WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Апарат книги, як система орієнтації читача в структурі і змісті видання. - Реферат

Апарат книги, як система орієнтації читача в структурі і змісті видання. - Реферат


Реферат на тему:
Апарат книги, як система орієнтації читача в структурі і змісті видання.
Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з нею. Це дасть загальну уяву про основну тему та ідею книги, про особливості викладу матеріалу, стиль, сприятиме плануванню дальшої роботи, раціональному розподілу часу, вибору найдоцільнішої форми записів змісту прочитаного.
Ознайомлення з книгою починається з її титульної сторінки (від лат. titulus - напис), де звичайно вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації. Іноді окремі з цих елементів опускаються, а додаються інші.
Досвідченому читачеві чимало може сказати про авторитетність книги прізвище її автора. Є багато вчених, які зробили великий внесок у розвиток певної галузі науки, письменників, які завоювали своїми творами любов і визнання читачів. До написаних ними книг ставляться з особливим довір'ям. Думка про якість книги не відомого раніше автора складається вже в процесі роботи над нею. Є книги, які створю-ються великими колективами людей. У них звичайно вказується, хто їх редагував чи впорядковував. Так, на титульній сторінці "Словника іншомовних слів" (К., 1985) вказано, що його підготувала до друку Головна редакція Української радянської енциклопедії, що це видання друге, виправлене і доповнене, що вийшла книга за редакцією академіка АН УРСР О. С. Мельничука. Автори звичайно дбають, щоб назва книги стала першим ключем до глиб-шого осмислення її змісту.
Іноді вибір назви творів стає предметом тривалих роздумів; у письменників. Панас Мирний та Іван Білик до того, як спинилися на назві роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні", писали його під назвами "Чіпка", "Легкий хліб", "Розбишака" та ін. А пізніше видали його ще й під заголовком "Пропаща сила".
Відомий драматург І. Кочерга писав, що назва при всій своїй стислості є насамперед синтез, душа твору і потрібне чимале вміння, щоб кристалізувати в двох-трьох словах цю душу.
Підручники і навчальні посібники перед виданням розглядаються й затверджуються відповідними міністерствами, що теж зазначається на титулі книги. Так, на титульному аркуші підручників з філологічних дисциплін для університетів республіки вміщується гриф: "Допущено Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти УРСР як підручник для студентів філологічних факультетів університетів".
Внизу на титульній сторінці зазначаються місто, в якому видана книга, назва видавництва і рік видання. Ці відомості теж є певним орієнтиром, адже назва видавництва дає уявлення про характер і особливості змісту книги. Наприклад, політичну літературу публікує видавництво "Політвидав України", дослідження академічних інститутів України - видавництво "Наукова думка", вузівські підручники - "Вища школа", шкільні підручники - "Радянська школа", науково-популярні брошури - товариство "Знання", художні твори - видавництва "Радянський письменник", "Дніпро" та ін.
До початку роботи з книгою крім титульної сторінки треба ознайомитися з її апаратом. Апарат книги (від лат. apparatus - пристосування) - це науково-довідкові матеріали, що їх автор, упорядник чи редактор додають, щоб проінформувати читачів про ідейно-тематичний зміст і структуру книги, щоб пояснити важкі для усвідомлення місця, схарактеризувати згадувані події й осіб, вказати використану літературу тощо. Складниками апарату книги є: анотація, передмова та вступна стаття, примітки й коментарі, словник важко зрозумілих слів, післямова, біографічна довідка про автора, покажчики, список літератури, резюме, зміст.
Інформацію, яку здобуто при ознайомленні з титульною сторінкою книги, доповнить анотація (від лат. annoto - позначаю), як правило вміщувана на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. В анотаціях до художніх творів іноді подаються ще стислі відомості про автора.
Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книжки. У збірниках визначаються принципи відбору творів для них. У книжках, що перевидаються, обгрунтовується потреба цього, вказуються ті зміни й доповнення, які внесено. Наприклад, при виданні німецькому в 1872 р. і російському в 1882 р. "Маніфесту Комуністичної партії" його творці К. Маркс і Ф. Енгельс спільно написали дві передмови. Після смерті К. Маркса до п'яти наступних видань передмови німецькою, англійською, польською та італійською мовами писав Ф. Енгельс. "Маніфест" - історичний документ. Тож автори передмов не вносили в нього ніяких змін. Підтверджуючи правильність загальних його положень, вони разом з тим у передмо-вах звертали увагу на ті окремі факти, які з часу появи цього документа вже застаріли чи змінилися. У передмові до російського видання К. Маркс і Ф. Енгельс розглянули гостре на той час питання про можливу роль у суспільному прогресі російської общини тощо.
І. Франко, готуючи до видання повість "Захар Беркут", сам написав до неї коротку передмову, в якій пояснив відмінність між історичним дослідженням і художньою повістю. Він, зокрема, зазначав, що там, де історик оперує аргументами і логічними висновками, повістяр мусить оперувати живими людьми, особами. Далі автор пояснював, що основу повісті взято з історії й народних переказів, а дійові особи вигадані. Через 20 років, готуючи друге видання, він додав до передмови, що обмежився виправленням мови з урахуванням здобутків її розвитку.
Подібну до передмови роль відіграє в книжці вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставляться й розв'язуються в книзі. її завдання - підготувати
Loading...

 
 

Цікаве