в кінці часто подаються списки літератури з відповідних питань. Ці списки можуть бути досить повними, але частіше це перелік основних чи рекомендованих для ви-вчення праць, які дають змогу поглиблювати знання. їх часто використовують при підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт. У семінаріях і методичних посібниках наводяться списки літератури до кожної з рекомендованих для дослідження тем. Тому підбираючи літературу до якоїсь теми, потрібно дізнатися, чи є методичні посібники, які допоможуть раціоналізувати й полегшити її вивчення.
Треба навчитися вільно використовувати матеріали що становлять апарат книг. Після того потрібно переглянути текст книги, щоб мати попереднє уявлення про неї. Цьому сприяє перелистування книги, ознайомлення з композицією та манерою викладу матеріалу, способом оформлення, ілюстраціями, таблицями. А такі довідкові видання, як енциклопедії та словники, розраховані на вибіркове, а не на суцільне читання. Перегляд тексту твору завершується висновком, всю книгу чи тільки окремі її розділи потрібно глибоко опрацьовувати. Цей перегляд має привернути увагу до книги, а ще краще, коли викличе справжній інтерес.
Важливим предметом постійного й регулярного читання культурної людини є періодична преса - журнали й газети. Адже, як писав В. Маяковський,
Газета - єто не чтение от скуки,
Газета - наши глаза и руки .
Читання газети та журналу також розпочинається із попереднього перегляду назв тих статей, які в них вміщені. Важливе значення мають передові статті газет. Слід звертати увагу також на ті матеріали та інформації, які пов'язані з вашим фахом і особливо цікавлять вас.
Loading...

 
 

Цікаве