WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Перекладацька діяльність І.Франка - Реферат

Перекладацька діяльність І.Франка - Реферат

не говорив неправди. В поемі "Святий Валентій" знаходимо згадки про Гомера, Арістотеля, Асклепія, Гіппократа, Галена, Епіктета, міфологічний Ереб тощо. Перегукується Франко з Овідієм своєю назвою циклу "Скорбні пісні" (збірка "З вершин і низин") та використовує початок оди Горація "Ненавиджу низьку юрбу", щоб дати заголовок своєму оповіданню. Латинські назви мають окремі цикли та збірки віршів Франка.
З серпня 1915 по березень 1916 року І.Франко плідно працював над створенням поезій за мотивами реальної та легендарної історії стародавнього Риму і Греції, відбираючи для цього найяскравіші епізоди історії, події та історичні постаті. Усього ним написано 139 таких творів.
Протягом усього свого творчого шляху Франко неодноразово повертався до питання про необхідність видання творів Шекспіра українською мовою. Він переклав ряд сонетів Шекспіра, "Венеціанський купець", уривки з "Бурі" і "Короля Ліра". За активною участю і під редакцією Франка вийшли в світ окремими виданнями трагедії Шекспіра у перекладах П. Куліша з передмовами І. Франка, які є спеціальними дослідженнями, присвяченими аналізу кожного твору (1899-1902). Робота Франка по редагуванню перекладів П. Куліша дуже повчальна. Про характер перекладів П. Куліша Франко пише у своїй передмові до переклада "Чайльд Гарольда" Байрона.
Вагомою працею Франка-перекладача є "Фауст" Гете. Над цим перекладом письменник почав роботу ще в 70-ті роки. У 1875 р. в журналі "Друг" з'являються уривки з "Фауста". У 70-80-х роках Франко продовжує друкувати свої переклади з цього твору. Лише у 1881 р. він закінчує переклад першої частини "Фауста", додавши до нього докладні коментарі. В цьому ж роців журналі "Світ", у "Вістях літературних" з'являється повідомлення про те, що закінчено переклад "Фауста", і звернення до українського читача з проханням допомогти виданню цього перекладу і цим "зробити прислугу нашій літературі". Нарешті у 1882 р., після тривалого листування з цього питання з Белеєм і Драгомановим, переклад вийшов у світ під назвою "Фауст, трагедія Йогана Вольфганга Гете, ч. І, з німецького переклав і пояснив І. Франко".
Франко дуже цікавився розвитком чеської літератури. Він брав участь в роботі чеської преси, листувався з видатними чеськими літераторами, присвятив чеській літературі ряд статей і перекладів, його діяльність в галузі чесько-українських зв'язків була дуже плідною. Свої статті, присвячені чеським письменникам, а також і переклади з чеських поетів і прозаїків Франко підкорив єдиній цілі - зробити чеську літературу надбанням ук-раїнської культури і цим сприяти розвитку і чеської, і української демократичної літератури.
Ставши редактором відділу літератури і критики в журналі "Літературно-науковий вісник" (1898-1906), Франко продовжує свою діяльність по ознайомленню українського читача з кращими зразками світової літератури. Він вміщує в цьому відділі серію своїх статей під загальною назвою "Із чужих літератур", супроводжуючи ці статті перекладами з вибраних ним письменників. Так, у 1898 р. у "Літературно-науковому вістнику" був надрукований переклад новел Конрада Фердінанда Маєра, зроблений Маковеєм, в супроводі статті Франка "Конрад Фердинанд Маєр і його твори". Свої статті про Золя Франко найчастіше вміщував разом з перекладами творів французького письменника.
У "Літературно-науковому віснику" Франко друкує переклади з -Альфонса Доде, Анатоля Франса, Готфріда Келлера, Марка Твена, Ібсена, Лессінга, Міцкєвича, а також публікує переклади з маловідомих тоді австралійських новелістів: Джона Гріна, Артура Девіса, Дж. Пойнтона та багатьох інших.
Велику групу складають переклади з народної поезії, яка привертала до себе пильну увагу Франка-дослідника, рівною мірою як і Франка-поета і перекладача. Він, здавалося, прагнув передати своєму народові всю різноманітність творчості народів світу.
Свій вступ до збірки "Із болгарських пісень народних" ("Пісні гайдуцькі") Франко починає словами "Браття наші болгари, що живуть за Волощиною...". Далі він дає аналіз тяжкого становища болгарського народу, який страждав і від власних багатіїв - чорбоджіїв, і від турецьких завойовників. Та незважаючи на подвійний гніт, болгари, за словами Франка, "ніколи не забували своєї славної минувшини і народної са-мостійності, ніколи не переставали заявляти сяк чи так своїх прав на свобідне життя і людську гідність". Народний рух болгар проти турецького гніту відомий був під іменем "гайдуцтва". Люди тікали в ліси, з'єднувались у дружини і нападали на турецьких загарбників. Франко переклав пісні про подвиги народних месників, борців за незалежність Болгарії. У перекладі румунської народної легенди "Майстер Маноле" Франко відтворює чудовий образ людини з "роду, одного з тих, хто будує прекрасні палаци і прикрашає рідну землю". В баладі "Шотландська відвага і англійська зруч-ність" висміюються англійські завойовники.
Слід відзначити переклади І.Франка з російської літреатури. Вони були вміщені у збірці поетичних перкладів "Думи і пісні європейських поетів. Переклади і наслдування 1876-1919", яку Франко готував до друку, але видати не встиг.
Переклад поезії "Дума" робився з тексту, який надруковани й у збірці поезій політичних в'язнів "Из-за решетки", під псевдонімом М.Н. Перекладаючи цю поезію, Франко намагався надати їй більш чіткої політичної виразності. Свій переклад він закінчує на сьомій строфі. Саме на цьому місці поезія досягає найвищого революційного піднесення.
"Підскоцька" - переклад поезії російського політичного в'язня Кар... Хто такий Кар..., розкрити Франкові не вдалося. Пееркладача зацікавила ревоційна енергія, мужність, витривалість і самовідданість у боротьбі поета Кар... Важливим є те, що Франко у своїх перекладах "Дума", "Підскоцька", "В тюрмі" підсилює деякі місця, робить їх політично виразнішими. Так, наприклад, після третьої строфи у перекладі "Підскоцька" І.Франко додає строфу від себе, в якій твердо висловлює віру в перемогу над ворогами, в цілковите їх знищення: "Спати ляжуть і не встануть". Авторська дата цього перекладу - 1878 р.
Займався І.Франко й перекладом древньоіндійських творів. Про знайомство Франка з "Ріґведою" та про форми
Loading...

 
 

Цікаве