WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Перекладацька діяльність І.Франка - Реферат

Перекладацька діяльність І.Франка - Реферат

працювати над перекладами античних авторів і дослідженням їх творчості. Зберігся його семінарський реферат "Лукіан і його епоха", написаний у першій половині 1877 року.
При житті І.Франко опублікував небагато своїх перекладів з античних творів. Зокрема, в 1883 році побачив світ переклад поезії Вергілія "Граматика" ("Моретум") разом із статтею "Про життя і творчість Вергілія" в книзі "Переводи і наслідування Осипа Шухевича" і два гімни хору з драми Софокла "Антігона" у журналі "Зоря". В 1894 році І.Франко видрукував спочатку в журналі "Житє і слово", а потім окремим виданням переклад драми Софокла "Едіп-цар", а в підручнику К.Лучаківського "Взори поезії і прози для п'ятої класи..." - 6 поезій Горація (три оди, дві сатири, одне послання) і уривки з двох од Піндара. В 1909 р. був опублікований переклад казки про Амура іПсіхею з роману Апулея "Метаморфози, або Золотий осел" у серії "Універсальна бібліотека". В 1913 році побачила світ у Львові наукова розвідка І.Франка про старогрецьких поетів Алкея і Сапфо, яку він наповнив своїми перекладами їх поезії.
Решту перекладів Франка з античних авторів довго залишалися в рукописах. Частина з них уперше була опублікована лише 1962 р. Це, головно, переклади останніх років життя І.Франка. Дати їх створення відомі: поет акуратно вказував їх у кінці перекладів, після чого майже завжди давав і коротку наукову розвідку про автора. Так, у 1913 р. І.Франко переклав "Теогонію", "Щит Геракла" та "Діла і дні" Гесіода і написав наукове дослідження "Гесіод і його твори". Тоді ж були перекладені сім міміямбів Геронда. Найбільшу кількість перекладів І.Франка датовано 1914- 1915 роками. Серед них знаходимо уривки з комедій Арістофана "Хмари" і "Жаби", п'ять ідилій Феокріта, епілій Мусея "Геро і Леандер", уривок із поеми Лукреція "Про природу речей", так звану Орфеєву поему про аргонавтів, 34 гомерівські гімни і 16 гомерових епіграм із втраченої праці Геродота "Про життя Гомера", пародійну поему "Війна жаб із мишами".
У 1915 р. І.Франко написав три ґрунтовні наукові дослідження з античної літератури, в яких помістив і власні переклади творів досліджуваних авторів. Одна з цих праць називається "Овідій у Томіді (м.Томи)" і розповідає про життя і творчість Овідія на причорноморському засланні. Сюди ввійшли переклади повних творів і фрагментів із "Скорботних пісень", "Послань із Понту" та з поеми "Ібіс". Переклади "Прощання", "Невірному другові", "Ібіс", "Трістя", "Екс понто" Овідія вважаються одними з найкращих і правильними. За них І. Франко отримав одне з перших місць серед українських перекладачів.
Переклад "Овідій у Томіді" був написаний між 25.03 і 8.05.1915 р., коли І.Франко лежав прикутий смертельною хворобою. Він є не тільки дуже детальним, але також цілком зрозумілим. В одній із своїх заміток Франко писав про свої переклади: "Перекладаю тільки такі здобутки з іноземних літератур, які читаючи, маю відчуття, що відкривається переді мною новий світ думок або поетичних образів. Хотілося би також своїми перекладами викликати такі ж самі враження у своїх читачів". Безперечно, йому це цілковито вдається.
І.Франко є не тільки перекладачем, але також співавтором, на що вказує переклад "Овідій у Томіді". Винятковими є "Ібіс", "Трістя", "Екс понто", переклади яких Франко створив по-новому. Вони представляють сумне життя Овідія на засланні. Передує їм "Автобіографічна елегія", наступним дає поет опис місця вигнання, показує переживання і пригоди Овідія в далекому краї, зрештою збирає докупи розкидані відомості про варварів, серед яких той жив. У кінці перекладу "Ібіса", який Франко назва "помста поета", знаходимо давні згадки про причину заслання, які в будь-який спосіб відхиляють сторінки таємниці. Свої тлумачення перекладач переплітає з власними зауваженнями. Замість наукового доведення Франко подає пояснення в поетичній формі. Ці тлумачення стисло сполучаються з поезією Овідія в одне ціле, створюючи разом новий твір, який має характер поетичного і біографічного роману.
Це дослідження і сьогодні залишається цінним внеском у класичну філологію. Другою є розвідка "Грецькі пародисти" з перекладом "Атгацького обіду" Матрона та уривків із творів інших пародистів, а третьою - "Дещо про Орфея і приписувані йому твори", що теж залишається актуальною.
У травні-серпні 1915 р. Франко підготував величезну антологію поезій "Вибір із старогрецьких поетів", до якої ввійшло понад 230 перекладів і пе-респівів, усього близько 7000 поетичних рядків. На сьогодні з них опубліковано в 9-му томі зібрання творів у 50-ти томах 209 поезій 64 поетів, 13 поезій безіменних авторів і одна народна пісня. У збірку, зокрема, ввійшли 8 віршів Сапфо, 12 - Солона, 5 - Симоніда Кеоського, 8 - Платона Афінянина, 9 - Носсіяди Локріянки, 11 - Аніти Тегеянки, 16 - Мелеагра Гадарця та ін. Значення цієї збірки для української літератури переоцінити важко.
Античність була не тільки предметом захоплення, дослідження і перекладацької діяльності 1.Франка, вона справила суттєвий вплив і на його власну творчість. Ця проблема вимагає глибокого і серйозного вивчення, але вже навіть дилетантське знання творчої спадщини І.Франка дозволяє говорити, що такий вплив є і виявляється він у використанні античних образів та мотивів, і в ремінісценціях із античних авторів, і в згадках імен античних поетів, діячів, учених, і в грецьких та латинських назвах окремих творів, циклів, збірок поета, і, нарешті, у створенні ним поезій за мотивами історії стародавнього Риму і Греції.
Наприклад, в оповіданні "Дріада" знаходимо образи дріади і фавна, в "Історії одної конфіскати" - мотив меча Бренна, вождя галльського племені сенонів (338 р. до н.е.), який підійшов до стін Риму і якому римляни запропонували багатий викуп. На терези з золотом Бренн кинув свого меча, вигукнувши своє знамените "Vae victis! (Горе переможеним!)". У повісті "Перехресні стежки" зустрічаємо образ ларів і пенатів (родинних богів-хранителів домашнього вогнища), В повісті "Великий шум" І.Франко згадує Сапфо і Аристофана. В "Петріях і Довбущуках" - Софокла, в оповіданні "Борис Граб" - Епамінонда, грецького політичного діяча і полководця V-IV ст. до н.е., який навіть жартома ніколи
Loading...

 
 

Цікаве