WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Остап Терлецький – видавець, громадський діяч, український фольклорист - Реферат

Остап Терлецький – видавець, громадський діяч, український фольклорист - Реферат

не витримав...
Не боліло тільки серце тої днини у сестри Анни і племінника Степана, Сестра чекала Остапового приїзду в Ссмаківці, де її чоловік був директором школи, а племінник, парох Назірної, - уже вісім років після смерті батька чекав його в солі, селі Остапового дитинства. Не знав він і не відав, що уже ніколи його вуйко не зійде на маленькій станції у Матіївцях, ніколи не про-йдеться Кадубом і не відпочине в старому саду, дорогому йому до болю; тут він писав свої перші твори, тут він звіряв свій затаєний біль нещасливого юначого кохання до Марійки Сорохан, цим садом він ішов до дорогої могилки, де спочивають мама, тато, бабуся, малолітня сестричка... Він так хотів бути ближче до рідних, ближче до Назірної - вже мав відкривати у Заболотові адвокатську канцелярію, та доля розпорядилася інакше...
Його цінували приятелі. Високої думки про нього був Іван Франко, Михайло Павлик, Михайло Драгоманов, Ольга Кобилянська, Мелітон Бучинський, Іван Пулюй, Ярослав Окунсвський, Юрій Фсдькович...
Він належав до славного роду, серед вихідців з якого були й ректор Львівського університету Мартин Барвінський, композитор Василь Бар-вінський, поетеса Марійка Підгірянка...
Село в його житті було найпершим. Із Назірної 25 червня 1866 року він пише листа до Юрія Фсдько-вича, а коли лікувався у Ферескулі, то через конятинський верх мандрував до Сторонця, де Юрій Федькович був гро-мадським начальником: став дорогим гостем для буковинського соловія. З Назірної 12 вересня 1884 року він пише до Івана Франка, звертаючись щиро і тепло: "Дорогий друже!" Раннє сирітство наклало на його вразливу душу слід: понад двадцять років хворів нервовою хворобою, яка перекреслила багато планів. Тюрма у Львові, негаразди з ріднею, яка не схвалювала його народовецьких поглядів, крах заручин з Емілією Окуневською, непостійність заробітку. Ярослав Окуневський згадував, що у Відні Терлецький голодував і тяжко бідував. "А проте сей слабосилий, хоробою зломаний та викинений з колії чоловік мав що в собі стілько сили й енергії, що не лише став для нашої віденської кольонії провідником і вчителем, але сам, 40-літний, разом з молодими хлопцями-юристами клепав і доклепував ті навісні пандекти (назва цивільного римського права), аби раз стати знов на свої ноги". Одним із перших у Галичині поширював Шевченкові твори, ідеї, починаючи ще з гімназії, жив ними до останніх днів. Він був патріотом своєї землі. В одному з ранніх листів до Мелітона Бучинського Остап зізнався: "... Я не раз цілі ночі передумаю, переплачу так, а на другий день слабую, і сам знаю, неможливо моїй силі одірватись од них... А та Україна нещаслива, та безталанна ненька моя... Те життя моє, кільки кривавих солоних сліз витиснула вона з очей моїх. Не раз. коли візьму Тараса поезії до рук, коли подивлюся на ті відплакані думи, на той голосний плач цілого народу, не раз тільки ляжу на ліжко, тільки безпритомний...".
Будуть горіти на могилі батьків свічки пам'яті. Хоча вшановувати будуть Остапа, проте він невіддільний від своїх рідних, від свого села. Будуть згадувати його люди і буде літати поряд його душа, буде горіти свічка його пам'яті, яка уподібнюється людині, яка жила, живе і буде жити вічно на Землі.
ВШАНУВАТИ ПАМ'ЯТІ
Про невмирущі діла О.Терлецького з хвилюванням говорять у наш час і вшановують його пам'ять і пам'ять його родини.
Збереглись свідчення Довганюк-Морковської Є.М., яка мешкала у Польщі, воєводство Вроцлав, село Лютиня. 1986 року при віці 97 літ вона згадувала, що залишився з тих далеких літ Псалтир у Загай полі з таким підписом... Ся книга ре кома Псалтирь принаджежить до церкви свят. Назірнянськой дозор пароха Терлецького". 1853 рік. Залишилась могила - невеличкий склеп, мурований у землі, де покоїться прах родини Терлецьких.
Невблаганний час і людська жорстокість не пошкодували цього вічного будинку усопших, не залишивши ні плити з написом, ні хреста. Довелося встановлювати імена по церковних мертвих книгах... У першу світову війну розбили гробницю російські солдати, після другої - вояки НКВС шукали тут бандитів, а ще пізніше нерозумні хлопці із села зробили собі хованку.
Довгі роки шукали описану гробницю, але пошуки були марними, аж допомогла Олімпія Іларіонівна Карпінська, закохана в Назірну, адже її батько Іларіон Цибук делекого 1912 р. прийшов на зміну Остапового племінника Степана.
Люди села впорядкували могилу, а на 140-річчя з дня народження О.Терлецького поставили хрест з іменами покійних та освятили його молитвою (д.4).
У лютому 19990 року - до 140-річчя з дня народження О.Терлецького в місцевій школі було встановлено меморіальну дошку з барельєфом, а також створено музей О.Терлецького (д.5). Зберігся будинок в якому народився відомий діяч Остап Терлецький сьогодні тут народний дім (д.6).
Остапа Терлецького, як українського письменника, революціонера демократа, критика, історика і видавця вшановують не лише земляки. До 135 річниці з дня народження О.Терлецького вийшов покажчик друкованих і рукописних матеріалів "Остап Терлецький" (Львів, 1984 р. 110 стор.) укладений аспірантом Київського педінституту ім.. М.Горького С.С. Кіралем і О.О.Дзьобаном. Вони не тільки розшукали та описали майже всю друковану спадщину нашого земляка і літературу про нього, але й зареєстрували, рукописні матеріали, що умовно складається з двох частин - друковані продукції і рукописів.
Багато цінних факторів знаходимо у "Матеріалах до біографії О.Терлецького". Тут і документи про його навчання у Станіславській гімназії і Львівському університеті, щоденник письменника, статус Станіславської учнівської громади і видана нею рукописна газета "Зірка", матеріла про видані О.Терлецьким соціалістичні "метелики" і зв'язаніз ними обшук на його квартирі і суд над ним, що допоможуть краще і повніше розкрити життєвий і творчий шлях і громадсько-культурну діяльність нашого земляка. Розшук та описання унікальних матеріалів, стануть доброю основою для майбутніх істориків української літератури і суспільно-політичної думки.
ВИСНОВКИ:
... Людиною без претензії..." називали О.Терлецького друзі. Він, мабуть, ніколи не подумав про те, що в нього є якість заслуги, є талант. І.Франко твердив, що Остап був вродженим ідеалістом. Ідея, думка, логічна конструкція - це було головне у кожній його науковій чи публіцистичній праці. Вона повставала в тій таємній грабилні його темпераменту, на межі свідомого і несвідомого Остап Терлецький жив для людей, для громади. Відмовився від власного щастя, а поклав своє життя на вівтар боротьби для нашого щасливого майбутнього.
Слова "Я народився на землі від батька, що орав ту землю..." належать Дмитру Павличку, але вони в повній мірі стосуються Остапа Терлецького.
Творча спадщина Терлецького невелика. Але значення її для того часу було чимале завдяки своїй високій ідейні спрямованості, служінню інтересам народних мас. Він перший в Галичині зважився заговорити рішуче і відкрито про соціальне питання, яке вважав основним.
"Життя Остапа Терлецького, - цінне й важке для на власне тим, що йому судилося жити й терпіти та проявляти певний вплив в Галицькій Русі в пору тяжкого перелому, і в додаток судилося впасти одною з жертв того перелому.
Остап жив по чужих оселях, не мав сім'ї, хоча світ ловив його у свої сіті. Походив з давнього великого роду Терлецьких, котрі належали до дрібної підкарпатської шляхти. Це нащадки бояр, різних категорій княжих слуг, військових поселенців часів Галицького князівства. Міг надіятись на кращу долю для себе, проте не поступився своїми ідеалами, не зійшов з важкої дороги і проніс вибраний хрест до смерті.
Loading...

 
 

Цікаве